Львíвська націонáльна акадéмія мистéцтв (ЛНАМ) — державна мистецька школа вищої освіти у Львові, Україна.
Навчальний заклад готує фахівців з образотворчого, декоративно-прикладного, монументального та сакрального мистецтва, дизайну, реставрації, мистецтвознавства, культурології, менеджменту соціокультурної діяльності.
Заснування ЛДІПДМ було наслідком тривалої традиції мистецької освіти у Львові. Напрямки якої розвивалися в межах Художньо-промислової школи (1876), Вільної академії мистецтв (1905), Мистецької школи Олекси Новаківського (1923), Гуртка Діячів Українського Мистецтва (1922), Мистецької групи «Artes» (1929), Асоціації Незалежних Українських Митців (1931) та ін.
Сьогодні ЛНАМ надає професійні знання понад 1000 студентів на чотирьох факультетах та в своєму підрозділі у місті Косів — в Інституті прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ.

академічна установа, університет
Львівська національна академія мистецтв
ЛНАМ
Емблема
Емблема
49°49′30″ пн. ш. 24°02′21″ сх. д. / 49.825° пн. ш. 24.0392° сх. д. / 49.825; 24.0392
Країна  Україна
Місто Львів
Засновано 1946
Акредитація: IV рівня
Ректор Косів Василь Михайлович
Випускники Категорія:Випускники Львівської національної академії мистецтв
Сайт: www.lnam.edu.ua
Адреса: Україна, 79011, Львів, вул. Кубійовича, 38

Мапа

CMNS: Львівська національна академія мистецтв у Вікісховищі

Історія

ред.

Ідея створення у Львові мистецького навчального закладу була втілена в 1876 році шляхом заснування Художньо-промислової школи, яка переважно готувала фахівців декоративно-ужиткового і декоративного мистецтва.

У 1946 році на базі Львівської художньо-промислової школи було засновано Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (ЛДІПДМ). У числі фундаторів вищої мистецької школи виступили відомі митці, архітектори, мистецтвознавці.

З вересня 1946 року в ЛДІПДМ було відкрито навчання на п'яти факультетах: живописно-декоративному, скульптуро-керамічному, меблево-інтер'єрному, текстилю та прикладної графіки. Специфіка нового закладу освіти враховувала локальні особливості розвитку художньо-промислового спектру творчих спеціальностей, притаманних для мистецького шкільництва Галичини кінця XIX століття.

У 1994 році інститут реорганізований у Львівську академію мистецтв, а 21 серпня 2004 року за «вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, загальнодержавну і міжнародну діяльність» їй було надано статус національного вищого навчального закладу Указом Президента України.

До 2020 року Львівська національна академія мистецтв була підпорядкована Міністерству освіти України. У 2020 році МОН передало заклад у підпорядкування до Міністерства культури та інформаційної політики України.

Структура

ред.

У структурі Академії — 4 навчальні факультети (до 2013 року існував ще 1 у м. Севастополі), Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, підготовче відділення для вступників, науково-дослідна частина, аспірантура і докторантура, спеціалізована Вчена рада із захисту докторських і кандидатських дисертацій в галузі мистецтвознавства, бібліотека, музей, галерея, редакційно-видавничий відділ, художньо-виробничі майстерні.

В 2010 при академії заснований Художній ліцей [1].

Факультети та інститути

ред.

Кафедри

ред.
  • Монументального живопису;
  • Монументально-декоративної скульптури;
  • Кафедра сакрального мистецтва;
  • Реставрації творів мистецтва;
  • Актуальних мистецьких практик;
  • Академічного рисунку;
  • Кафедра академічного живопису;
  • Художнього скла;
  • Художньої кераміки;
  • Художнього текстилю;
  • Художнього металу;
  • Художнього дерева;
  • Графічного дизайну;
  • Дизайну середовища;
  • Дизайну костюму;
  • Історії і теорії мистецтва;
  • Соціально-гуманітарних наук;
  • Менеджменту мистецтва;
  • Фізичного виховання.

Кафедри академічного рисунку, академічного живопису, соціально-гуманітарних наук та фізичного виховання є невипусковими кафедрами.

Бібліотека

ред.

Бібліотека ЛНАМ заснована у 1946 році.

Фонд бібліотеки налічує 76 тис. прим. книг та періодичних видань, фонд дисертацій та авторефератів, фонд рідкісної книги, іменні подарункові фонди В. Баляса, PRO HELVETIA, Б. Сороки, Р. Яціва, О. Сидора, К. Курила, Я. Лемика, Д. Крвавича.

  • 1983 — створено читальний зал;
  • 1992 — започатковано фонд рідкістної книги;
  • 1995 — започатковано фонд дисертацій та авторефератів;
  • 1996 — започатковано серію біобібліографічних видань видатних митців, науковців та педагогів ЛНАМ. Ця серія включає в себе видання про Е. Миська, Д. Крвавича, Я. Запаска, В. Овсійчука, А. Бокотея, О. Мінька, І. Богднара, М. Токар, Г. Стельмащук;
  • 1996 — започатковано серію бібліографічних покажчиків «Література англійською і німецькою мовами в фондах наукової бібліотеки ЛАМ» (1 та 2 випуски);
  • 2005 — започатковано відкритий доступ до фонду читального залу;
  • 2011 — укладено та видано ретроспективний бібліографічний покажчик «Вісник ЛНАМ. Бібліографічний покажчик. 1990—2010 рр.»;
  • 2012 — бібліотека отримала в дарунок персональну бібліотеку професора Дмитра Крвавича;
  • 2021 — створення електронного каталогу бібліотеки ЛНАМ.

Освітні програми

ред.

У Львівській академії мистецтв здійснюється підготовка фахівців за 17 бакалаврськими спеціальностями, 15 магістерськими спеціальностями, 2 освітньо-науковими спеціальностями доктора філософії (Ph.D.) та 2 освітньо-творчими спеціальностями доктора мистецтв.

Міжнародна діяльність

ред.

У ЛНАМ укладено понад 40 угод з іноземними університетами та інституціями, заклад співпрацює з численними профільними мистецькими закладами та гуманітарними університетами України, Польщі, Литви, реалізує обмін між студентами та лекції педагогів за Міжнародною програмою «Erasmus +».

Керівництво академії

ред.

Ректори

ред.

Викладачі

ред.

Відомі випускники

ред.

Серед відомих випускників закладу:

Примітки

ред.
  1. Оксана Смерека-Малик: Роблю мої ляльки з великою любов'ю до світу і людей. [Архівовано 18 вересня 2010 у Wayback Machine.] Інтерв'ю Наталки Малетич з Оксаною Смерекою-Малик на сайті «ZAXID.NET». 16 вересня 2010.
  2. Львівська національна академія мистецтв обрала А. Бокотея ректором. Архів оригіналу за 25 грудня 2010. Процитовано 10 січня 2011.

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.