Стишов Олександр Анатолійович

Стишов Олександр Анатолійович (нар. 8 грудня 1957, Зелена Діброва) — український мовознавець, доктор філологічних наук (2004), професор кафедри української мови Інституту філології Київського університету імені Бориса Грінченка.

Стишов Олександр Анатолійович
Народився 8 грудня 1957(1957-12-08) (66 років)
Зелена Діброва, Новомиколаївський район, Запорізька область, Українська РСР, СРСР
Alma mater Запорізький національний університет
Заклад Київський столичний університет імені Бориса Грінченка
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]

Життєпис ред.

Народився 8 грудня 1957(19571208) у селі Зелена Діброва Новомиколаївського р-ну Запорізької області.

У 1979 році закінчив Запорізький державний педагогічний інститут, вчитель української мови і літератури.

З 1979 — вчитель Новоолександрівської школи Оріхівського району, середньої школи № 77 м. Запоріжжя, асистент кафедри української мови, старший викладач кафедри загального і слов'янського мовознавства Запорізького державного університету.

1992 — доцент, з 1994 — професор, завідувач кафедри фонетики і граматики слов'янських мов Київського національного лінгвістичного університету.

Нині — професор кафедри української мови Інституту філології Київського Університету імені Бориса Грінченка.

Праці ред.

Погляди на спортивні терміни тощо ред.

На його думку:

  • заслуговує позитивної оцінки офіційне запровадження та використання у Збройних силах України давніх національних одиниць, апробованих тривалою практикою, зокрема, вишкіл (замість муштра), позір (рос. равнение), шикуйсь, пане офіцере та ін.[1];
  • позитивним явищем є мовні пуризми, на зразок: справочинець (замість діловод), відрядженець (командировочний), вишівець (вузівець), битка/бучка (біта), санкар (саночник), рукоборство (армреслінг) та ін. (2012)[2];
  • видається штучною заміна усталених широко вживаних запозичень раритетними словами: змагун замість спортсмен, хрестиківка — кросворд, кошиківка — баскетбол, відбиванка — волейбол, руханка — вільні вправи, гімнастика тощо (1999)[3];
  • слова «гаківка», «лещетар», «сітківкар», «копун», «п'ястукар», «світливець», «летун» та інші є «негативними і небажаними пуризмами» в українській мові (навчальний посібник «Динаміка лексичного складу сучасної української мови. Лексикологія. Лексикографія», 2019)[4].

Примітки ред.

  1. Актуалізована лексика в сучасних українській і російській мовах… — С. 156.
  2. Основні тенденції розвитку лексичного складу української мови початку ХХІ століття… — С. 412—413.
  3. Стишов О. Лексичні й стилістичні неологізми в ЗМІ з погляду мовної культури // Культура слова. — К., 1999. — Вип. 52. — С. 4.
  4. Стишов О. Динаміка лексичного складу сучасної української мови. Лексикологія. Лексикографія: навч. посіб / рецензенти Єрмоленко С. Я., Караман С. О., Шевченко Л. Л. — Київ — Біла Церква : Авторитет, 2019. — С. 20. — ISBN 978-966-97763-6-5.

Джерела ред.