Кипріян Мирон Володимирович
Мирон Володимирович Кипріян (нар. 27 липня 1930, Винники — 28 листопада 2019 (тіло буле знайдене 3 грудня 2019) — головний художник театру ім. М. Заньковецької, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, лауреат премії імені В. Клеха (США).
| Кипріян Мирон Володимирович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 27 липня 1930  Винники, Львівський повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка | |||
| Смерть | 3 грудня 2019 (89 років) | |||
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка  СРСР  Україна | |||
| Навчання | Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1954) | |||
| Діяльність | художник сцени, художник | |||
| Вчитель | Манастирський Вітольд Антонович , Гуторов Іван Федорович і Любчик Василь Олексійович | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Життєпис
ред.Проживання у Винниках
ред.Народився 27 липня 1930 року у Винниках у місцевій лікарні січових стрільців, що була розташована в урочищі «на Куті». Його батько, Володимир Кипріян (народився 28 липня 1896 році в Ярославі (нині Польща), зовсім молодим вступив у легіон Українських Січових Стрільців, дослужившись із рядового стрільця до четаря. Тому він наполіг, щоб опікувалися дружиною й дитиною медики цієї лікарні. Пізніше Винники відіграють суттєву роль у житті Мирона Кипріяна. Адже тут він із родиною переживе другу світову війну.
Праця у театрі ім. Марії Заньковецької
ред.Навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1954 р.), в художній майстерні Вітольда Манастирського. Від 1957 р. — художник-постановник театру ім. Марії Заньковецької, а з 1963 р. обіймає посаду головного художника театру. Оформив вистави: «Гайдамаки» за Т. Шевченком (1964 р.), «Річард III» У. Шекспіра (1974 р.), «Украдене щастя» І. Франка (1976 р.), «Штани» Ф. Дунаї (1989 р.), «Народний Малахій» М. Куліша (1990 р.), «Павло Полуботок» К. Буревія (1990 р.); трилогія Б. Лепкого «Мазепа» (1992 р.), «Не убий» (1992 р.), «Батурин» (1993 р.); «Ісус, Син Бога живого» В. Босовича (1994 р.) та інші.
Помер 28 листопада 2019 року. Дату смерті встановила судмедекспертиза. Тіло знайшли в квартирі лише 3 грудня 2019 року. Похований у родинному гробівці Кипріянів — Городиських, на 55 полі Личаківського цвинтаря.[1]
Державні нагороди
ред.- Медалі: «За трудову доблесть», «За трудову відзнаку», «Ветеран праці».
- Кипріяну Мирону Володимировичу — присвоєно звання Почесний громадянин Винників.
Мирон Володимирович був знайомий з видатними людьми минулого століття і сучасності: Кароль Войтила (Папа Іван Павло ІІ), Соломія Крушельницька, Святослав Ріхтер, Галина Уланова, Майя Плісецька, Дмитро Крвавич, Ян та Андрій Скарбеки, Зінаїда Дехтярьова, Анатолій Ротенштейн, Сергій Данченко, Богдан Ступка, Микола Зарудний, Олексій Коломієць та багато інших письменників, художників, артистів, співаків, композиторів і людей найрізномінітніших уподобань.
Пам'ять
ред.Документальний фільм про Мирона Кипріяна презентували у межах проекту «СценоГРАФ» 18 грудня 2020 року у Львові[2].
Примітки
ред.- ↑ Помер головний художник театру ім. Марії Заньковецької Мирон Кипріян. Архів оригіналу за 3 Грудня 2019. Процитовано 3 Грудня 2019.
- ↑ У Львові покажуть документальний фільм про Мирона Кипріяна. Архів оригіналу за 15 Грудня 2020. Процитовано 18 Грудня 2020.
Джерела
ред.- Байцар А. Видатні винниківчани: Науково — краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів-Винники, 2012. — 88 с.
- Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
- Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
- Помер головний художник театру [Архівовано 3 Грудня 2019 у Wayback Machine.] ім. Марії Заньковецької Мирон Кипріян
- Шпакович О. Що нам залишив Мирон Кипріян? / Оксана Шпакович // Образотворче мистецтво. — 2019. — № 4. — С. 120 : фот.