Відкрити головне меню

Пеняки

село у Бродівському районі Львівської області, Україна

Пеня́ки — село в Україні, у Бродівському районі Львівської області. Відстань до обласного центру становить 111 км, що проходить автошляхом обласного значення; до райцентру становить 27 км, що проходить автошляхом місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Броди становить 29 км.

село Пеняки
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Бродівський
Рада/громада Пеняківська сільська рада
Код КОАТУУ 4620384401
Основні дані
Засноване 1515
Населення 622
Площа 1,642 км²
Густота населення 378,81 осіб/км²
Поштовий індекс 80664[1]
Телефонний код +380 3266
Географічні дані
Географічні координати 49°53′42″ пн. ш. 25°11′13″ сх. д. / 49.89500° пн. ш. 25.18694° сх. д. / 49.89500; 25.18694Координати: 49°53′42″ пн. ш. 25°11′13″ сх. д. / 49.89500° пн. ш. 25.18694° сх. д. / 49.89500; 25.18694
Середня висота
над рівнем моря
348 м
Водойми р. Грабарка (Луг)
Відстань до
обласного центру
111 км
Відстань до
районного центру
27 км
Найближча залізнична станція Броди
Відстань до
залізничної станції
29 км
Місцева влада
Адреса ради 80664, Львівська обл., Бродівський р-н, с. Пеняки, тел. 3-25-38
Сільський голова Гавришко Микола Богданович
Карта
Пеняки. Карта розташування: Україна
Пеняки
Пеняки
Пеняки. Карта розташування: Львівська область
Пеняки
Пеняки
Мапа

Пеняки у Вікісховищі?

Село є центром Пеняківської сільської ради, якій підпорядковано села Пеняки, Літовище, Малинище, Чепелі.[2] Населення становить 622 особи.

ІсторіяРедагувати

Вперше село Пеняки згадується в частині поборового реєстру 1515 р.[3] В документі перераховані населені пункти, що належали Фрідрушеві Гербуту, серед яких є назва поселення «Пєняки»[4].

Боротьба ОУН- УПА проти комунізму.Редагувати

В лісах с. Пеняки в 1947-1950 рр перебував Василь Кук- Головнокомандувач УПА.-https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/01/NS_Tom_27_Borotba_proty_povstanskoho_rukhu_i_natsionalistychnoho_pidpillia_protokol_y_dopyt.pdf

21.VIII.[1947 р.] в с. Пеняки цілий день ходив прокурор та провірював квіти по здачі контингенту. Бандити з його охорони побили в той час, ніби, за контингент селянина Максим[ів] Володимира та його маму. Вони збили до непритомності двох нелітних хлопців за це, що палили вогонь біля телефонічного стовпа. Проча дітвора, що була коло вогню, втікла в ліс. За ними випроваджували большевики Руру Костя та тому, що цей не хотів іти, його страшно побили.

27.VIII.[1947 р.] з с. Пеняк[и] вибрався гарнізон, а на його місце прийшов новий в складі 30 чоловік.

31.VIII.[1947 р.] в цьому ж селі арештували большевики Максимів Володимира та відвезли до р[айо]ну. Звідси возили його до Олеська, де ставав[в] йому наочно якийсь хлопець з Верхобужа, закидаючи йому співпрацю з повстанцями. 7.ІХ.[1947 р.] його випустили. 31.VIII.[1947 р.] з с. Пеняк[и] покликали на районове мвд підозрілих людей, як: Вихрист Федя, Решетило Марію, Боднарчук Марію, Бойко Марію, Бакай Франка, Зівську Марію та багато інших, що мають когось з родини на засланню чи в повстанцях. Згаданих запитували як проживають, що пишуть і чи пишуть до них з заслання, за що вони тамтуди попали і т. п. На прощання зобов’язували їх дати по два метри збіж[ж]а як добавку до назначеного вже їм ран[і]ше контингенту. Хто не хотів, того залякували, говорячи, що такою поведінкою собі нічого не поліпшиш, тільки закопаєш свою рідню(.https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/01/NS_Tom_24_Zolochivska_Okruha_OUNOrhanizatsiini_dokumenty_1941-1952.pdf)

За радянських часів був створений колгосп ім. М. І. Кузнецова з центральною садибою (конторою) у Пеняках.[3]


Пам'яткиРедагувати

ПалацРедагувати

 
Палац у Пеняках. Малюнок 1848 р.

У Пеняках був панський палац, споруджений 1776 р. У грудні 1914 р. його спалено і зрівняно з землею австрійськими військами в комплексі репресивних заходів проти власника — Тадеуша Ценського.

Дотепер на території маєтку збереглося кілька перебудованих господарських будівель, а також дві опори бічної брами. Колишня палацова каплиця використовується як греко-католицька церква Найсвятішої Богородиці.

Докладніше: Палац у Пеняках
 
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1767)

ЦеркваРедагувати

Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Пам'ятка архітектури національного значення № 1339.
Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці збудована у 1782 році.

КостелРедагувати

Необароковий костел св. Альфонса Родрігеса, споруджений у 1924-1926 рр. за проектом Вавжинця Дайчака.

 
Печери городища

Пам'ятка ПеняцькаРедагувати

Серед відомих уродженців і жителів Пеняк – граф Володимир Дідушицький, філантроп і меценат науки 19 століття, який заснував перший у Європі природоохоронний резерват «Пам’ятка Пеняцька» та природознавчий музей у Львові.

«Пам'ятка Пеняцька» — перший заповідник на теренах України,[5] який входить до Національного природного парку «Північне Поділля».

Давньоруське городищеРедагувати

Давньоруське городище (XI—XIII століття) розташоване на підвищених ділянках біля віддаленого хутора Гутіска Пеняцького, що на захід від Пеняк.[6]

У підніжжі пагорба колишнього Пеняцького городища облагороджене місцевими мешканцями давнє джерело, над ним споруджено кам’яний грот зі скульптурою Ісуса Христа та Івана Хрестителя.

Відомі людиРедагувати

  • Софія Гачинська (19291993)  — в народі «свята Зося» — українська стигматичка, яка отримала свій особливий дар у 1949 р., оздоровлювала людей. Біографія і діяльність відображені в книзі отця Ісидора Гончара «Подих вічності».
 
граф Володимир Дідушицький

ПриміткиРедагувати

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Бродівський район
  2. Пеняківська сільська рада
  3. а б Пеняки/ІМСУ... — С. 169.
  4. На межі територій та епох... — До ранньої історії села Пеняки. Аналіз даних поборового реєстру 1515 р.. www.namezhi.com.ua (uk-ua). Архів оригіналу за 2018-08-29. Процитовано 2018-08-28. 
  5. Колишні та сучасні природні резервати на території Вороняцького кряжу
  6. Пеняки, Бродівський район, Львівська область » Історія міст і сіл Української РСР (ru-RU). Процитовано 2019-02-05. 
  7. Mateusz hr. Miączyński z Miączyna h. Suchekomnaty (ID: lu.16549). (пол.)
  8. Панчишин О. Моє рідне село Пеняки: мемуарно-краєзнавчий нарис. — Чикаго-Броди : літературно-краєзнавчий журнал «Брідщина», 1998. — 370 с.
  9. Синиця А. Історія викладання філософії у Львівському університеті (XVII–першої половини ХХ століття / А. С. Синиця // Вісник соціогуманітарні проблеми людини. — Львів, 2012. — № 6. — С. 68–82.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати