Звіринський Карло Йосипович
Карло́ Йо́сипович Звіри́нський (14 серпня 1923, Лаврів, нині Самбірський район, Львівська область — 8 жовтня 1997, Львів) — український педагог, живописець, графік, іконописець. З 1992 — експерт з питань монументального живопису та оздоблення в храмах Львівської Архиєпархії УГКЦ, з 1992 — член Спілки художників України, 1995 — висувався на присвоєння лауреата Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, 1997 — присвоєно вчене звання доцента кафедри монументально декоративного живопису, 1997 — Заслужений діяч мистецтв України
| Звіринський Карло Йосипович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 14 серпня 1923[1]  Лаврів, Львівське воєводство, Старосамбірський повіт, Польська Республіка | |||
| Смерть | 8 жовтня 1997 (74 роки) | |||
| Львів, Україна | ||||
| Поховання | Голосківський цвинтар | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Навчання | Львівська національна академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
| Відомі учні | Вонсик Дмитро Федорович, Паук Наталія Петрівна, Пушкаш Ласло Ласлович, Яців Роман Миронович, Максисько Теофіл Степанович, Коровицький Олександр Олександрович, Вихованська Галина Євстахівна, Денисенко Сергій Михайлович, Грицик Петро Григорович і Віктюк Юрій Михайлович | |||
| Працівник | Львівський фаховий коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва | |||
|
| ||||
 Звіринський Карло Йосипович у Вікісховищі | ||||
Життєпис
ред.1936 року закінчив початкову школу (4 класи із 7-річним навчанням) у селі Лаврів при Василіянському монастирі.
1942 року екстерном склав екзамени за 7 класів народної школи у Львові та вступив на підготовче відділення Львівської мистецько-промислової школи (нім. Staatliche Kunstgewerbeschule).
1942—1943 — навчання у Львівській мистецько-промисловій школі (з українською мовою навчання)[2] на графічному відділі. Викладачі: Микола Бутович, Володимир Баляс, Антін Малюца, Михайло Козик, брати Юліан та Омелян Ліщинські, В. Федюк.
1943—1944 — навчання у Вільній Українській Мистецькій Академії, відділ малярство.
1945–1946 — навчання у Львівському художньому училищі на малярському відділенні у Романа Сельського, з яким згодом заприятелював.
1947—1953 роки — навчався у Львівського державного інституту декоративного та прикладного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв) на відділенні монументального живопису (викладач Р. Сельський) з однорічною перервою.
1949—1950 роки — митця відраховують на рік за неповагу до соцреалізму та «прояви буржуазного націоналізму та поширення формалістичних тенденцій у мистецтві»[3].
1953 року закінчує Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв), керівник диплому — Бокшай Й. Й.
Помер 8 жовтня 1997 року, похований на Голосківському цвинтарі, поле 8а.[4] Пам'ятник на могилі К. та А. Звіринських, виконаний львівським скульптором Романом Петруком.
Педагогічна робота
ред.1953—1959 — викладач живопису у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва імені Івана Труша (тепер Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша).
1959—1982 — старший викладач живопису у Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв).
1982 — за рік до пенсії К. Звіринського не допустили до конкурсу викладачів і звільнили з роботи з політичних мотивів.
1988—1989, 1993—1997 — ректор Е. Мисько запрошує на посаду професора кафедри монументального живопису Львівського державний інституту декоративного та прикладного мистецтва.
1992—1995 — викладач Школи іконопису імені Святого Луки при монастирі отців Студитів храму Святого Архистратига Михаїла у Львові (керівник о. Севастьян Дмитрух).
1997 — посада професора кафедри сакрального мистецтва Львівської академії мистецтв.
Підпільна школа Карла Звіринського
ред.1959 — створив підпільну школу для молоді, з метою формування молодого покоління, яку з часом назвали «Підпільною академією Карла Звіринського» (проіснувала майже 10 років). К. Звіринський особливу увагу приділяв вивченню досягнень світової культури та розвитку національної свідомості. В Школі, крім живопису, композиції, вивчали історію України, світові мистецтво, літературу, музику, релігію. Першими її учнями стали: Бокотей А., Грицик П., Марчук І., Мінько О., Маркович П., Петрук Р., Сойка Б., Флінта З., Шабатура С.
Доробок
ред.- цикли — «Аплікації (1956—1967), «Рельєфи» (1957—1960);
- серії — «Сплетіння» (1970—1992), «З життя лісу» (1970—1995), «Потойбічне» (1980—1994), «Епітафії», «Дрібниці» (обидві — 1980—1995), «Напровесні» (1990), «Забуте» (1990—1995), «Берег» (1992—1996), «Срібло і мідь» (1995).
Вшанування
ред.18 серпня 2022 року рішенням Львівської міської ради у Галицькому районі міста Львова на честь Карла Звіринського названо вулицю[5].
Примітки
ред.- ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
- ↑ О. К. Федорук. Львівська державна мистецько-промислова школа // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
- ↑ Творчий феномен Карла Звіринського - ilvivyanyn.com (укр.). 21 грудня 2022. Процитовано 24 грудня 2022.
- ↑ Бадяк В. Мартиролог Львівської національної академії мистецтв // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — 2008. — № 19. — С. 398. — ISSN 0236-4832.
- ↑ Ірина Марчук (18 серпня 2022). У Львові дерусифікували ще 20 вулиць, але не зовсім так, як хотіли львів'яни. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Архів оригіналу за 22 червня 2023. Процитовано 28 березня 2024.
Джерела
ред.- Галайчак Т. Ю. Звіринський Карло Йосипович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 320. — ISBN 966-00-0610-1.
- Х. К. Звіринська-Чабан. Звіринський Карло Йосипович] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.
Посилання
ред.- Марко Роберт Стех Карло Звіринський // Очима культури. — № 98.
- К. Звіринський «Все моє малярство — то молитва (спогади, інтерв'ю, роздуми, статті)» / упорядник Х. Звіринська-Чабан. — Львів: Манускрипт, 2017. — 320 с.
- Олена Сом-Сердюкова Знайомство з величчю // Дзеркало тижня. — № 5 (380). — 2002. — 9—15 лютого.
- Творчий феномен Карла Звіринського
- Музей сучасного мистецтва України: Карло Звіринський
- Звіринський Карло // Бібліотека українського мистецтва.
- Звіринський Карло
- Карло Звіринський та його «підпільна академія»: рефлексії культурної пам'яті // АРТ-платФОРМА.
- Карло Звіринський | ArtLvivOnline
- Zvirynsky, Karlo // Internet Encyclopedia of Ukraine. (англ.)
- Карло Звіринський: не оцінений український художник європейського рівня // Радіо Свобода.
- Нонконформізм проти соцреалізму. Таємна академія Карла Звіринського
- Підпільна школа Карла Звіринського // Мистецький Альманах «АРТЕС».
- Наш високий пізній модернізм // Збруч.
- Творчий феномен Карла Звіринського // Збруч.
- Карло Звіринський «Ліс. Потойбічне» // Я Галерея.
- «Моя дорога до мистецтва» — Карло Звіринський. Завершення