Городня
Городня́ — місто в Україні, у Чернігівському районі Чернігівської області. Статус міста з 1957 року.
| Городня | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
.jpg)
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Регіон | Чернігівська область | ||||||||
| Район | Чернігівський район | ||||||||
| Рада | Городнянська міська громада | ||||||||
| Засноване | середина 16 століття | ||||||||
| Статус міста | від 1957 року | ||||||||
| Населення | ▼11 506 (01.01.2022) | ||||||||
| - повне | ▼11 506 (01.01.2022) | ||||||||
| Площа | 12,2 км² | ||||||||
| Поштові індекси | 15100 | ||||||||
| Телефонний код | +380-4645 | ||||||||
| Координати | 51°53′35″ пн. ш. 31°35′41″ сх. д. / 51.89306° пн. ш. 31.59472° сх. д.Координати: 51°53′35″ пн. ш. 31°35′41″ сх. д. / 51.89306° пн. ш. 31.59472° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 137 м | ||||||||
| Водойма | р. Чибриж | ||||||||
| Назва мешканців | городня́нець, городня́нка, городня́нці | ||||||||
| День міста | 23 вересня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Городня | ||||||||
| До станції | 4 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - автошляхами | 56 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - автошляхами | 196 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 15100, Чернігівська обл,Чернігівський р-н, м. Городня, вул. Троїцька, 13 | ||||||||
| Вебсторінка | Городнянська міськрада | ||||||||
| |||||||||
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Городнянської міської громади і є її адміністративним центром [1]
Походження назви ред.
Існує кілька версій щодо походження назви міста. Дехто вважає, що місто отримало свою назву від однойменної річки. Інші ж схиляються до версії, згідно якої в основі назви лежить давньоруське слово «городня», у яке вкладено конкретний зміст — «загороджене місце, огорожа». До останніх, зокрема, схиляється і чернігівський журналіст та краєзнавець Володимир Сапон. Також існують місцеві легенди стосовно появи назви Городні, втім, вони не мають правдивого історичного підґрунтя.
Географія ред.
Місто розташоване на півночі України, на берегах річки Чибриж. Площа міста становить 12,2 км²[2]. Густота населення — 1006 осіб/км². Городня знаходиться біля перетину кордонів трьох держав: України, Росії та Білорусі. На сьогодні через місто проходять міжнародні автомобільний та залізничний шляхи. Рельєф міста рівнинний. Клімат помірно-континентальний, із м'якою зимою й теплим літом. Взимку в Городні утворюється сніговий покрив. Екологічна ситуація в місті сприятлива завдяки низькому рівню розвитку промисловості та малій інтенсивності руху автомобільного транспорту.
Історія ред.
Поселення Городня відоме з часів Київської Русі дотатарського періоду. У 14 столітті занепало. Територія увійшла до складу Великого князівства Литовського. 1503 року ці землі захопила Московська держава. У писемних джерелах Городня вперше згадується в 1552 році як місто Московії, коли разом з іншими московитами тут мобілізували людей на війну проти Татарстану — у так званий Казанський похід разом із стародубцями йшли «рос. боярские дети Городни и Мощенки».
З 1618 року Городня повертається до складу українських воєводств Речі Посполитої. Відновлюють занепале місто шляхтичі Хвощі. У час створення Польщею Чернігівського воєводства (1635 р.) Городня стає містечком і центром Городнянського округу.
Гетьманщина ред.
З 1649 перебуває у складі Гетьманщини. Городнянці брали активну участь у повстаннях та визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Тоді ж містечко входило до Седнівської сотні Чернігівського полку. З 1705 року[3]Городня — сотенний центр Чернігівського полку. До Городнянської сотні входили 55 населених пунктів.
У радянський час був поширений імперський міф — начебто 29 червня 1709 року Петро I після перемоги над українською гетьманською армією (у складі московської армії перебувала більшість козаків Чернігівського полку, про що є згадки в послужних списках 1724 року) саме в Городні святкував свій День ангела. Місто начебто отримало у подарунок від нього три чавунні гармати, які нині стоять на постаменті як пам'ятка архітектури й є одним із символів міста. Насправді ні московський цар у Городні не був, ні гармат не дарував[4]
У 1732 році завдяки благодійницьким внескам купця Першої гільдії, міського голови Писарева Павла Миколайовича в центрі Городні збудована церква святої Трійці. Ця перлина зодчества зруйнована російсько-більшовицькою владою. Його стараннями також збудовано нинішнє приміщення міської ради та місцевого музею.
У 1764 році в Городні мешкало 125 сімей козаків, 185 сімей міщан і селян, а також понад 300 євреїв, в основному ремісників і купців.
У 1782 році в Гетьманщині незаконно скасований полковий адміністративний устрій і утворено 5 російських намісництв, у тому числі й Чернігівське. Намісництва, а потім і губернії ділилися на повіти. У цьому році Городня стала адміністративним центром (повітовим містом) одного з найбільших повітів Чернігівщини — Городнянського. Пізніше, у 1783 році, повітове місто одержало різні вигоди і привілеї.
У 1785 році місто наділили магдебурзьким правом.
Часи Російської імперії ред.
У 18 столітті у Городні споруджено три церкви. У 1814 засновано дворянське училище (з 1913 — Городнянське вище початкове училище).
У 1859 році в повітовому місті Городнянського повіту Чернігівської губернії, мешкала 4 081 особа (2 018 чоловічої статі та 2 063 — жіночої), налічувалось 291 дворове господарство, існували 2 православні церкви, єврейська молитовна школа, повітове та приходське училища, лікарня, поштова станція, 3 заводи: шкіряний і 2 цегельних, відбувались базари та 4 ярмарки на рік[5].
Важливу роль для пожвавлення економіки й торгівлі в Городні мало прокладення Лібаво-Роменської залізниці (1873), а згодом відкриття в Городні банку.
Наприкінці 19 століття на кошти грузинського князя Іліодора Орбеліані споруджений «Народний дім», у якому аматори показували спектаклі, потім створювався кінематограф. Будівля збереглася до наших днів, з 2013 тут знаходиться дитячо-юнацька спортивна школа.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4310 осіб (2167 чоловічої статі та 2143 — жіночої), з яких 2966 — православної віри, 1249 — юдейської[6].
Часи УНР та СРСР ред.
Під час Першої світової війни та створення УНР Городня стала епіцентром історичних подій. У місті формувалися загони Червоної армії Миколи Щорса, Василя Боженка, Миколи Кропив'янського. Біля Городні діяли повстанці отаманів Івана Галаки, Добровечора, Ющенка, Бусла.
У 1919 році в приміщенні Городнянської жіночої гімназії (тепер школа № 2) містилося більшовицьке керівництво Чернігівської губернії під керівництвом Юрія Коцюбинського та Євгенії Бош.
У 1923 році повіти ліквідовані, Городня стала центром району.
Місто постраждало під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років, встановлено імена щонайменше 8 жертв-жителів міста[7]. Для придушення повстання селян у Городню з Гомеля викликані регулярні війська, адже воно охопило 4 райони. 17 червня 1931 повстанці під керівництвом Якима Рябченка (в минулому начальник повітової міліції УНР) біля Городні зазнали поразки і 174 учасників повстання було репресовано[8][9].
У 1941—1943 роках місто окуповане німцями. Під час Другої світової війни загинуло 8 425 жителів Городні та району. Трьом городнянцям: О. Жижкуну, Б. Калачу, Й. Юфи — присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Радянські війська вибили нацистів з Городні 24 вересня 1943 року.
З 1957 року Городня отримала статус міста.
У 1989 році в Городні почалося виробництво кольорових телевізорів «Агат». Це був єдиний районний центр на терені СРСР, у якому випускалася така високотехнологічна на той час продукція.
У Городні тривалий час розміщувався 703 навчальний авіаційний полк Чернігівського вищого авіаційного училища льотчиків, який мав добре оснащення: аеродром, полігон, сучасні класи, тренажери. Тут стали на крило тисячі висококласних льотчиків, серед яких десять майбутніх космонавтів.
Новітня історія ред.
Із проголошенням незалежності України, у 1991 році, Городня знову стала прикордонним містом. У місті активно діяли осередки УРП, Народного Руху та «Зеленого світу».
18 листопада 2014 року активісти громадської організації «Грім» та Чернігівської обласної самооборони звалили пам'ятник Леніну на Соборній площі у центрі міста.
11 липня 2015 року архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій звершив освячення новозбудованого малого храму парафії святителя Василія Великого[10].
24.02.2022 війська РФ увійшли до міста, наступні дні численні колони проходили через Городню в напрямку Чернігова.
26.02.2022 силами ЗСУ було завдано удару по колоні російської техніки, локалізованої на південному заході міста поблизу лісгоспу.
З 29.03.2022 російські війська почали відступати з Чернігівської області, 1 квітня вони остаточно покинули Городню, залишивши техніку.
Демографія ред.
У 1989 році населення міста складало 15092 особи[11]. Надалі ситуація почала погіршуватися. Згідно з останнім переписом населення, у 2001 році у місті було 13987 жителів. Станом на 01.01.2016 року налічувалося вже 12235 осіб, серед них 5470 чоловіків та 6765 жінок. У 2017 році динаміка стабілізувалась і навіть демонструє позитивну тенденцію — станом на 01.04.2017 року чисельність населення збільшилася до 12282 чоловік.
Станом на 1 січня 2022 року населення складало 11506 осіб.[12]
| Вік | Чоловіки | Жінки | Всього | Частка |
|---|---|---|---|---|
| 0-18 | 1117 | 1087 | 2204 | 18 % |
| 18-65 | 3898 | 4597 | 8495 | 69,4 % |
| 65+ | 455 | 1081 | 1536 | 12,6 % |
Національний склад ред.
Населення міста моноетнічне, проте так було не завжди — у минулі століття, окрім українців, значна кількість мешканців була єврейського походження. Перепис населення у 2001 році продемонстрував такий національний розподіл населення:
| Національність | Частка |
|---|---|
| Українці | 93,8 % |
| Росіяни | 4,5 % |
| Білоруси | 1,1 % |
| Інші | 0,6 % |
Мова ред.
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[13]:
| Мова | Чисельність, ос. | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 12 049 | 86,14 % |
| Російська | 1 876 | 13,41 % |
| Інші | 62 | 0,45 % |
| Разом | 13 987 | 100,00 % |
Економіка ред.
У місті діють такі підприємства[14]:
- ЗАТ «Городнянський маслозавод» — виготовляє вершкове масло, чеддер, пастеризоване молоко
- ЗАТ «Городнянський комбікормовий завод» — займається виробництвом високоякісних кормів
- ВАТ «Городнянський механічний завод» — випускає кабельні барабани, обозні вироби, пиломатеріали
- Городнянське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «ГОРОДНЯРАЙАГРОЛІСГОСП» — виробляє обрізні та необрізні пиломатеріали, площа лісового фонду 12,3 тис. га
- ДП «Городнянське лісове господарство» — площа лісового фонду 34,4 тис. га
- Городнянське виробничо-торговельне об'єднання — випускає хліб та хлібобулочні вироби, макаронні вироби, безалкогольні напої
- ТОВ «Рескі Хрипівка» — виробництво довгого та короткого льоноволокна
- Райкоопзаготпром городнянської райспоживспілки — заготівля сільгосппродукції, лікарських рослин, вторинної сировини, організація торгівлі на місцевому ринку
Також діє ряд підприємств малого та мікробізнесу. Велика кількість населення зайнята в бюджетній сфері.[15]
Природа ред.
Транспорт ред.
Основним засобом пересування городнянців, нарівні з авто, є велосипед, тому майже кожна крамниця, кав'ярня й інші заклади в місті мають велопарковки.
Неподалік від міста розташовувалася тренувальна авіаційна база. Зараз аеродром не працює, частина його терену здається в оренду приватним підприємцям. Піщано-щебневу суміш з аеродрому використовують для підсипки ґрунтових вулиць[16].
Соціальна сфера ред.
Освіта ред.
У Городні активізується процес уніфікації освіти й адаптації вітчизняної освітньої системи до європейської.
До системи освіти міста входять наступні навчальні заклади: гімназія, ЗОШ I—III ст. № 2, 2 школи-інтернати, Будинок дітей та юнацтва, дитячо–юнацька спортивна школа, станція юних техніків. Є також 2 дошкільних заклади[17].
Медицина ред.
Медицина та оздоровча сфера представлені районною лікарнею[18], госпіталем, психоневрологічним диспансером, дитячим санаторієм «Полісяночка»[19], міським стадіоном.
Спорт ред.
На території міста функціонують секції з різних видів спорту: волейболу, футболу, легкої атлетики, лижного спорту та ін. Відкрилася нова секція з боксу, яка успішно розвивається і приносить місту нові нагороди. Футбол представлений двома міськими командами «Юність» та «Легіон» на районному рівні та ФК «Городня» на обласному.
Культура ред.
У місті є Городнянська школа мистецтв імені Лідії Кондрашевської, будинок культури, який має крісельні зали на 800 та 200 місць[20], бібліотека, школа танців, спортивна школа, станція юних техніків, спортивні секції, історико-краєзнавчий музей[21], клуби, німецький культурний центр «Взаємодія».
Засоби масової інформації ред.
Щосуботи виходить районна газета «Новини Городнянщини». В Інтернеті функціонують сторінки місцевих органів влади, громадських проектів та організацій.
Видатні люди ред.
- Арінштейн Ганна Йосипівна — селекціонер, генетик.
- Байдак Алла Євгенівна — народна майстриня, член НСМНМУ.
- Бірюк Лев Васильович — український політик.
- Волкович Анна Маркіянівна (Агейкіна) — лікарка, громадський діяч, організатор створення осередків Всеросійської Селянської спілки в Кобеляцькому повіті Полтавської губернії.
- Волкович Микола Маркіянович — учений-хірург, академік ВУАН (з 1928 року)
- Дусь Сергій Васильович (1991—2014) — сержант Збройних сил України, учасник війни на сході України.
- Жижкун Олексій Петрович — гвардії лейтенант, Герой Радянського Союзу
- Калач Борис Пилипович — партизан, Герой Радянського Союзу
- Кацнельсон Абрам Ісакович — український поет, літературознавець, перекладач єврейського походження
- Лопухов Олександр Михайлович — український художник. Оформив видання творів поета XIX століття Івана Манжури
- Маригодов Костянтин Лукич — російський поет.
- Нітченко Роман Федорович (1989—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України.
- Орбеліані Іліодор Миколайович — грузинський князь; меценат, керівник і режисер театру у Городні наприкінці XIX — початку XX ст.
- Перцовський Абрам Самійлович (1897—1970) — лікар-хірург; учасник Другої світової війни.
- Пиниця Петро Іванович — поет, лауреат Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» та Міжнародної літературної премії «Сад божественних пісень» імені Григорія Сковороди
- Ремболович Іван Семенович — сотник Армії УНР, воїн дивізії СС «Галичина», воїн УПА
- Ротозій Дмитро Віталійович (1993—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Савицький Дмитро Васильович — архітектор часів Російської імперії.
- Стебун Ілля Ісаакович (справжнє прізвище Кацнельсон) — літературознавець, критик і педагог.
- Степанець Павло Миколайович — український футболіст.
- Юфа Йосип Семенович — гвардії полковник, Герой Радянського Союзу.
- Гончарук Олексій Валерійович — прем'єр-міністр України з 29 серпня 2019 року[22] по 4 березня 2020 року. Наймолодший керівник уряду в історії сучасної України[23].
Цікаві факти ред.
- Городня і Городнянський повіт є одним із перших центрів, де вирощували картоплю в Україні.[24]
Міста-побратими ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України «Про зміну меж міста Городня Городнянського району Чернігівської області [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.]»
- ↑ Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г.Заболотного. dnabb.org. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ Городненські гармати: Кінець місцевого міфу. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 8 лютого 2020.
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 4)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-262. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Городня. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Городнянське повстання Рябченка - вперше вивчено! - Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина". siver.com.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 8 лютого 2020.
- ↑ Розгром повстання Якима Рябченка (1931) - Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина". siver.com.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 8 лютого 2020.
- ↑ В Городні на Чернігівщині освячено новий храм. Архівовано.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 13 червня 2017.
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року (PDF). ukrstat.gov.ua (укр.). ДЕРЖСТАТ УКРАЇНИ.
- ↑ Підприємства міста. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 26 січня 2018.
- ↑ У Чернігівській області збудують склозавод вартістю $250 млн. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 6 квітня 2019. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 4 квітня 2019.
- ↑ Городня получила аэродром. Как использует? (рос.). Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
- ↑ Інформаційна система управління освітою. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 8 листопада 2017.
- ↑ МОЗ України. Чернігівська область (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 вересня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
- ↑ Атестація городнянського табору «Полісяночка»
- ↑ У Городні відбувся благодійний концерт «Біди чужої не буває». Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
- ↑ Музеї Чернігівщини. Архів оригіналу за 6 вересня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
- ↑ Гончарук из Городни [Архівовано 26 лютого 2020 у Wayback Machine.], gorod.cn.ua, 5 вересня 2019
- ↑ Новий Кабмін. Що відомо про міністрів уряду Гончарука. tyzhden.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 вересня 2019. Процитовано 6 вересня 2019.
- ↑ Американські «родичі гарбузові» – як українські селяни освоювали заокеанські агрокультури
Джерела та література ред.
- Л. М. Якубенко. Городня [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Horodnia, miasto // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 138. (пол.).— S. 138. (пол.)
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Городня |
- Неофіційний сайт міста Городня, форум Городні [Архівовано 14 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- ГОРОДНЯ. Офіційний вебсайт управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації [Архівовано 17 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Картка на сайті ВРУ[недоступне посилання з липня 2019]
- З історії Городнянської чоловічої гімназії