Відкрити головне меню

Богда́н Миха́йлович Соро́ка (* 2 вересня 1940, Львів — † 9 квітня 2015, Ряшів, Польща) — український художник-графік, перший завідувач кафедри промислової графіки Львівської академії мистецтв. Син діячів ОУН Михайла Сороки та Катерини Зарицької.

Сорока Богдан Михайлович
Сорока Богдан.jpg
Народження 2 вересня 1940(1940-09-02)
Львів
Смерть 9 квітня 2015(2015-04-09) (74 роки)
  Ряшів
Національність українець
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Навчання Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
Діяльність митець
Нагороди
Орден «За заслуги» III ступеня

Біографічні відомостіРедагувати

Народився у в'язниці Бригідки у Львові, де була ув'язнена його мати Катерина Зарицька.

Батько Михайло Сорока (1911—1971) — учасник українського руху опору, член ОУН, протягом понад 30 років був в'язнем радянських таборів, організатором спротиву в'язнів «ОУН-Північ».

Богдана виховували й виводили в люди дід і баба — Мирон Зарицький (1889—1961), видатний український математик, професор Львівського державного університету, з дружиною Володимирою, адже батьки довгі роки поневірялися в Сибіру[1].

1964 — закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.

19641993 — року працював у Львівському художньому комбінаті живописцем-монументалістом.

З 1993 — доцент ЛДІПДМ, 1996 — перший завідувач завідувача кафедри промислової графіки, де працював до 2005.

Перші свої лінорити створив 1969 року як ілюстрації до збірки поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу», які були видрукувані в Лондоні під назвою «Поезії з України»[2]. Це спонукало КГБ порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття забороняли виставляти його твори та згадувати його ім'я у пресі.

Але художник не полишав праці над графічними циклами: «Українська міфологія» (1970—1972), «Купальські забави» (1974), «Символи Григорія Сковороди» (1975), «Похід гномів» (1979—1984), «Подорож Узбекистаном» (1981—1982), «Архітектура Львова» (1990), «Символи та емблеми», «Дерев'яні церкви Галичини» (2000). Створив графічні ілюстрації до творів Лесі Українки, Романа Іваничука, Василя Стефаника, Тараса Шевченка, Івана Кошелівця.

1989 року отримав премію на міжнародному конкурсі екслібрису у Вільнюсі (Литва).

Від 2001 працює в техніці кольорової ліногравюри.

2014 — вийшли друком спогади художника[3], у відгуку на які Віктор Неборак охарактеризував автора як «лаконічного, прозорого у висловлюваннях і графічно точного»[4].

Був одружений, мав дві дочки. Онук Грін Антон-Святослав зіграв одну з головних ролей у фільмі «Поводир»[5].

До кола друзів входили Іван Світличний, В'ячеслав Чорновіл, Ігор Калинець, брати Горині Михайло, Богдан і Микола. Був однокласником видатного актора Богдана Ступки[6].

Помер у Ряшеві під час проведення хірургічної операції.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати