Василик Роман Якимович
Роман Якимович Василик (нар. 8 жовтня 1947, с. Бариш Бучацького району Тернопільської області) — український художник, ікономаляр[1]. Народний художник України. Засновник катедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв, її перший завідувач та автор концепції діяльності. Молодший брат єпископа Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ, священника та владики «катакомбної церкви» Павла Василика. Співзасновник та голова Української спілки іконописців. Член комісії із сакрального мистецтва при Львівській Архиєпархії Української греко-католицької церкви.
| Роман Якимович Василик | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
8 жовтня 1947 (76 років) с. Бариш, Бучацький район, Тернопільська область, Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |
 УРСР →  Україна | |||
| Жанр | іконопис | |||
| Навчання | Львівська національна академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
| Відомі учні | Луцик Володимир Васильович | |||
| Нагороди | ||||
| Сайт | vasylyk.in.ua | |||
|
| ||||
Життєпис ред.
Закінчив Бучацьку художню школу,[2] Ужгородське училище прикладного мистецтва (1968, нині — Ужгородське художнє училище імені Ерделі), Львівський інститут ДіПМ (1973).
Головний художник церкви Покрови Пресвятої Богородиці у Львові. Від 1988 року декан ЛІДіПМ (тепер Львівська національна академія мистецтв). У 1995 р. заснував катедру сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв, яку очолював до липня 2020 р.
Розписував іконостас і запрестольну ікону в каплиці меморіального комплексу-музею кардинала, Патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого в селі Заздрість.
Твори виставляли в Національному музеї у Львові.[3]
Нагороди і відзнаки ред.
- Заслужений діяч мистецтв України (21 січня 2002) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток Львівської області, високий професіоналізм[4]
- Народний художник України (23 квітня 2008) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток міста Львова, високі досягнення у професійній діяльності та багаторічну сумлінну працю[5]
Примітки ред.
- ↑ Стишов О. Динаміка лексичного складу сучасної української мови. Лексикологія. Лексикографія: навч. посіб [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.] / рецензенти Єрмоленко С. Я., Караман С. О., Шевченко Л. Л. — Київ — Біла Церква : Авторитет, 2019. — С. 19. — ISBN 978-966-97763-6-5.
- ↑ Роман Василик перебував у Бучачі [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Бучацькі новини.
- ↑ Національний музей у Львові демонструє іконопис Романа Василика [Архівовано 11 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Zik. — 2007. — 4 грудня.
- ↑ Про нагородження працівників підприємств, організацій та установ Львівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 14 вересня 2022.
- ↑ Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій міста Львова. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 14 вересня 2022.
Джерела ред.
- Бадяк В. Василик Роман Якимович [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Бадяк В. (ЕСУ). Василик Роман Якимович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 225. — ISBN 966-528-197-6.
- Ключковська І. Ірина Ключковська. Роман Василик. Шлях до ікони [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.] // День. — 2011. — 18 листопада.
Посилання ред.
- Роман Василик: Іконопис [Архівовано 10 квітня 2015 у Wayback Machine.] (персональний сайт)
- Роман Василик перебував у Бучачі // Бучацькі новини.