Відкрити головне меню

Льгов[2][3] — місто в Курській області Росії. Льгiв є самостійним муніципальним утворенням (міським округом) у складі Курської області, крім того в місті знаходяться органи місцевого самоврядування Льговського муніципального району. Населення становить 21,3 тисяч жителів. Місто розташоване на берегах річки Сейм (притока Десни), за 80 км від Курська.

Льгов
рос. Льгов

Герб
Герб
Lgov-Kievsky (Lgov-1) Train Station.jpg
Основні дані
51°40′ пн. ш. 35°16′ сх. д. / 51.667° пн. ш. 35.267° сх. д. / 51.667; 35.267Координати: 51°40′ пн. ш. 35°16′ сх. д. / 51.667° пн. ш. 35.267° сх. д. / 51.667; 35.267
Країна Росія
Регіон Курська область
Столиця для Льговський район[1]
Засновано 1152
Статус міста 1779
Площа 38 км²
Населення 21332 (1 січня 2010)
Висота НРМ 150 м
Телефонний код +7 47140
GeoNames 535334
ЗКАТО 38410000000
ЗКТМО 38710000001
Поштові індекси 307750
Міська влада
Веб-сторінка gorodlgov.ru
Мапа
Льгов. Карта розташування: Росія
Льгов
Льгов
Льгов (Росія)


CMNS: Льгов на Вікісховищі
Див. також: Льгів

Зміст

ІсторіяРедагувати

Раніше місто згадувався в 902 році, але оскільки це практично не доведено, офіційно перша згадка в 1152 році в Іпатіївському літописі під назвою Олгов (Ольгов) (від імені Ольга чи Олег). Але є ще одна згадка, що датується 1207 роком. У XIII столітті був зруйнований монголами і довгий час був в занепаді. На його місці виникло урочище — Ольгове Городище, на місці якого в 1669 році був заснований Льгiвський монастир, який проіснував до 1764 року. Виник навколо монастиря поселення отримало статус міста в 1779 році. Льгов був адміністративним центром Льгiвського повіту Курської губернії до 1928 року. У другій половині XIX століття через Льгiв пролягла залізниця, що додало економічному розвитку міста значний імпульс. Виникли заводи з переробки сільськогосподарських продуктів.

Після переходу на обласне, окружне і районний поділ Льгов став адміністративним центром Льгiвського округу (до 1930) і Льговського району Центрально-Чорноземної області. З 1934 року — у складі Курської області.

У Великій Вітчизняній війні Льгов був окупований вермахтом 27 жовтня 1941 і звільнений 3 березня 1943 військами Воронезького фронту.

У 1954 році до складу Льгова були включені кілька селищ міського типу і місто сьогодні має відносно велику площу з кількома центрами.

У 1963 році Льгов отримав статус міста обласного підпорядкування і, тим самим, був виведений зі складу Льговського району.

У 2004 році Льгов став міським округом, без зміни меж і включення інших населених пунктів[4].

Визначні пам'ятки та місцяРедагувати

У місті знаходиться три музеї: краєзнавчий, літературно-меморіальний музей поета М. М. Асєєва і літературно-меморіальний письменника А. П. Гайдара. Тут також знаходяться:

  • Будинок у якому жив письменник В. В. Овечкін під час написання циклу нарисів «Районні будні».
  • Старовинний парк із залишками садиби князів Барятінських із так званої вежею Шаміля. За переказами вежа була побудована князем О. І. Барятинським для імама Шаміля, що зупинявся у Льгові після його полону князем.
  • Будівля колишньої Земської Управи.
  • Будинок камергера П. П. Стремоухова.
  • Дореволюційний комплекс будівель виноробного заводу.
  • Ряд цегельних будівель часів прокладання залізниці Брянськ-Харків (19101912), найбільше з яких місцеві жителі називають Титаніком.[5]

Під Льговом діють три храми: Свято-Микільська церква (1911), іконостас якої виготовлений за ескізами художника Н. Д. Бартрама кустарями його майстерні в селі Семенівці; Успенська церква (1839) у Нижніх Деревенька; старообрядницька церква Дмитра Солунського (1906).

У місті встановлені пам'ятники:

  • М. М. Асєєву;
  • А. П. Гайдару;
  • В. І. Леніну;
  • льговським молодогвардійцям;
  • командиру атомного підводного човна К-8 герою Радянського Союзу В. Б. Безсонову;
  • воїнам-землякам, які загинули в останніх війнах (Афганістан, Таджикистан, Чечня);
  • поховання радянських воїнів, полеглих при визволенні міста, і мирних жителів, полеглих від рук гітлерівських загарбників.

ЕкономікаРедагувати

Економіка міста представлена такими підприємствами:

  • цукровий завод;
  • дослідний завод з виробництва засобів автоматизації для цукрової промисловості (банкрут);
  • арматурний завод (банкрут);
  • цегельний завод (в оренді у підприємців);
  • завод залізобетонних виробів (банкрут);
  • завод Автоспецобладнання (банкрут);
  • виноробний завод (розорений);
  • молочно-консервний комбінат;[6]
  • м'ясокомбінат (банкрут);
  • завод зі створення силових агрегатів;
  • хлібозавод.

У 2008 році в місті було відвантажено товарів власного виробництва, виконано робіт та послуг на 1072 млн рублів.

ТранспортРедагувати

Залізничне сполученняРедагувати

Льгiв пов'язаний залізницею з Курськом, Києвом, Брянськом, Орлом, Харковом. Основна залізнична станція — Льгов-1-Київський. Крім неї у межах місті розташовані станції Льгов-2-Смоленський (Льгов-Сортувальний) і Шерекіно.

Автобусне сполученняРедагувати

Автобуси, які відправляються від автостанції Льгов-1: Курськ-Могилів, Курськ-Суми, Брянськ-Льгiв-Білгород, Льгiв-Курськ, Курськ-Рилько, Курськ-Коренево, Курськ-Конишівка, Курськ-Глушкове, Курськ-Тьоткіно, Курськ-Калинівка, Льгов-Рильськ, Льгов-Коренево, Льгов-Суджа, Льгiв-Мар'їне (відправляється з перону залізничного вокзалу — станції Льгов-1-Київський).

Автобуси, які не заходять на автостанцію Льгов-1: Курськ-Козіно, Курськ-Локоть.

Міський громадський транспортРедагувати

Перевезення містом здійснюються такими маршрутами:

  • № 1 Центр — Вокзал Льгов-1 (через вул. Калініна).
  • № 2 Центр — Вокзал Льгов-2 — Залізнична лікарня.
  • № 3 Центр — Вокзал Льгов-1 (через вул. 40-років Жовтня).
  • № 4 Центр — мкр. Нижні Села.
  • № 5 Центр — Вокзал Льгов-1 — Цукровий завод (по вул. 40 років Жовтня).
  • № 6 Центр — Вокзал Льгов-1 — с. Фітіж.
  • № 7 Центр — Вокзал Льгов-1 — Плодосовгосп.
  • № 8 Центр — с. Шерекіно.
  • № 9 Центр — станція Шерекіне.
  • № 10 Центр — с. Городенськ.
  • № 11 Центр — с. Кудінцево.
  • № 12 Центр — Вокзал Льгов-2 — Артаково.

ПерсоналіїРедагувати

Відомі уродженці і особи, які проживали в місті:

  • Андрієнко Тетяна Леонідівна — український ботанік, болотознавець. Доктор біологічних наук (1992).
  • Асєєв Микола Миколайович — російський поет.
  • Бiлоусов Андрій Іванович — російський оперний співак.
  • Безсонов Всеволод Борисович — командир атомного підводного човна «К-8» 162-ї бригади 17-ї дивізії підводних човнів Йоканьгськой військово-морської бази Червонопрапорного Північного флоту, капітан 2-го рангу.
  • Букреєв Борис Якович — відомий математик (18591962), професор Київського університету.
  • Волобуєв Євген Всеволодович — художник.
  • Гайдар Аркадій Петрович — російський письменник.
  • Грідін Василь Іванович — живописець і художник монументально-декоративного мистецтва.
  • Захаров Володимир Іванович — професор-біолог, скульптор, автор спогадів про Льгов.
  • Зубков Георгій Іванович — журналіст-міжнародник, професор, письменник, драматург.
  • Ковальов Дмитро Михайлович — поет.
  • Лаппо Георгій Михайлович — географ.
  • Мілютін Володимир Павлович — один з творців радянської статистики.
  • Надененко Федір Миколайович — композитор (19021963).
  • Сафонов Вадим Андрійович — письменник.
  • Сьоміна Тамара Петрівна — актриса, Народна артистка РРФСР (1978).
  • Овечкін Валентин Володимирович — письменник.

ПриміткиРедагувати

  1. ОКТМО. 179/2016. Центральний ФО
  2. В. П. Коваленко. Ольгов // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 592. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  3. Укрзалізниця
  4. Закон Курської області № 48-ЗКО "Про муніципальних утвореннях Курської області "від 14 жовтня 2004. Архів оригіналу за 26 січень 2009. Процитовано 6 травень 2011. 
  5. Фото зі старих листівок на Льговському порталі[недоступне посилання з липень 2019]
  6. Офіційний сайт молочно-консервного комбінату. Архів оригіналу за 18 грудень 2014. Процитовано 11 липень 2019. 

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати