Овсійчук Володимир Антонович

Володи́мир Анто́нович Овсійчу́к (28 липня 1924, Малий Скнит, Славутський район — 26 липня 2016, Львів) — український мистецтвознавець, педагог. Заслужений діяч мистецтв України. Доктор мистецтвознавства, професор кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Член спеціалізованих Вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій. Завідувач відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка та академічної премії імені Івана Франка. Член-кореспондент Академії мистецтв України.

Володимир Антонович Овсійчук
Володимир Овсійчук у 2012 році
Народився 28 липня 1924(1924-07-28)
с. Малий Скнит Славутський район
Помер 26 липня 2016(2016-07-26) (91 рік)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність мистецтвознавець
Галузь мистецтвознавство[2]
Alma mater Ленінградський інститут живопису, скульптури і архітектури імені Іллі Рєпіна, Львівський державний університет імені Івана Франка
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d]
Відомі учні Боєчко Петро Миколайович, Когут Іван Михайлович, Кріп Євген Михайлович, Куліш Тетяна Анатоліївна, Яців Роман Миронович, Коровицький Олександр Олександрович, Нестеренко Валерій Олександрович, Кусько Галина Дмитрівна, Галицький Богдан Іванович, Лучинський Остап Петрович і Ганжа Петро Олександрович
Знання мов українська[2]
Заклад Львівська національна академія мистецтв
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Заслужений діяч мистецтв України Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1994

Біографія ред.

Народився 28 липня 1924 року в селі Малий Скнит Славутського району Кам'янець-Подільської області (тепер Хмельницької області).

Із 1944 року на фронті. У складі Першого, а згодом Четвертого Українського фронтів пройшов бойовими дорогами Західної України, Польщі (через Краків), Чехословаччини. Був поранений.

Після війни — навчання у Ленінградському інституті живопису, скульптури і архітектури імені Іллі Рєпіна. Від 1947 року — студент історичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка, у Ермітажі здобуває диплом реставратора високої кваліфікації.

У 1966 році захистив кандидатську дисертацію, присвячену дослідженню мистецької культури Галичини. Працює у Львівській галереї мистецтв. Працює над реставрацією Олеського замку.

1989 року в Москві захищає докторську дисертацію на тему: «Українське мистецтво другої половини XVI — першої половини XVII ст. Гуманістичні та визвольні ідеї».

У творчому доробку — понад 135 наукових праць, у тому числі 15 монографій.

1994 рік — нагороджений Державною премією імені Тараса Шевченка.

Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого IV (2015)[3] та V (2009)[4] ступенів та ювілейною медаллю «20 років незалежності України» (2011)[5].

30 серпня 2015  в Національному університеті «Острозька академія» відкрили Центр мистецтвознавства академіка Володимира Овсійчука. Митець подарував університету 76 своїх полотен, серед яких пейзажі, автопортрети, портрети тощо та прочитав першокурсникам інавгураційну лекцію.

Помер у Львові 26 липня 2016 року, не доживши двох днів до свого 92-го дня народження. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 67).

Праці ред.

  • Овсійчук В. А. Маляр з королівського замку // Жовтень, 1976. — № 3. — С. 121—129.
  • Овсійчук В. А. Ансамбль Руської вулиці. — Л., 1972.
  • Овсійчук В. А. Павло Домінічі Римлянин — архітектор львівський. — УММЗ, 1983. — С. 54—96.
  • Овсійчук В. А. Українське мистецтво другої пол. XVI першої половини XVII століття. — Київ: Наукова думка, 1985. — 182 с.
  • Овсійчук В. А. Майстри українського бароко. — К., 1991. — 400 с.
  • Овсійчук В. А. Збереження українських ікон — нагальна справа сучасності // Старожитності. — 1991. — № 2—3. — С. 4—5.
  • Овсійчук В. А. Малярі перехідної доби: роздуми над творчістю художників львівського Ренесансу Федька Сеньковича та Миколи Петрахновича. — ЗНТШ. — 1994. — т. 227. — С. 88—108.
  • Овсійчук В. А. Українське малярство X — XVIII ст.: Пробл. кольору. — Львів, 1996.
  • Овсійчук В. А. Оповідь про Ікону / В. Овсійчук, Д. Крвавич. — Львів: Ін-т народознавства НАН України, 2000. — 397 с.
  • Овсійчук В. А. Класицизм і романтизм в українському мистецтві. — К.: Дніпро, 2001.
  • Овсійчук В. А. Проблеми духовності у мистецтві Київської Русі-України.
  • Овсійчук В. А. Українська ікона Х — ХІІІ ст.: Духовний і художній феномен.
  • Крвавич Д. П., Овсійчук В. А., Черепанова С. О. Українське мистецтво. — Львів: Світ, 2003. — Т.1. — 256 с. — ISBN 966-603-202-3. — ISBN 966-603-203-1.
  • Крвавич Д. П., Овсійчук В. А., Черепанова С. О. Українське мистецтво. — Львів: Світ, 2004. — Т.2.
  • Крвавич Д. П., Овсійчук В. А., Черепанова С. О. Українське мистецтво: Навч. посібн.: У 3 ч. — Львів: Світ, 2005. — Ч. 3. — 286 с. — ISBN 966-603-202-3.966—603-205-8 (ч. 3).
  • Овсійчук В. А. Мистецька спадщина Тараса Шевченка у контексті європейської художньої культури. — Львів: Інститут народознавства НАН України, 2008. — 414 с.

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Назаренко Є. Лауреат з Малого Скнита // Подільські вісті. — 1994.

Посилання ред.