Верхній Вербіж

село в Івано-Франківській області, Україна

Ве́рхній Ве́рбіж — село у Коломийському районі Івано-Франківської області, адміністративний центр однойменної громади. Місце де народився герой України Олександр Кукурба.

село Верхній Вербіж
Герб Верхнього Вербожа Прапор Верхнього Вербожа
Знак при в'їзді
Знак при в'їзді
Знак при в'їзді
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Коломийський район
Громада Нижньовербізька сільська громада
Основні дані
Засноване 1443
Населення 1510
Площа 7.85 км²
Густота населення 192.36 осіб/км²
Поштовий індекс 78216
Телефонний код +380 34339
Географічні дані
Географічні координати 48°29′46″ пн. ш. 24°59′10″ сх. д. / 48.49611° пн. ш. 24.98611° сх. д. / 48.49611; 24.98611Координати: 48°29′46″ пн. ш. 24°59′10″ сх. д. / 48.49611° пн. ш. 24.98611° сх. д. / 48.49611; 24.98611
Середня висота
над рівнем моря
285 м
Водойми Лючка
Найближча залізнична станція Коломия
Місцева влада
Адреса ради 78216, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Верхній Вербіж, вул. Шевченка
Сільський голова Віктор Андрійчук
Карта
Верхній Вербіж. Карта розташування: Україна
Верхній Вербіж
Верхній Вербіж
Верхній Вербіж. Карта розташування: Івано-Франківська область
Верхній Вербіж
Верхній Вербіж
Мапа
Мапа

CMNS: Верхній Вербіж у Вікісховищі

Топонім ред.

Назва походить від слова «верба»: тому що тут є багато верб та верболозів якими обсаджено береги річки Лючки та потоків.

Географія ред.

Село розташоване у Покутсько-Буковинських Карпатах, на правому березі річки Лючка, яка за селом впадає у річку Пістинька, праву притоку річки Прут, за 5 км від районного центру. Через село проходить шосе Коломия — Косів.

Село межує на південному сході з с. Мишином, на південному заході — з с. Великим Ключевом, на північному заході — з с. Соповом, на північному сході — із с. Нижнім Вербіжем.

Село поділяється на кутки: Толока, Осередок, Гора.

Історія ред.

Важко встановити, коли людина вперше осіла на теренах нинішнього Верхнього Вербіжа. Прикарпатський археолог Богдан Томенчук у 1987 році виявив біля сільської церкви поселення голіградської культури фракійського гольштату, яке датується X—VIII ст. до н. е. .

Вперше в історичних джерелах Вербіж згадується у 1373 році, називалося воно тоді Вєрбяз. Та правдоподібно воно існувало ще задовго до цієї згадки. У перших писемних згадках за 1365 і 1373 роки йдеться лише про один Вербіж. Далі село розрослося і розділилося на два.

«Вижний» і «нижний» — це польські словотвори, які польська окупаційна влада накинула багатьом галицьким селам. У польській мові слово «виж» означає височину. Українські відповідники до «вижний» і «нижний» — «горішній» (або по-місцевому «горішний») і «долішній». Після захоплення СРСР Галичини, в 1947 році перейменовано його на російський кшталт — «Верхний» — «Верхній». Так ця назва і прижилася, хоча найсправедливіше було б назвати село «Горішний Вербіж».

Як окреме село вперше згадується в документі 1443 року.

У 1757 році мешканці села разом з опришками спалили садибу місцевого поміщика.

Від XV ст. і до 1772 p. воно належало до Коломийського повіту Руського воєводства Галицької землі;

Впродовж 17721854 років — до Коломийської округи Королівства Галичини та Володимирії;

18541918 років — до Печеніжинського повіту Коломийської округи Львівського Намісництва Королівства Галіції і Володимирії;

Листопад 1918 — травень 1919 — до Печеніжинського повіту Коломийської округи Західно-української Народної Республіки;

19191939 років — до Коломийського, а відтак — до Печеніжинського повіту Станіславського воєводства;

1934 року в Польщі, до якої належала тоді Східна Галичина, прийняли закон, згідно з яким кілька сіл творили збірну громаду, або ґміну (Ґміна Вербяж Вижни). Центр такої ґміни був і у Вербіжі Вижному;

У 19391941 роках, з приходом у Галичину Червоної армії, змінився адміністративний поділ і село стало належати до Коломийського повіту Станіславської області УРСР.

Під час німецької окупації, у 19411944 роках, село належало до Коломийської округи Дистрикту Галичина Генерал-губернаторства польських земель.

У 19441957 роках, у повоєнний час, Верхній Вербіж належав до Печеніжинського району Станіславської області УРСР, а у 19571963 роках — до Яблунівського району Станіславської (від 1962 р. — Івано-Франківської) області УРСР;

З 1963 року — до Коломийського району Івано-Франківської області.

Устрій ред.

Здавна кожне українське село поділялося на «кутки», мало різні урочища. Верхній Вербіж перетинає річка Лючка, яка тече майже всією площею села, а також траса, які розділяють його на три головні кутки: Толока, Осередок, Гора.

Населення ред.

Перші відомості про кількість населення Верхнього Вербіжа є за 1880 рік, тут у 196 хатах мешкало 912 осіб: 893 українці, 13 євреїв і 6 осіб, які належали до римо-католицької конфесії. В 1883 році тут мешкало 979 українців; в 1893 році — 1028 українців, 48 євреїв і 30 осіб римо-католицького віровизнання; в 1911 році — 1218 українців, 46 євреїв, 40 римо-католиків; в 1925 році — 1220 українців, 38 євреїв, 22 римо-католики; в 1931 році мешкало 1299 осіб у 321 будинках. 1939 року — 1355 українців, 10 поляків, 5 євреїв. У 2000-му році у 520 дворах мешкали 1542 особи. В 2005 році у Верхньому Вербіжі нараховувався 1501 житель, стояло 527 дворів.

За національним складом усі мешканці Верхнього Вербіжа — українці. Найстарішою мешканкою села є Марія Федорівна Вінтоняк, 1919 року народження.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1506 99.74%
російська 4 0.26%
Усього 1510 100%

Інфраструктура ред.

У Верхньому Вербіжі є будинок культури, бібліотека, готель, бар «ГЕНДЕЛИК», стадіон, Доченків беріг, ліс та луг.

Відомі персоналії ред.

Уродженці
Поховані
Загинули
  • Іван Бежук—«Ярема» (нар. 2.08.1922, с. Спас — пом. 10.05.1948) — український військовик, вояк УПА, командир рою сотні УПА «Березівська» куреня «Карпатський» ТВ 21 «Гуцульщина» (1944—1946), субреферент пропаганди Коломийського надрайонного проводу ОУН (1948). Загинув у сутичці чекістсько-військовою групою. Лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА (1.02.1945)[2].
  • Михайло Романиця—«Артур» — український військовик, вояк УПА, лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.

Світлини ред.

Примітки ред.

  1. https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
  2. ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 62. — Арк. 265; Сергійчук В. Український здвиг: Прикарпаття. 1939—1955. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2005. — С. 632; Літопис УПА. Нова серія. Т. 25: Коломийська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945—1952 / упоряд. Дмитро Проданик, Василь Гуменюк. — Київ; Торонто, 2015. — С. 829.

Джерела ред.

Посилання ред.