Льгов[2], або Льгів[3] (рос. Льгов, арх. рос. Ольгов) — місто в Курській області Росії. Льгов є самостійним муніципальним утворенням (міським округом) у складі Курської області, крім того, в місті розміщені органи місцевого самоврядування Льговського муніципального району. Населення становить 21,3 тисячі жителів. Місто розташоване на берегах річки Сейму (притока Десни), за 80 км від Курська.

місто Льгов
рос. Льгов
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Курська область
Код ЗКАТУ: 38410000000
Код ЗКТМО: 38710000001
Основні дані
Час заснування 1152
Статус міста 1779
Населення 16 779 (2024)[1]
Площа 38 км² Редагувати інформацію у Вікіданих
Поштовий індекс 307750 Редагувати інформацію у Вікіданих
Телефонний код +7 47140 Редагувати інформацію у Вікіданих
Географічні координати: 51°40′00″ пн. ш. 35°16′00″ сх. д. / 51.666666666667° пн. ш. 35.266666666667° сх. д. / 51.666666666667; 35.266666666667
Влада
Вебсторінка gorodlgov.ru
Мапа
Льгов (Росія)
Льгов
Льгов

Мапа


CMNS: Льгов у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Історія

ред.

Раніше місто згадувався в 902 році, але оскільки це практично не доведено, офіційно перша згадка в 1152 році в Іпатіївському літописі під назвою Олгов (Ольгов) (від імені Ольга чи Олег). Але є ще одна згадка, що датується 1207 роком.

У XIII столітті зруйнований монголами й тривалий час перебував у занепаді. На його місці виникло урочище — Ольгове Городище, на місці якого в 1669 році засновано Льговський монастир, який проіснував до 1764 року. Поселення, що виникло навколо монастиря, отримало статус міста в 1779 році. Льгов був адміністративним центром Льговського повіту Курської губернії до 1928 року. У другій половині XIX століття через Льгів побудовано залізницю, що додало економічному розвитку міста значний імпульс. Виникли заводи з переробки сільськогосподарських продуктів.

Після переходу на обласний, окружний та районний поділ Льгов став адміністративним центром Льговського округу (до 1930) і Льговського району Центрально-Чорноземної області. З 1934 року — у складі Курської області.

В часи Другої світової війни Льгов був окупований Німеччиною 27 жовтня 1941 року й звільнений 3 березня 1943 року військами Воронезького фронту в рамках операції «Зірка» (Харківська наступальна операція 1943 року)[4].

У 1954 році до складу Льгова були включені кілька селищ міського типу; місто нині має відносно велику площу з кількома центрами.

У 1963 році Льгов отримав статус міста обласного підпорядкування і, тим самим, був виведений зі складу Льговського району.

У 2004 році Льгов став міським округом, без зміни меж і включення інших населених пунктів[5].

Російсько-українська війна

ред.

25 грудня 2024 ЗСУ завдали удару по пункту управління 810-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти ЗС РФ, який був розташований у покинутій цивільній будівлі в Льгові[6]. За повідомленнями російських ЗМІ, пункт було уражено за допомогою ракет HIMARS[7]. В результаті удару було ліквідовано заступника командира 810-ї бригади РФ Паштова Салима[8].

30 грудня 2024 року сили оборони України завдали ракетного удару по командному пункту у м. Льгов, Курської області. Внаслідок ракетного удару загинули 8 російських військовослужбовця, ще 22 отримали поранення. Серед ліквідованих були: майор 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії Алі Цуров, підполковник Валерій Терещенко та командир 656-го інженерного батальйону 76-ї Псковської повітряно-десантної дивізії підполковник Павло Малєцький. Удару по командному бункеру завдали франко-британськими крилатими ракетами Storm Shadow[9][10].

Економіка

ред.

Економіка міста представлена такими підприємствами:

  • цукровий завод;
  • дослідний завод з виробництва засобів автоматизації для цукрової промисловості (банкрут);
  • арматурний завод (банкрут);
  • цегельний завод (в оренді у підприємців);
  • завод залізобетонних виробів (банкрут);
  • завод автоспецобладнання (банкрут);
  • виноробний завод (розорений);
  • молочно-консервний комбінат;[11]
  • м'ясокомбінат (банкрут);
  • завод зі створення силових агрегатів;
  • хлібозавод.

У 2008 році в місті було відвантажено товарів власного виробництва, виконано робіт та послуг на 1072 млн рублів.

Транспорт

ред.

Залізничне сполучення

ред.

Льгов сполучений залізницею з Курськом, Києвом, Брянськом, Орлом, Харковом. Основна залізнична станція — Льгов-Київський. Крім неї у межах міста розташовані станції Льгов-2-Смоленський (Льгов-Сортувальний) і Шерекіно.

Автобусне сполучення

ред.

Автобуси, які відправляються від автостанції Льгов-1: Курськ-Могилів, Курськ-Суми, Брянськ-Льгів-Білгород, Льгів-Курськ, Курськ-Рилько, Курськ-Коренево, Курськ-Конишівка, Курськ-Глушкове, Курськ-Тьоткіно, Курськ-Калинівка, Льгов-Рильськ, Льгов-Коренево, Льгов-Суджа, Льгів-Мар'їне (відправляється з перону залізничного вокзалу — станції Льгов-Київський).

Автобуси, які не заходять на автостанцію Льгов-1: Курськ-Козіно, Курськ-Локоть.

Міський громадський транспорт

ред.

Перевезення містом здійснюються такими маршрутами:

  • № 1 Центр — Вокзал Льгов-1 (через вул. Калініна).
  • № 2 Центр — Вокзал Льгов-2 — Залізнична лікарня.
  • № 3 Центр — Вокзал Льгов-1 (через вул. 40-років Жовтня).
  • № 4 Центр — мкр. Нижні Села.
  • № 5 Центр — Вокзал Льгов-1 — Цукровий завод (по вул. 40 років Жовтня).
  • № 6 Центр — Вокзал Льгов-1 — с. Фітіж.
  • № 7 Центр — Вокзал Льгов-1 — Плодосовгосп.
  • № 8 Центр — с. Шерекіно.
  • № 9 Центр — станція Шерекіне.
  • № 10 Центр — с. Городенськ.
  • № 11 Центр — с. Кудінцево.
  • № 12 Центр — Вокзал Льгов-2 — Артаково.

Визначні пам'ятки та місця

ред.

У місті є три музеї: краєзнавчий, літературно-меморіальний музей поета М. М. Асєєва й літературно-меморіальний письменника А. П. Гайдара, також:

  • будинок, у якому жив письменник В. В. Овечкін під час написання циклу нарисів «Районні будні»,
  • старовинний парк із залишками садиби князів Барятінських із так званої вежею Шаміля. За переказами, вежа була побудована князем О. І. Барятинським для імама Шаміля, що зупинявся у Льгові після його полону князем,
  • будівля колишньої Земської управи,
  • будинок камергера П. П. Стремоухова,
  • дореволюційний комплекс будівель виноробного заводу,
  • ряд цегельних будівель часів прокладання залізниці Брянськ-Харків (19101912), найбільше з яких місцеві жителі називають Титаніком.[12]

Під Льговом діють три храми: Свято-Микільська церква (1911), іконостас якої виготовлений за ескізами художника Н. Д. Бартрама кустарями його майстерні в селі Семенівці; Успенська церква (1839) у Нижніх Деревенька; старообрядницька церква Дмитра Солунського (1906).

У місті встановлені пам'ятники:

  • М. М. Асєєву;
  • А. П. Гайдару;
  • В. І. Леніну;
  • льговським молодогвардійцям;
  • командиру атомного підводного човна К-8 герою Радянського Союзу В. Б. Безсонову;
  • воїнам-землякам, які загинули в останніх війнах (Афганістан, Таджикистан, Чечня);
  • поховання радянських воїнів, полеглих при визволенні міста, і мирних жителів, полеглих від рук гітлерівських загарбників.

Відомі люди

ред.

Відомі уродженці і особи, які проживали в місті:

  • Андрієнко Тетяна Леонідівна — український ботанік, болотознавець. Доктор біологічних наук (1992).
  • Асєєв Микола Миколайович — російський поет.
  • Білоусов Андрій Іванович — російський оперний співак.
  • Безсонов Всеволод Борисович — командир атомного підводного човна «К-8» 162-ї бригади 17-ї дивізії підводних човнів Йоканьгськой військово-морської бази Червонопрапорного Північного флоту, капітан 2-го рангу.
  • Букреєв Борис Якович — відомий математик (18591962), професор Київського університету.
  • Волобуєв Євген Всеволодович — художник.
  • Гайдар Аркадій Петрович — російський письменник.
  • Грідін Василь Іванович — живописець і художник монументально-декоративного мистецтва.
  • Захаров Володимир Іванович — професор-біолог, скульптор, автор спогадів про Льгов.
  • Зубков Георгій Іванович — журналіст-міжнародник, професор, письменник, драматург.
  • Ковальов Дмитро Михайлович — поет.
  • Лаппо Георгій Михайлович — географ.
  • Мілютін Володимир Павлович — один з творців радянської статистики.
  • Надененко Федір Миколайович — композитор (19021963).
  • Сафонов Вадим Андрійович — письменник.
  • Сьоміна Тамара Петрівна (* 1938) — актриса, народна артистка РРФСР (1978).
  • Овечкін Валентин Володимирович — письменник.

Примітки

ред.
  1. Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2024 года. Росстат (рос.). Процитовано 1 січня 2024.
  2. В. П. Коваленко. Ольгов [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 592. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  3. Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].
  4. Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с. http://gigabaza.ru/doc/76524-pall.html Архівовано червень 26, 2015 на сайті Wayback Machine.(рос.)
  5. Закон Курської області № 48-ЗКО "Про муніципальних утвореннях Курської області "від 14 жовтня 2004. Архів оригіналу за 26 січня 2009. Процитовано 6 травня 2011.
  6. Льгов Курська область - ЗСУ вдарили по пункту управління російських морпіхів - відео — УНІАН. Уніан. Процитовано 25 грудня 2024.
  7. Місто Льгов Курської області атакували ракети: серйозні пошкодження. Новини Донбасу. Процитовано 25 грудня 2024.
  8. В результаті удару по Льгову ліквідували заступника командира 810-ї бригади РФ. Мілітарний. Процитовано 26 грудня 2024.
  9. Внаслідок ракетного удару по Льгову загинув заступник начальника штабу 76-ї дивізії ВДВ. Мілітарний. Процитовано 8 січня 2025.
  10. Сили оборони ліквідували підполковників псковського ВДВ у Льгові. Мілітарний. Процитовано 8 січня 2025.
  11. Офіційний сайт молочно-консервного комбінату. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 11 липня 2019.
  12. Фото зі старих листівок на Льговському порталі[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.