Східна Слобожанщина

Історико-географічний регіон
Східна Слобожанщина
рос. Восточная Слобожанщина
Стенки Изгорья 01.jpg
Загальна інформація
Інші назви Північна Слобожанщина, Подоння
Сучасна
локація

Період
уживання
топоніма
XVII ст. — сучасність
Населення українці, росіяни
Розташування на карті
Ukraine-Slobozhanshchyna.png
Східна Слобожанщина позначена штрихуванням.
Межі Слобожанщини.png
Карта меж Слобожанщини.
Держави на території Східної Слобожанщини

Східна Слобожанщина (Подоння, Північна Слобожанщина, Острогощина[3], Острогожчина) — етнічні українські землі[4], що нині розташовані в межах Курської, Білгородської та Воронізької[5] областей Російської Федерації, північно-східна частина Слобідської України. Часом[6] саме до Східної Слобожанщини також зараховують південно-східну Слобожанщину, що нині в межах Луганської області.

Сучасний прапор острогозького козацтва. Неофіційний символ Східної Слобожанщини.[1][2]

ІсторіяРедагувати

 
Мапа всіх полків Слобідської України в 1764-му. Білим кольором — сучасні кордони.

У часи Русі — Курське князівство та частина Чернігівської Землі.

Колонізувалась українцями в три етапи — 1651—1659, 1659—1663, 1663—1680 роки.

Законом УНР від 29 листопада 1917 року було проголошено проведення Українських Установчих Зборів, у повітах Путивльському, Грайворонському й Новооскільському Курської губернії та Острогозькому, Бирюцькому, Валуйському й Богучарському Воронізької губернії.

Павло Скоропадський прилучив до Української Держави, крім вищезазначених повітів, ще й Рильський, Суджанський, Білгородський та Корочанський повіти Курщини.

Українська Радянська Соціалістична Республіка не змогла поширити свою юрисдикцію на ці східні та південно-східні землі.

Між тим, у часи Другої світової війни нацистська Німеччина мала намір включити ці землі до складу райхскомісаріату Україна, розділивши їх між напівутвореною генеральною округою Харків та планованою генеральною округою Воронеж.

Адміністративно-державні утворення на теренах Східної СлобожанщиниРедагувати

В добу Київської РусіРедагувати

В добу козацької УкраїниРедагувати

Радянська епоха і сучасністьРедагувати

16 жовтня 1925 року були затверджені східні кордони УСРР, які успадкувала незалежна Україна. 1926 року був проведений перепис населення СРСР, який дає можливість сформувати перелік усіх етнічно-українських районів, складових Слобожанщини, територіально прилеглих до сучасної України:

Більшість з цих районів у часи коренізації одержали статус українських національних районів на теренах Росії.

З різних причин у подальших переписах населення СРСР та Росії відсоток українців у вищевказаних районах стрімко падає. Станом на сьогодні лише у Ровеньському районі Білгородської області етнічно українське населення досі переважає.

Найбільшим сплеском українського культурного життя Східної Слобожанщини напочатку 2000-х років був український фестиваль у Розсоші Воронезької області з красномовним гаслом «Місто Розсош — в тобі Україна жива!»

Відомі українці, пов'язані зі Східною СлобожанщиноюРедагувати

Народилися на Східній СлобожанщиніРедагувати

Пов'язані зі Східною Слобожанщиною життям та працеюРедагувати

  • Сковорода Григорій Савич (1722—1794) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог. Часто мандрував Східною Слобожанщиною. Був близьким знайомим Іоасафа Миткевича, білгородського єпископа у 1758—1763 рр., і Гервасія Якубовича, архімандрита білгородського кафедрального монастиря, яким присвятив декілька поезій зі збірки «Сад божественних пісень». Останньому острогозькому полковнику Степану Тевяшову Сковорода присвятив свій філософський твір «Ікона Алківіадська» і переклад діалогу Цицерона «Про старість», а його сину Володимиру Тевяшову — «Кільце» і «Алфавіт, чи буквар світу».

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Східнослобідська геральдика. Незалежний інформаційно-освітній ресурс «Гайдамака». 
  2. Расторгуев, Владимир. ОСТРОГОЖСКОЕ КАЗАЧЕСТВО [Острогозьке козацтво]. История Острогожска: интерактивная энциклопедия (рос.). 
  3. Трибуна України: неперіодичний орган української еміграції, Томи 5-7.
  4. Подрєз Ю. В. Українці Східної Слобожанщини у другій половині ХVII — на початку ХХ ст. / Ю. В. Подрєз // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. «Історія та географія». — 2013. — Вип. 49. — С. 53-57.
  5. На лівобережжі Дону Бутурлинівський, Калацький, Павлівський, Вороб'ївський, Верхньомамонський та Петропавлівський райони: Від Сяну до Дону. Східна Слобожанщина в українському державному гімні [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  6. Ірина Магрицька. Назви передвесільних обрядів у східнослобожанських українських говірках. Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка. Том IV. Архів оригіналу за 28 листопада 2007. Процитовано 19 липня 2008. 
  7. Віктор Ідзьо. «Свідчення російських газет про перебування митрополита Андрія Шептицького у Росії». // Кобза. Українці Росії. Незалежний сайт діаспори. [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]

ПосиланняРедагувати