Романів (Перемишлянський район)
Рома́нів — село в Україні, в Перемишлянському районі Львівської області. Населення становить 900 осіб. Орган місцевого самоврядування — Романівська сільська рада.
| село Романів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район/міськрада | Перемишлянський район |
| Рада/громада | Романівська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 4623386001 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1410 |
| Населення | 900 |
| Площа | 3,63 км² |
| Густота населення | 247,93 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81214 |
| Телефонний код | +380 3263 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°42′34″ пн. ш. 24°20′29″ сх. д. / 49.70944° пн. ш. 24.34139° сх. д.Координати: 49°42′34″ пн. ш. 24°20′29″ сх. д. / 49.70944° пн. ш. 24.34139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
290 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81213, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Романів, тел. 46-3-91 |
| Карта | |
  Романів | |
 Романів | |
| Мапа | |
|
| |
Зміст
ІсторіяРедагувати
Дідичами села Романова, яке за часів польської окупації адміністративно входило до складу Львівської землі, з кінця XIV ст. до середини XVII ст. були, переважно, руські шляхтичі Романівські — нащадки першого відомого його власника Івана-Гліба Дядьковича з Романова гербу Шалава.[1] (лат. Iohanne dicto Hlib Dyathkowitcz de Romanow) по лінії його сина Миколая Романівського. Також Каспер Несецький вважав Івана-Гліба Дядьковича представником роду Свірзьких гербу Шалава.[2]
Згадується 7 березня 1441 року у книгах галицького суду[3].
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі, село у володінні Одновського[4].
1555 року село перейшло від Миколая Гербурта з Однова і Фельштина — сина Беати Романівської, за заповітом до сестрениці Анни зі Стоянців Чурило, яка близько 1547 року вийшла за любомльського старосту, охмістра королеви Варвари Радзивілл Станіслава Мацейовського. У 1563 році вона отримала дозвіл на заснування міста Романова на землях села Романова.[5] У першій половині XVII ст. село повернулося у власність Романівських.
У 1918 році в селі з числа місцевих мешканців була сформована Залізна сотня — понад 110 стрільців, за винятком частини старшинського складу (наприклад, командир сотні у травні 1919 року — Яремич з Коломиї) та входила до складу 3-го куреня 24-го піхотного полку Українських Січових стрільців. Залізна романівська сотня брала участь у бойових діях від 22 листопада 1918 року і у первісному варіанті існувала принаймні до кінця травня 1919 року[6].
У 2010 році мешканці відсвяткували 600-річчя села.
Біля села розташований Романівський ландшафтний заказник і найвища вершина Подільської височини — гора Камула.
ЦеркваРедагувати
- Мурований храм св. Архистратига Михаїла, збудований у 1813 р. (УГКЦ). Церква внесена до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення за охоронним номером 2341-М. У 2013 парафія Святого архистратига Михаїла у с. Романів Бібрського деканату УГКЦ урочисто відзначила 200-ліття побудови храму.
- Мурований храм св. Архистратига Михаїла (УПЦ КП)
У квітні 2015 року громада Свято-Михайлівської церкви УАПЦ прийняла рішення перейти до УПЦ КП[7].
Відомі людиРедагувати
У Романові народилися:
- філолог-славіст Горбач Олекса Теодорович
- живописець, графік, бандурист Юрій Сінгалевич (*1911 — †1947)
- правник, український громадський діяч Діонісій Кулачковський (*1840— †1918)
- польський науковець, соціолог і економіст Юзеф Супінський (*1804— †1893)
- відомою особою з Романова є Іванко Сушик — герой Грюнвальдської битви (1410 р.).
Село в 1904 р. відвідав великий письменник і поет Іван Франко. В центрі села є пам'ятник Каменяреві, а також на сільській бібліотеці розміщена пам'ятна дошка.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — T. 4. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 820 s.— S. 252. (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności … — T. 4. — S. 252.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.96, № 944
- ↑ Zródla dziejowe. T. XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 155 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Kowalska H. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (zm. 1543) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974. — T. XІX/1, zeszyt 80. — S. 71. (пол.)
- ↑ k. k. 36 Landwehrinfanterieregiment Kolomea 36 Коломийський
- ↑ Парафії вікарного деканату Предстоятеля УАПЦ, очолюваного протоієреєм Ігорем Курпітою — членом Патріаршої Ради УАПЦ, ввійшли до складу Львівської єпархії
ДжерелаРедагувати
- Горбач О. Шлях зі Сходу на Захід. Спогади.— Львів: Інститут українознавства НАН України, 1998. — 373 с.
- Горбач О. Хроніка села Романів. — Торонто, 1964
- Горбач О. Розділ з хроніки одного галицького села. — Торонто: Гомін України, 1964—1965. — № 12.
- Підлужний М. І. Романів у минулому. — Бережани, 1957
- Лаба В. Історія села Романів від найдавніших часів до 1939 року. — Львів, 1997.
- Драк Микола. Історія села Романів. — Романів — Пустомити — Львів, 1964.
- Королик Андрій. «Залізна сотня», зформована з селян Романова, в боях за Львів у 1918 і 1919 роках / збірник М. Влах. Винники, Звенигород, Унів та довкільні села. — Чикаго, 1970.
- Romanów (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — T. IX : Poźajście — Ruksze. (пол.). — S. 722. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |