Люботин (станція)

залізнична станція

Люботи́н — дільнична станція 2-го класу Сумської дирекції Південної залізниці Харківського залізничного вузла Полтавського напрямку. Розташована між платформами Любівка та Водяне у місті Люботин. Є кінцевою для багатьох приміських електропоїздів.

Люботин
Сумська дирекція
Південна залізниця

станція
Lyubotyn Train Station (02).jpg
Залізничний вокзал
Розташування
Адреса м. Люботин, вул. Шевченка, 1-ж
Координати 49°56′28″ пн. ш. 35°55′38″ сх. д. / 49.9411861° пн. ш. 35.9272861° сх. д. / 49.9411861; 35.9272861
Час роботи цілодобово
Послуги
Транспортні Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро
Історія
Відкрито 1871 (149 років)
Електрифіковано 1961 рік
Інша інформація
Власник Південна залізниця
Оператор Українська залізниця
Веб-сайт Вокзал ст. Люботин
Код ЄМР (АСУЗТ) 449608
Код Експрес-3 2204519
Тарифна зона 3
Мапа

Станція Люботин — великий залізничний вузол. На станції розташоване моторвагонне депо «Люботин».

Від станції залізниця розгалужується у чотирьох напрямках на Харків, Полтаву, Суми та Мерефу.

Відстань до станції Харків-Пасажирський — 24,3 км, Полтави-Південної — 116 км[1].

ІсторіяРедагувати

1871 року побудована Харківсько-Миколаївська залізниця, а 1877 року — залізнична лінія до станції Суми.

29 листопада 1877 року підписано акт «Про приймання до експлуатації споруд паровозних майстерень на станції Люботин», які були споруджені в ході будівництва лінії Мерефа — Ворожба. Ця дата вважається заснуванням локомотивного депо «Люботин».

1 січня 1902 року призначено безпересадкове пасажирське сполучення поїздами між Харковом та Києвом.

10 грудня 1905 року залізничники захопили станцію Люботин, призначивши її комендантом слюсаря депо Павла Глуховцева. Десять днів влада в Люботині перебувала в руках революційних залізничників. Цей період увійшов в історію як Люботинська республіка. 1955 року, на згадку про цю подію, на вокзалі станції Люботин була встановлена пам'ятна меморіальна дошка.

1912 року на станції Люботин введено в експлуатацію централізоване управління стрілками із застосуванням електрожезлової сигналізації Вебба-Томпсона.

1 січня 1977 року тепловозний парк, який обслуговував пасажирські та приміські поїзди бригадами депо «Люботин», був приписаний до депо (нині — ТЧ-4 «Люботин»).

Впродовж 20012002 років на станції відбувалися масштабні роботи з реконструкції, у зв'язку із запуском швидкісного руху між Києвом та Харковом.

Пасажирське сполученняРедагувати

Станція приймає електропоїзди, що прямують до станцій Харків-Пасажирський, Харків-Левада, Харків-Балашовський, Огульці, Мерчик, Мерефу та регіональні поїзди до станції Тростянець-Смородине.

На станції Люботин зупиняються майже всі пасажирські поїзди далекого сполучення, переважно до Харкова, Києва, Знам'янки, міст Донбасу тощо.

З 30 жовтня 2016 року на станції зупиняється нічний швидкий поїзд сполученням Хмельницький — Лисичанськ, з 11 березня 2020 року поїзд отримав іменну назву «Максим Яровець».

Деякі поїзди сумського напрямку від Харкова до Люботина прямують подвійною тягою: електровоз на ділянці Харків — Люботин в тязі з тепловозом засилається до станції Люботин.

2016 року, з нагоди пам'яті про чорнобильську трагедію, у моторвагоному депо сформований іменний електропоїзд «Чорнобилець»[2].

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  2. На Південній магістралі курсує іменний електропоїзд «Чорнобилець» // «Офіційний веб-сайт Укрзалізниці», 2016-04-28

ПосиланняРедагувати