Романів (Львівський район)

село в Україні, в Львівському районі Львівської області

Рома́нів — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 900 осіб. Орган місцевого самоврядування — Романівська сільська рада. Через село проходить автомобільна дорога місцевого значення С141211 Старе Село - Коцурів - Затемне, а також автомобільний шлях територіального значення у Львівській області Т 1425.

село Романів
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Львівський район
Рада Бібрська міська рада
Код КОАТУУ 4623386001
Основні дані
Засноване 1410
Населення 900
Площа 3,63 км²
Густота населення 247,93 осіб/км²
Поштовий індекс 81214
Телефонний код +380 3263
Географічні дані
Географічні координати 49°42′34″ пн. ш. 24°20′29″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
290 м
Місцева влада
Адреса ради 81213, Львівська обл., Львівський р-н, с. Романів
Карта
Романів. Карта розташування: Україна
Романів
Романів
Романів. Карта розташування: Львівська область
Романів
Романів
Мапа

CMNS: Романів у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Перша писемна згадка про село відноситься до 1410 року[1]

Дідичами села Романова, яке за часів польської окупації адміністративно входило до складу Львівської землі, з кінця XIV ст. до середини XVII ст. були, переважно, руські шляхтичі Романівські — нащадки першого відомого його власника Івана-Гліба Дядьковича з Романова гербу Шалава.[2] (лат. Iohanne dicto Hlib Dyathkowitcz de Romanow) по лінії його сина Миколая Романівського. Також Каспер Несецький вважав Івана-Гліба Дядьковича представником роду Свірзьких гербу Шалава.[3]

Згадується 7 березня 1441 року у книгах галицького суду[4].

До 1488 року селом володіли пани Романовські .Після шлюбу в 1488р Беати Романовської з Пйотром Одновським, село Романів перейшло у власність Гербуртів.[1]

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі, село у володінні Одновського[5].

1555 року село перейшло від Миколая Гербурта з Однова і Фельштина — сина Беати Романівської, за заповітом до сестрениці Анни зі Стоянців Чурило, яка близько 1547 року вийшла за любомльського старосту, охмістра королеви Варвари Радзивілл Станіслава Мацейовського. У 1563 році вона отримала дозвіл на заснування міста Романова на землях села Романова.[6] У власності роду Романівських село перебувало до середини XVII ст.

У 1918 році в селі з числа місцевих мешканців була сформована Залізна сотня — понад 110 стрільців, за винятком частини старшинського складу (наприклад, командир сотні у травні 1919 року — Яремич з Коломиї) та входила до складу 3-го куреня 24-го піхотного полку Українських Січових стрільців. Залізна романівська сотня брала участь у бойових діях від 22 листопада 1918 року і у первісному варіанті існувала принаймні до кінця травня 1919 року[7].

У 2010 році мешканці відсвяткували 600-річчя села.

Біля села розташований Романівський ландшафтний заказник і найвища вершина Подільської височини — гора Камула.

Боротьба ОУН- УПА проти комунізму.Редагувати

13 листопада 1945 року в лісі біля села Романів перебував підрозділ УПА підкомандуванням "Шугая".[8]

ЦеркваРедагувати

  • Мурований храм св. Архистратига Михаїла, збудований у 1813 р. (УГКЦ). Церква внесена до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення за охоронним номером 2341-М. У 2013 парафія Святого архистратига Михаїла у с. Романів Бібрського деканату УГКЦ урочисто відзначила 200-ліття побудови храму.
  • Мурований храм св. Архистратига Михаїла (УПЦ КП)

У квітні 2015 року громада Свято-Михайлівської церкви УАПЦ прийняла рішення перейти до УПЦ КП[9].

Відомі людиРедагувати

У Романові народилися:Редагувати

Пов'язані з РомановомРедагувати

  • Село в 1904 р. відвідав великий письменник і поет Іван Франко. В центрі села є пам'ятник Каменяреві, а також н а сільській бібліотеці розміщена пам'ятна дошка.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Острозька давнина. 2019. – Вип. 6.Богдан Смерека СТАРОСІЛЬСЬКА МАЄТНІСТЬ У ЛЬВІВСЬКІЙ ЗЕМЛІ РУСЬКОГО ВОЄВОДСТВА: ТЕРИТОРІЯ І НАСЕЛЕННЯ У XVI-XVIII СТ. – С. 234-266. с. 248. 
  2. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — T. 4. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 820 s.— S. 252. (пол.)
  3. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności … — T. 4. — S. 252.
  4. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.96, № 944
  5. Zródla dziejowe. T. XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 155 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  6. Kowalska H. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (zm. 1543) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974. — T. XІX/1, zeszyt 80. — S. 71. (пол.)
  7. k. k. 36 Landwehrinfanterieregiment Kolomea 36 Коломийський
  8. Романюк, Романюк. Сотня УПА "Свободи". https://shron1.chtyvo.org.ua/Romaniuk_Mykhailo/Sotnia_UPA_Svobody.pdf?. 
  9. Парафії вікарного деканату Предстоятеля УАПЦ, очолюваного протоієреєм Ігорем Курпітою — членом Патріаршої Ради УАПЦ, ввійшли до складу Львівської єпархії. Архівовано.

ДжерелаРедагувати

  • Горбач О. Шлях зі Сходу на Захід. Спогади.— Львів: Інститут  українознавства НАН України, 1998. — 373 с. 
  • Горбач О. Хроніка села Романів. — Торонто, 1964
  • Горбач О. Розділ з хроніки одного галицького села. — Торонто: Гомін України, 1964—1965. — № 12.
  • Підлужний М. І. Романів у минулому. — Бережани, 1957
  • Лаба В. Історія села Романів від найдавніших часів до 1939 року. — Львів, 1997.
  • Драк Микола. Історія села Романів. — Романів — Пустомити — Львів, 1964.
  • Королик Андрій. «Залізна сотня», зформована з селян Романова, в боях за Львів у 1918 і 1919 роках / збірник М. Влах. Винники, Звенигород, Унів та довкільні села. — Чикаго, 1970.
  • Romanów (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 722. (пол.). — S. 722. (пол.)