Бідняк Микола Петрович

український безрукий художник

Мико́ла Петро́вич Бідня́к (1 лютого 1930, Торонто — 28 листопада 2000, Львів) — український художник, іконописець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня, член Національної спілки художників України та Світової асоціації митців, що малюють вустами чи ногами. Професор кафедри Сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв.

Бідняк Микола Петрович
Бідняк Микола Петрович.jpg
Народження 1 лютого 1930(1930-02-01)[1]
Торонто, Канада
Смерть 28 грудня 2000(2000-12-28) (70 років) або 28 листопада 2000(2000-11-28)[2] (70 років)
  Львів, Україна
Поховання Личаківський цвинтар[3]
Країна Flag of Poland.svg Польща
Діяльність художник

БіографіяРедагувати

Микола Бідняк народився у місті Торонто (Канада) 1 лютого 1930 року. В 4-річному віці повернувся з батьками на Буковину, до села Ленківці. 1940 року, з приходом радянської влади, його родина виїхала до Німеччини, аби уникнути Сибіру.

1945 року на полі Микола підірвався на міні. Фатальний випадок відібрав у нього обидві руки та око. Юнак навчився малювати вустами. Згодом з'явилися перші замальовки — портрети, квіти. 1950 року Миколу запросили взяти участь у виставці в новозбудованому мистецькому центрі в Едмонтоні. Там роботи помітив професор Дж. Клайду з Університету Альберта, який запропонував Миколі опанувати курс комерційного малярства.

У 1950-1954 роках Бідняк вивчав художню майстерність в Інституті технології та мистецтва (Едмонтон), а в 1956-1958 роках — Онтарійському коледжі мистецтва в Торонто. Вже студентом заявив про себе як художник.

З 1958 року Микола Бідняк професійно займався живописом, графікою та монументальним мистецтвом, став членом Спілки образотворчих мистецтв (УСОМ), 1964-го — членом Всесвітньої Асоціації художників, які малюють вустами та ногами (з центром у Ліхтенштейні). На той час Микола Бідняк уже намалював серію портретів видатних українців, створив численні полотна і ліногравюри, розписав кілька українських церков. У багатьох країнах світу проводились його персональні виставки.

Упродовж життя М. Бідняк створив близько 4‚000 художніх робіт живопису, графікиіконопису.

1991 року остаточно повернувся до України‚ оселився у Львові[4]. Того ж року організував свою першу персональну виставку в Україні. 1992 став членом Львівської організації Національної Спілки художників України, згодом — професором Львівської національної академії мистецтв.

1995 року був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня — за серію історичних картин і портретів «Князь Данило Галицький», «Гетьман Іван Мазепа», «Довбуш», «Битва під Крутами» та цикл творів з іконопису[5].

1994 року виставка Бідняка експонувалася у Львові, Івано-Франківську, в 1995, 2000 рр. — у Києві[6].

У 2000 році Миколу Бідняка нагородили орденом Ярослава Мудрого V ступеня «За значний особливий внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва, високий професіоналізм».

Микола Бідняк підтримував учнів дитячої Академії мистецтв у Підбужжі (Львівська область). Під час фінансової кризи підтримав Наукову бібліотеку імені В.Стефаника у Львові. Шевченківську нагороду поділив між Львівським фондом культури, журналом «Українська культура», музеєм у Лаврі.

Микола Бідняк започаткував престижну стипендію для найбільш здібних студентів Академії мистецтв у Львові[7].

Миколу Бідняка поховали у Львові на Личаківському цвинтарі в 2000 році.

Творчий доробокРедагувати

«Отець Алимпій» (1971)

«Коронація Данила Галицького» (1971)

«Богородиця з дитям» (1973)

«Дума про Полікарпа Туху» (1974)

«Шураві» (1974)

Ікона «Богородиця» (1981)

«Спас» (1987)

«Ангел» (1988)

«Апокаліпсис» (1988)

«Гонта» (1988)

«Богоматір» (1989)

«Святий Володимир» (1990)

«Святий Юр» (1990)

«Жовтень» (1990)

Ікона «Чорнобильська Богоматір» (1992)

Ікона «Ангел над Львовом» (1992)

«Стерня» (1993)

«Сотник УСС Іван Андрух» (1993)

Портрет І. Виговського (1959)

Портрет І. Мазепи (1959)

Портрет П. Чубинського (1963)

Портрет М. Вербицького (1963)

Портрет М. Шашкевича (1975)[8]

Дотепер у Канаді зберігаються іконостаси Миколи Бідняка для українських церков у Кітченері та Ошаві, розписи в церкві Гемтренку. Там же ж – дві великі композиції на історичну тематику – «Хрещення Русі» і «Коронація князя Данила». Деякі ікони залишилися у храмах Ванкувера та Калгарі (Південна Альберта)[7].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Бідняк Микола Петрович / Упоряд. М. Г. Лабінський // Шевченківські Лауреати 1962—2001: Енциклопед. довідник . — К., 2001. — С. 45-46.
  • Бідняк Микола. Живопис. Графіка / Авт.-упоряд.: М. Бідняк, Т. Майчик, О. Майчик, — К., 2008. — 608 с.: іл. — (Бібліотека Шевченківського комітету).

ПосиланняРедагувати