Антоній Бельський
Антоній Бельський гербу Єліта (пол. Antoni Bielski; близько 1720 — 28 лютого 1789, Пеняки, нині Золочівський район, Львівська область) — польський шляхтич, «пан на Зборові (принаймні від бл. 1766)[1] з навколишніми поселеннями, Ярчівцях з навколишніми поселеннями, Пеняках з навколишніми поселеннями, Залізцях, Доброводах, Великому Ключеві, М'ястківці, половині сіл Уторопи, Шешори, Прокурава, Брустурів, Верхній Вербіж…». 19 листопада 1778 року він отримав титул австрійського графа від імператриці Марії-Терезії. Кавалер ордену Білого Орла (1782), кавалер ордену Святого Станіслава (1781), ловчий надвірний коронний (1750), староста червоногродський, староста рабштинський (1749; Богуслав Бельський у 1742 році[2] отримав королівський дозвіл (пол. konsens) щодо передачі Рабштинського староства Антонію Бельському.[3]
| Антоній Бельський | |
|---|---|
 Портрет Антонія Бельського (художник Юзеф Хойницький, 1782) | |
| Народився | 1720 |
| Помер | 28 лютого 1789 Пеняки, Бродівський район, Львівська область, Україна |
| Країна | Річ Посполита |
| Національність | поляк |
| Суспільний стан | шляхтич |
| Титул | граф |
| Посада | ловчий коронний, староста червоногродський, староста рабштинський |
| Конфесія | римо-католик |
| Рід | Q63440261? |
| У шлюбі з | Q124661560? |
| Нагороди |  |
 Герб Єліта | |
Родина
ред.
Його дружиною була Текля з Калиновських, старостина вінницька (у 1736 році її коштом збудований костел святого Антонія та монастир бернардинців в селі Гвіздець[4]), з нею мав сина Богуслава та шість доньок[5]:
- Анеля (1766 — 1832) — дружина колекціонера мистецьких творів, камердинера польського двору Ігнація Мйончинського;
- Марія — дружина графа Францішека Трембінського гербу Рогаля, старости путошинського,
- Ельжбета — дружина львівського хорунжого Ігнація Бельського;
- Юліанна (нар. 1770) — дружина графа Домініка Геракліуша Дідушицького гербу Сас, староста бахтинський (1727 — 1804);
- Францішка Зоф'я (нар. 1770) — дружина підкоморія коронного Ігнація Стемпковського гербу Сухекомнати;
- Текля Лукреція (1758 — 1806) — черниця-сакраментка у Львові.
Примітки
ред.- ↑ Zborów 2.) Z., miasteczko w pow. złoczowskim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 526. (пол.)
- ↑ Marek Jerzy Minakowski. Antoni hr. Bielski z Olbrachcic h. Jelita. sejm-wielki.pl (пол.). Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego. Процитовано 25 травня 2022.
- ↑ Boniecki А.… — S. 236.
- ↑ Betlej A. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Cz. I: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, «Antykwa», 1996. — Т. 4. — S. 21. — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
- ↑ Uruski S. Rodzina, Herbarz Szlachty Polskiej, Uzupełnienia i sprostowania. — Cz. I. — Warszawa, 1932. — S. 13. (пол.)
Джерела
ред.- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. I. — T. 1. — Warszawa: skł. gł Gebethner i Wolff, 1899. — S. 236. (пол.)
- Dunin-Borkowski J. Almanach błękitny. Genealogia żyjących rodów polskich. — Lwów, Warszawa, 1908. — S. 208—210. (пол.)
- Село з півтисячолітньою історією. radyvyliv.info. 7 червня 2015. Архів оригіналу за 12 серпня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
Посилання
ред.- Ірина Єзерська. Релігійні конверсії у Львові наприкінці XVII — у XVIII століттях (на матеріалах метрик хрещень катедрального костелу). Частина II: Вихрещення іудеїв-контрталмудистів // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 2010. — Вип. 45. — С. 571.