Романів (Львівський район)
Рома́нів — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 900 осіб. Орган місцевого самоврядування — Романівська сільська рада. Через село проходить автомобільна дорога місцевого значення С141211 Старе Село - Коцурів - Затемне, а також автомобільний шлях територіального значення у Львівській області Т 1425.
| село Романів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район/міськрада | Львівський район |
| Рада | Бібрська міська рада |
| Код КОАТУУ | 4623386001 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1410 |
| Населення | 900 |
| Площа | 3,63 км² |
| Густота населення | 247,93 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81214 |
| Телефонний код | +380 3263 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°42′34″ пн. ш. 24°20′29″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
290 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81213, Львівська обл., Львівський р-н, с. Романів |
| Карта | |
  Романів | |
 Романів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
ІсторіяРедагувати
Перша писемна згадка про село відноситься до 1410 року[1]
Дідичами села Романова, яке за часів польської окупації адміністративно входило до складу Львівської землі, з кінця XIV ст. до середини XVII ст. були, переважно, руські шляхтичі Романівські — нащадки першого відомого його власника Івана-Гліба Дядьковича з Романова гербу Шалава.[2] (лат. Iohanne dicto Hlib Dyathkowitcz de Romanow) по лінії його сина Миколая Романівського. Також Каспер Несецький вважав Івана-Гліба Дядьковича представником роду Свірзьких гербу Шалава.[3]
Згадується 7 березня 1441 року у книгах галицького суду[4].
До 1488 року селом володіли пани Романовські .Після шлюбу в 1488р Беати Романовської з Пйотром Одновським, село Романів перейшло у власність Гербуртів.[1]
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі, село у володінні Одновського[5].
1555 року село перейшло від Миколая Гербурта з Однова і Фельштина — сина Беати Романівської, за заповітом до сестрениці Анни зі Стоянців Чурило, яка близько 1547 року вийшла за любомльського старосту, охмістра королеви Варвари Радзивілл Станіслава Мацейовського. У 1563 році вона отримала дозвіл на заснування міста Романова на землях села Романова.[6] У власності роду Романівських село перебувало до середини XVII ст.
У 1918 році в селі з числа місцевих мешканців була сформована Залізна сотня — понад 110 стрільців, за винятком частини старшинського складу (наприклад, командир сотні у травні 1919 року — Яремич з Коломиї) та входила до складу 3-го куреня 24-го піхотного полку Українських Січових стрільців. Залізна романівська сотня брала участь у бойових діях від 22 листопада 1918 року і у первісному варіанті існувала принаймні до кінця травня 1919 року[7].
У 2010 році мешканці відсвяткували 600-річчя села.
Біля села розташований Романівський ландшафтний заказник і найвища вершина Подільської височини — гора Камула.
Боротьба ОУН- УПА проти комунізму.Редагувати
13 листопада 1945 року в лісі біля села Романів перебував підрозділ УПА підкомандуванням "Шугая".[8]
ЦеркваРедагувати
- Мурований храм св. Архистратига Михаїла, збудований у 1813 р. (УГКЦ). Церква внесена до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення за охоронним номером 2341-М. У 2013 парафія Святого архистратига Михаїла у с. Романів Бібрського деканату УГКЦ урочисто відзначила 200-ліття побудови храму.
- Мурований храм св. Архистратига Михаїла (УПЦ КП)
У квітні 2015 року громада Свято-Михайлівської церкви УАПЦ прийняла рішення перейти до УПЦ КП[9].
Відомі людиРедагувати
У Романові народилися:Редагувати
- філолог-славіст Горбач Олекса Теодорович
- живописець, графік, бандурист Юрій Сінгалевич (*1911 — †1947)
- схимомонах Студійського уставу УГКЦ Теодор (Теодосій) Цибрівський (*1899 — †1972) - 1984 року отримав звання «Праведник народів світу» за порятунок вісімнадцяти євреїв у приміщеннях взуттєвої фабрики «Солід» у Львові в період Голокосту
- правник, український громадський діяч Діонісій Кулачковський (*1840— †1918)
- польський науковець, соціолог і економіст, почесний громадянин Львова Юзеф Супінський (*1804— †1893)
- відомою особою з Романова є Іванко Сушик — герой Грюнвальдської битви (1410 р.).
Пов'язані з РомановомРедагувати
- Казімеж Ахт-Тарловський (1859—1912) — польський лісівник. До 1883 року проходив практику у Романові.
- Третяк Юрій Дмитрович (1894 — 1960) — український вчений-лісівник. У період з 1925 р. по 1940 р. працював лісовпорядником та лісничим у місцевих приватних лісах графа Потоцького.
- Село в 1904 р. відвідав великий письменник і поет Іван Франко. В центрі села є пам'ятник Каменяреві, а також н а сільській бібліотеці розміщена пам'ятна дошка.
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Острозька давнина. 2019. – Вип. 6.Богдан Смерека СТАРОСІЛЬСЬКА МАЄТНІСТЬ У ЛЬВІВСЬКІЙ ЗЕМЛІ РУСЬКОГО ВОЄВОДСТВА: ТЕРИТОРІЯ І НАСЕЛЕННЯ У XVI-XVIII СТ. – С. 234-266. с. 248.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — T. 4. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 820 s.— S. 252. (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności … — T. 4. — S. 252.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.96, № 944
- ↑ Zródla dziejowe. T. XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 155 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Kowalska H. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (zm. 1543) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974. — T. XІX/1, zeszyt 80. — S. 71. (пол.)
- ↑ k. k. 36 Landwehrinfanterieregiment Kolomea 36 Коломийський
- ↑ Романюк, Романюк. Сотня УПА "Свободи". https://shron1.chtyvo.org.ua/Romaniuk_Mykhailo/Sotnia_UPA_Svobody.pdf?.
- ↑ Парафії вікарного деканату Предстоятеля УАПЦ, очолюваного протоієреєм Ігорем Курпітою — членом Патріаршої Ради УАПЦ, ввійшли до складу Львівської єпархії. Архівовано.
ДжерелаРедагувати
- Горбач О. Шлях зі Сходу на Захід. Спогади.— Львів: Інститут українознавства НАН України, 1998. — 373 с.
- Горбач О. Хроніка села Романів. — Торонто, 1964
- Горбач О. Розділ з хроніки одного галицького села. — Торонто: Гомін України, 1964—1965. — № 12.
- Підлужний М. І. Романів у минулому. — Бережани, 1957
- Лаба В. Історія села Романів від найдавніших часів до 1939 року. — Львів, 1997.
- Драк Микола. Історія села Романів. — Романів — Пустомити — Львів, 1964.
- Королик Андрій. «Залізна сотня», зформована з селян Романова, в боях за Львів у 1918 і 1919 роках / збірник М. Влах. Винники, Звенигород, Унів та довкільні села. — Чикаго, 1970.
- Romanów (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 722. (пол.). — S. 722. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |