Відкрити головне меню

Деба́льцеве — позакласна сортувальна станція Донецької дирекції Донецької залізниці. Розташована в однойменному місті Донецької області.

Станція Дебальцеве

ДебальцевеЛуганськ,
ДебальцевеМикитівка,
ДебальцевеІловайськ,
ДебальцевеДовжанська
Донецька залізниця
Донецька дирекція
м. Дебальцеве

Вокзал станції Дебальцеве.jpg
48°20′09″ пн. ш. 38°24′16″ сх. д. / 48.33583° пн. ш. 38.40444° сх. д. / 48.33583; 38.40444Координати: 48°20′09″ пн. ш. 38°24′16″ сх. д. / 48.33583° пн. ш. 38.40444° сх. д. / 48.33583; 38.40444
Дата відкриття 1 грудня
Рік відкриття 1878 (141 рік)
Тип сорутвальна
Платформ 3
Тип платформ(и) бокова, 2 острівні
Форма платформи прямі
Відстань до Києва, км 832
Відстань до Луганська, км 76
Відстань до Іловайська, км 97
Відстань до Микитівки, км 38
Код станції 500202 ?
Код «Експрес-3» 2214210 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Камера схову Оформлення багажу
Супутні послуги Кафе Аптека Таксофон Таксі
Дебальцеве. Карта розташування: Донецька область
Дебальцеве
Дебальцеве
Дебальцеве на Вікісховищі

На станції є відділення Луганської митниці для вантажних та пасажирських потягів, що перетинають кордон України та Росії.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Будівля залізничного вокзалу є однією із найперших станційних побудов, споруджених наприкінці XIX століття і збереглася до наших днів. Будівлю будували за індивідуальним проектом. Вона відрізнялася оригінальністю конструкції і неповторністю архітектурних форм.

З самого початку на тому місці, де зараз знаходиться побутовий корпус локомотивного пасажирського депо, було побудовано дерев'яну півтораповерхову будівлю вокзалу Дебальцевого. Будівництво основної частини нинішнього вокзалу, за винятком будівлі касового залу, тривало близько 14 років — з 1879 по 1893 роки. Зводили будівлю сотні робочих, користуючись примітивними інструментами.

В одному із залів Палацу культури залізничників був виставлений на загальний огляд макет, що відображав будівництво будівлі вокзалу. До наших днів він не зберігся. В результаті нещасного випадку, що стався під час будівництва, загинув один з керівників будівництва. На його честь біля будівлі вокзалу споруджено монумент, зруйнований під час Другої світової війни.

У путівнику «Супутник пасажира», виданому більше ніж 100 років тому комерційним агентом Південно-Східних доріг А. І. Радзевським, сказано:

« «Дебальцеве — величезна будівля пасажирського вокзалу красиво і різько виділяється серед пустельної степової місцевості. Великий зал 1 і 2 класів і окремо для пасажирів 3 і 4 класів. Прекрасний буфет з усякого роду стравами та напоями, вмістом касимовими татарами — один з кращих на лінії Південно-Східних доріг». »

У 1887 році на вокзалі станції Дебальцеве побував Антон Чехов. Будівля вокзалу представилася його погляду острівцем в безкрайньому степу. Але вже тоді станція Дебальцеве заявила про себе в Донецькому краї, так як перебувала на перехресті шляхів сполучення. Сталеві артерії Донецького краю, пересічні в Дебальцевому, стрімко змінювали життя Російської імперії. Вони і стали початком розвитку міста Дебальцеве. У листі рідним А. П. Чехов зобразив невелику схему, в центрі якої намалював великий гурток. А від нього в шести напрямках зобразив гілки, які розходилися в різних напрямках. «Центральна кулька, — писав А. П. Чехов  — це станція Дебальцеве. Решта кульки — це Бахмут, Лисичанськ, Луганськ та ін.»

У 1936 році до будівлі вокзалу була споруджена прибудова — касовий зал.

У роки Другої світової війни будівля була сильно зруйнована. Впродовж 19461953 років відновлена і введена в експлуатацію частинами. Вокзал станції Дебальцеве 1-го класу острівного типу. Двоповерхова будівля загальною площею 2355,36 м². Має 30 приміщень.

СучасністьРедагувати

На станції раніше знаходилося відділення Луганської митниці для вантажних і пасажирських поїздів, що перетинали кордон Росії та України.

У результаті запеклих боїв навколо Дебальцевого станцію було вщент зруйновано[1]. Проте 28 березня 2015 р. керівництво т. зв. ДНР та ЛНР запустило приміський електропоїзд сполученням Ясинувата — Луганськ через Криничну, Дебальцеве[2], що підтверджує сайт Яндекс[3].

Меморіальні дошкиРедагувати

 
Охоронний номер 202. ID 14-109-08 Пам'ятне місце відправлення робітничих дружин на підтримку Горлівського збройного повстання
 
ст. Дебальцеве. Місце страти Коняєва Н. Н., командира Червоної Гвардії

Меморіальні дошки, встановлені на фасаді будівлі, інформують про те, що:

  • 1 грудня 1878 року Дебальцевський залізничний вузол вступив у стрій
  • 16 грудня 1905 року бойові дружини залізничників відправились на допомогу озброєному Горлівському повстанню
  • 2 грудня 1917 року був розстріляний командир червоногвардійського загону калединцями.

У касовому залі меморіальна дошка свідчить про те, що тут, в стінах цієї будівлі, народився метод компостування проїзних документів у поїздах.

СполученняРедагувати

Дебальцеве — один із найважливіших транспортних вузлів на Донбасі. На станції перетинаються такі лінії:

Поїзди дальнього сполучення, що курсували до 2014 рокуРедагувати

№ поїзда Маршрут руху № поїзда Маршрут руху
19 «Лугань» Київ — Луганськ 20 «Лугань» Луганськ — Київ
91 Одеса — Луганськ 92 Луганськ — Одеса
125 «Молода Гвардія» Київ — Луганськ 126 «Молода Гвардія» Луганськ — Київ
133 Київ — Луганськ 134 Луганськ — Київ
341 Сімферополь — Луганськ 342 Луганськ — Сімферополь
787 Харків — Луганськ 788 Луганськ — Харків

У мистецтвіРедагувати

В автобіографічній повісті «Климко» Григір Тютюнник згадує про станцію Дебальцеве на шляху маленького хлопчика додому[4]. На ній німецький військовий викинув Климка з вагону. Від Дебальцевого хлопцю залишалось ще 60 км шляху, які він пройшов за 2 дня.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати