Відкрити головне меню

Золочів (станція, Південна залізниця)

залізнична станція Південної залізниці в смт Золочів, Харківська область, Україна

Зо́лочів — пасажирська станція на лінії Харків — Готня Південної залізниці за 41 км на північний захід від Харкова в смт Золочів. Через станцію прямують лише приміські потяги. Лінія електрифікована від станції Люботин до станції Золочів у 1970 році.

Золочів
станція
Золочів (станція, Південна залізниця)2.jpg
Електропоїзд на платформі станції Золочів
Розташування
Розташування Україна Україна
Адреса Харківська область,
смт Золочів, вул. Вокзальна, 1
Координати 50°16′37″ пн. ш. 35°59′21″ сх. д. / 50.27694° пн. ш. 35.98917° сх. д. / 50.27694; 35.98917
Структура
Лінія(ї) Харків — Одноробівка
Структура Харківська дирекція
Платформ 2
Тип платформ 1 берегова,
1 острівна
Колій 5
Час роботи цілодобово
Послуги
Транспортні Залізнична станція Квиткова каса
Історія
Відкрито 1910 (109 років)
Електрифіковано 1970
Інша інформація
Власник Південна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 432607
Код Експрес-3 2204461
Мапа

ІсторіяРедагувати

У 1910 році на території району було прокладено залізницю Харків — Брянськ. Будівництво тривало 2 роки. Станцію Золочів було засновано у 1910 році. Будівництво залізниці сприяло швидкому економічному розвитку району, виникненню підприємств. На той час в Золочіві вже існували два горілчані заводи та банк.

Перша світова війна, а за нею і громадянська, нанесли значних збитків району. Велику роль в поступове його зростання і зміцнення відіграла залізниця.

Під час Другої світової війни, станція стала місцем битв. У районі залізничної станції були споруджені бліндажі, окопи, протитанковий рів та інші укріплення. 22 жовтня 1941 року нацисти вдерлись в Золочів. Була зруйнована половина вокзалу. Залишилась цілою північна частина будівлі, в якій декілька років працювали всі службовці станції. Окупація тривала до 8 серпня 1943 року. У 1954 році станція Золочів була повністю відновлена.

Старовинний край і відомий містечко отримали нове життя з приходом сюди залізниці. Це історична подія відбулася в 1910 році з відкриттям залізничного руху на новому напрямку Харків — Брянськ. А саме будівництво і залізничної колії, і станції почалося двома роками раніше. За цей короткий термін було укладено залізничне полотно, побудовані штучні споруди, мости, вокзал, пости, житлові будинки, службово-технічні приміщення. Будівництво здійснювалося в основному вручну. Тисячі кубометрів ґрунту переміщалися на конях і за допомогою тачок. Але праця працівників, а їх називали «грабарі», оплачувалася порівняно високо, і на будівництво прагнули потрапити всі місцеві працездатні жителі.

У 1984році через станцію пройшов перший в СРСР важковантажний потяг вагою у 33,05 тис. т, який складався з 428 вагонів та 5-ти тепловозів (3 трисекційних та 2 двосекційних). Потяг пройшов маршрутом Основа — Готня — Суми — Ворожба.

Про станціюРедагувати

За століття свого існування станція пережила багато історичних подій, пам'ятає наслідки Першої світової та Громадянської воєн. З останньою пов'язане одне з них, коли у 1919 році Харків захопили білогвардійці. 24 червня 1919 року залізничники в санітарному поїзді, який вони супроводжували, рушили з Харкова на північ. Дізнавшись про це, білогвардійці розібрали залізничне полотно між пунктами зупинок Соснівка і Чорноглазівка ​​і влаштували тут засідку. Бій був жорстоким, в живих залишилися лічені червоноармійці.

У 1922 році на цьому місці був споруджений пам'ятник героям-залізничникам. Його встановили ізюмські паровозоремонтники.

На самому початку Німецько-радянської війни будинок вокзалу було майже повністю зруйновано, цілої залишилася тільки його північна сторона. Відновили його тільки у 1954 році. В цьому ж році станція була обладнана механічною централізацією стрілок. У парній і непарній горловині станції були встановлені розпорядчий і виконавчий пости, був введений в дію трикутник для розвороту локомотивів, водозаправні колонки для постачання паровозів водою.

У 1968 році, з початком реконструкції та електрифікації ділянки Харків — Золочів, почався новий етап в житті станції.

5 грудня 1970 року відбулася ще одна історична подія — на станцію прибув перший електропоїзд.

20 грудня 1970 року введена в постійну експлуатацію ділянка електрифікованої колії Харків — Золочів.

Аж до 1991 року на двоколійному перегоні в бік Росії здійснювався інтенсивний рух вантажних і пасажирських поїздів. Потім в силу незрозумілої логіки розвитку взаємин між суверенними державами РосіЇ та України інтенсивність руху впала майже до нуля та ще й частина колій була розібрана.

СьогоденняРедагувати

Колектив станції Золочів вирішує відповідальну соціальну задачу по приміських перевезеннях мешканців Золочівщини.

Найхарактернішою рисою для станції є той знаковий факт, що залізниці тут присвятили своє життя цілі династії залізничників, передаючи любов і гордість за свою професію від покоління до покоління. Справу батька, колишнього начальника станції Андрія Борохів, і матері Галини Сергіївни, багато років пропрацювала квитковим касиром, сьогодні продовжує донька Алла Ліхвар, одна з найкращих чергових по станції. Члени сім'ї Юлії Копейченко, чергової по станції, теж залізничники. Більше 35-ти років працює старший квитковий касир Людмила Клименко та її чоловік складач поїздів Анатолій Іванович, син Анатолій працює старшим стрільцем ВОХР. Чверть століття віддала станції квитковий касир, профгрупорг Валентина Григоренко, її син Юрій — механік СЦБ ШЧ-5. Багаторічним сумлінною працею завоювали повагу колишній «афганець» складач поїздів Віктор Ворвулєв і його дружина Валентина, чергова по переїзду. Увесь невеликий колектив станції, який очолює трудиться старанно, справно виконуючи свої обов'язки та покладені виробничі завдання — плани по прибутковості від пасажирських перевезень та вантажної роботи, яка, до речі складає понад 700 вагонів вантаження і вивантаження щорічно, а також живе ностальгічною надією на краще майбутнє, коли на станцію повернеться перерване не так вже й давно інтенсивний рух.

ГалереяРедагувати

Джерела та посиланняРедагувати