Гончарівка (Золочівський район)

Гончарі́вка (до 1946 року — Белзе́ць) — село в Україні, у Золочівському районі Львівської області. Населення становить 1006 осіб (2001). Орган місцевого самоврядування — Гончарівська сільська рада.

село Гончарівка
Вид на село з вежі мобільного зв'язку.
Країна	Україна
Область	Львівська
Район/міськрада	Золочівський район
Рада/громада	Гончарівська сільська рада
Код КОАТУУ	4621882701
Основні дані
Засноване	1488
Населення	1006
Площа	1,646 км²
Густота населення	611,18 осіб/км²
Поштовий індекс	80715
Телефонний код	+380 3265
Географічні дані
Географічні координати	49°52′28″ пн. ш. 24°47′09″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	234 м
Водойми	р. Золочівка
Відстань до районного центру	10 км
Найближча залізнична станція	Скварява
Місцева влада
Адреса ради	80715, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Гончарівка, тел. 5-47-40
Сільський голова	Венярська Марія Ігорівна
Карта
Гончарівка
Гончарівка
Мапа

Розташування, околиці

Село Гончарівка простягається в північно-західному напрямку від районного центру міста Золочева, розташована на рівнинній території. За селом у північно-західному напрямку протікає річка Золочівка. На північний схід від села розміщений піщаний кар'єр. Тут знаходиться пісок високої якості і користуються ним не тільки жителі Гончарівки, але й навколишніх сіл.

По обидві сторони села розкинулися широкі поля Гончарівки. У південній їх стороні є родючі ґрунти — чорноземи типові, а у північній — менш родючі — сірі лісові. Кожне поле має свою назву: Межидороги, Селесько, Береги, Озірці, Смужалі, Чайло, Підвільша, Зарудоча, Окопи, Давилники, Загаття.

Біля Загаття росте мішаний ліс. Він багатий на ягоди, гриби, і плоди дикорослих та лікарських рослин.

Попід лісом простягається штучно створений ставок, який разом з лісом утворює прекрасне місце відпочинку для населення Гончарівки. Із великого ставу біля села витікає річка Белзець (або Бельзець, чи Золочівка) — ліва притока Полтви, назва якої походить від колишньої назви села.

Розташоване біля місцевої автодороги Золочів — Красне.

Клімат

Клімат помірно-континентальний. Найхолодніше в січні, найтепліше в липні. Середня температура повітря взимку −3º С, влітку +19º С; мінімальна температура повітря опускається не нижче −27º С, а максимальна — не перевищує +32º С. Вітри західні, південно-західні, що приносять взимку тепло, а відтак є причиною частих відлиг. А морозну погоду формують східні вітри. Середньо річна кількість опадів становить 650 мм. Найчастіше посухи трапляються в травні, найбільше опадів випадає у вигляді дощів в липні. Висота снігового покриву 15-20 см. Перший сніг випадає, як правило, в листопаді, й довго не лежить. Наступні випадання снігу теж не утворюють постійного снігового покриву через відлиги. Тануть сніги у березні, але ще у квітні можуть бути великі снігопади. Вони, а також їхні моментальні танення можуть завдати шкоди населенню. Через випадання дощів, мряки, туману взимку утворюється ожеледь та ожеледиця, намерзання льоду на деревах, лініях електропередач. Приморозки можуть трапитися у жовтні, а заморозки — у червні. Зі стихійних явищ зимою характерні хуртовини, а влітку — буревії, град.

Назви

Раніше село називалося Белзець. З післявоєнних часів перейменоване у Гончарівку — на честь льотчика Гончарова, який в роки війни загинув недалеко від села.

Існує декілька версій, чому село називалося Белзець:

1. Ця назва походила від колишнього пана, власника села Бельзецького (Белжецького).
2. Назву виводять від міста Белз із зменшувальним суф. -ець. Старожили села кажуть, що колись давно частина жителів Белза заснувала тут нове велике поселення, яке і названо Белзець. Територія села входила свого часу до складу Белзького князівства (ХІІ-ХІІІ ст.).

Історія

Гончарівка розташована на рівнинній території; до монголо-татарського нашестя населення було розміщене на урочищі. Після повної руйнації села жителі перемістилися на сучасну територію.

Згадується село 23 жовтня 1453 року в книгах галицького суду..

Місцева греко-католицька громада до 1880 року мала 2 церкви, утворювала власну парафію.

Місцева римо-католицька громада раніше належала до парафії в Білому Камені.

У травні 1937 група боївкарів ОУН на чолі з Ілярієм Куком здійснила напад на фільварок (двір) поміщиків Ясіньських у Белзці, внаслідок чого господарі маєтку загинули. У березні 1938 в Золочеві відбувся судовий процес над учасниками нападу. Двоє з них отримали смертні вироки, решта були засуджені на тривалі терміни ув'язнення.

Економіка

Населення села переважно зайняте в сільському господарстві.

Пам'ятки

На околиці села збудовані каплички, а біля місцевої автодороги Золочів — Красне стоїть Хрест, збудований на честь скасування панщини. У кінці села збудований хрест Яцком Квасницею. Також при трасі стоїть фігура Святої Анни, але не відомо, хто її поставив. На куті села за річкою Золочівкою, збудований пам'ятний Хрест.

У центрі села є церква святого Миколая, поряд двоповерхові приміщення неповної середньої школи, будинок побуту, магазин, Будинок «Просвіти».

Відомі люди

• Левицький Володимир Лукич — український письменник і громадський діяч.
• Яхимович Теодор — український митець-маляр, театральний декоратор.

Джерела

• Bełzec, Bełżec, wieś, pow. złoczowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — Т. I : Aa — Dereneczna. (пол.) — S. 131.

Посилання

• Топонімічний словник України: Безл-Берегов