Вікіпедія

Звіринський Карло Йосипович

український художник

Карло́ Йо́сипович Звіри́нський (14 серпня 1923, Лаврів, нині Самбірський район, Львівська область — 8 жовтня 1997, Львів) — український педагог, живописець, графік, іконописець. З 1992 — експерт з питань монументального живопису та оздоблення в храмах Львівської Архиєпархії УГКЦ, з 1992 — член Спілки художників України, 1995 — висувався на присвоєння лауреата Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, 1997 — присвоєно вчене звання доцента кафедри монументально декоративного живопису, 1997 — Заслужений діяч мистецтв України

Звіринський Карло Йосипович
Народження 14 серпня 1923(1923-08-14)
Лаврів, Львівське воєводство, Старосамбірський повіт, Польська Республіка
Смерть 8 жовтня 1997(1997-10-08) (74 роки)
  Львів, Україна
Поховання
Голосківський цвинтар : 

зображення місця поховання

Країна  СРСР
 Україна
Навчання Львівська національна академія мистецтв
Діяльність художник
Відомі учні Вонсик Дмитро Федорович, Паук Наталія Петрівна, Пушкаш Ласло Ласлович, Яців Роман Миронович, Максисько Теофіл Степанович, Коровицький Олександр Олександрович, Вихованська Галина Євстахівна і Денисенко Сергій Михайлович

Життєпис ред.

1936 — закінчив початкову школу (4 класи із 7-річним навчанням) у селі Лаврів при Василіянському монастирі.

1942 — екстерном склав екзамени за 7 класів народної школи у Львові та вступив на підготовче відділення Львівської мистецько-промислової школи (Staatliche Kunstgewerbesczhule).

1942—1943 — навчання у Львівській мистецько-промисловій школі (з українською мовою навчання)[1] на графічному відділі. Викладачі: Микола Бутович, Володимир Баляс, Антін Малюца, Михайло Козик, брати Юліан та Омелян Ліщинські, В. Федюк.

1943—1944 —навчання у Вільній Українській Мистецькій Академії, відділ малярство.

1945–1946 — навчання у Львівському художньому училищі на малярському відділенні у Романа Сельського, з яким згодом заприятелював.

1947—1953  — навчався у Львівського державного інституту декоративного та прикладного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв) на відділенні монументального живопису (викладач Р. Сельський) з однорічною перервою.

1949—1950 — митця відраховують на рік за неповагу до соцреалізму та «прояви буржуазного націоналізму та поширення формалістичних тенденцій у мистецтві»[2].

1953 — закінчує Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (тепер ЛНАМ), керівник диплому — Бокшай Й. Й.

 
Пам'ятник на могилі К. Звіринського

Помер 8 жовтня 1997 року, похований на Голосківському цвинтарі, поле 8 а.[3] Пам'ятник на могилі К. та А. Звіринських, виконаний львівським скульптором Романом Петруком.

Педагогічна робота ред.

1953—1959 — викладач живопису у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва імені Івана Труша (тепер Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша).

1959—1982 — старший викладач живопису у Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв).

1982 — за рік до пенсії К. Звіринського не допустили до конкурсу викладачів і звільнили з роботи з політичних мотивів.

1988—1989, 1993—1997 — ректор Е. Мисько запрошує на посаду професора кафедри монументального живопису Львівського державний інституту декоративного та прикладного мистецтва.

1992—1995 — викладач Школи іконопису імені Святого Луки при монастирі отців Студитів храму Святого Архистратига Михаїла у Львові (керівник о. Севастьян Дмитрух).

1997 — посада професора кафедри сакрального мистецтва Львівської академії мистецтв.

Підпільна школа Карла Звіринського ред.

1959 — створив підпільну школу для молоді, з метою формування молодого покоління, яку з часом назвали «Підпільною академією Карла Звіринського» (проіснувала майже 10 років). К. Звіринський особливу увагу приділяв вивченню досягнень світової культури та розвитку національної свідомості. В Школі, крім живопису, композиції, вивчали історію України, світові мистецтво, літературу, музику, релігію. Першими її учнями стали: Бокотей А., Грицик П., Марчук І., Мінько О., Маркович П., Петрук Р., Сойка Б., Флінта З., Шабатура С.

Доробок ред.

  • цикли — «Аплікації (1956—1967), «Рельєфи» (1957—1960);
  • серії — «Сплетіння» (1970—1992), «З життя лісу» (1970—1995), «Потойбічне» (1980—1994), «Епітафії», «Дрібниці» (обидві — 1980—1995), «Напровесні» (1990), «Забуте» (1990—1995), «Берег» (1992—1996), «Срібло і мідь» (1995).

Примітки ред.

  1. ↑ Львівська державна мистецько-промислова школа esu.com.ua
  2. ↑ Творчий феномен Карла Звіринського - ilvivyanyn.com (укр.). 21 грудня 2022. Процитовано 24 грудня 2022. 
  3. ↑ Бадяк В. Мартиролог Львівської національної академії мистецтв // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — 2008. — № 19. — С. 398. — ISSN 0236-4832.

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Звіринський_Карло_Йосипович&oldid=40357848