Левинський Лев Львович

Лев Льво́вич Леви́нський гербу Сас (7 вересня 1876, Демня Вижня, нині в межах міста Сколе — 22 лютого 1963, Мехув, Польща) — український архітектор, автор багатьох церков у Східній Галичині.

Левинський Лев Львович
Народження 7 вересня 1876(1876-09-07)
Смерть 22 лютого 1963(1963-02-22) (86 років)
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
CMNS: Левинський Лев Львович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Сім'я Левинських гербу Сас проживала у селі Демня Вижня (нині є частиною міста Сколе Львівської області, Україна) в будинку № 169. Батько Лев Левинський старший (18451912) брав участь у повстанні 1863 року, пізніше працював в Демні на фабриці металевого реманенту, згодом — у Львові керівником фабрики черепиці, що належала його братові, відомому львівському архітекторові і підприємцю Іванові Левинському. Мати Олімпія Теофілівна Горникевич була донькою пароха села Гошів (нині Долинський район).

Син Льва Левинського старшого, також Лев, народився в Демні Вижній 7 вересня 1876 року. Одним з його хресних батьків став брат батька — вже згаданий вище Іван Левинський, підприємець, котрий у подальшому і залучив свого похресника до проектування, визначивши його подальший життєвий шлях. Закінчивши гімназію, Лев Левинський навчався у Львівській політехніці на відділі архітектури (18971903). Після навчання працював в архітектурно-проектному бюро фірми Івана Левинського. Взяв участь у проектуванні кількох львівських будівель. Зокрема як співавтор будинку страхового товариства «Дністер». 19 червня 1918 року отримав патент уповноваженого будівничого. 1920 року створив власну фірму «Інженер Лев Левинський і спілка у Львові», що знаходилась на вулиці Содовій, 3 (нині вулиця Івана Левинського). Після українсько-польської війни, через заборону українцям вести підприємницьку діяльність і займати державні посади, 1922 року був змушений полишити роботу і виїхати до міста Каліш, що у нинішній Польщі. Однак вже навесні наступного року брав участь у другій українській мистецькій виставці у Львові. 1927 року входив до журі конкурсу на пам'ятник Іванові Франку у Львові[1]. У 1920-х роках активно співпрацював з Галицькою греко-католицькою митрополією. Від 1932 року — судовий присяжний у Львівському ґродському суді у справах будівництва церков. Відсутність патенту будівничого створювала значні труднощі, не дозволяючи працювати офіційно. Патент вдалось відновити у 1933 році. Помер 22 лютого 1963 року у Мєхуві (Польща), похований на комунальному цвинтарі міста Цешин (сектор 3, ряд 12, могила № 19)[2]. Тривалий час місце смерті і поховання не були відомі[3].

ДіяльністьРедагувати

Основною спеціалізацією Льва Левинського і його спілки було проектування храмів. Цією справою архітектор займався ще працюючи в бюро Івана Левинського. З того часу відомий один його проєкт, реалізований 1910 року в селі Кальна (нині Долинського району). Фахово підходив до мистецької сторони проєктування: споруджуючи храми в різних місцевостях Галичини, в кожному окремому випадку застосовував різні схеми, в залежності від місцевих традицій. В той же час трапляються елементи не властиві галицькому храмовому будівництву, ймовірно запозичені з архітектури російських церков. Нині відомо про понад 50 створених Левинським проєктів церков, з яких 12 не реалізовані. Деякі з них розташовані на території нинішньої Польщі.

Лев Левинський, окрім будівництва нових храмів, займався їх реставрацією. Зокрема, на Брідщині відновив кілька храмів архітектора Василя Нагірного, що постраждали під час першої світової війни. 1926 року реставрував дзвіницю церкви Святого Духа у Львові. Того ж року виконав проєкт реставрації церкви в Язлівці. На замовлення комітету відбудови церкви Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі, виготовив два проєкти, що відтворювали церкву на різних етапах її існування. У 1925 році на тему реставрації церкви опублікував статтю в журналі «Технічні вісти», що містила історичний огляд і обґрунтування проектів реставрації[4]. Проєкти однак незважаючи на високу фаховість не були прийняті.

Список робіт

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Конкурс на проєкти надгробника Івана Франка // Діло. — 1927. — 11 травня. — № 102 (11070). — С. 4.
  2. Місце поховання Лева Левицького
  3. а б в Слободян В. М. Архітектор Лев Левинський // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2005. — № 15. — С. 20.
  4. Левинський Л. Л. Відбудова церкви Успенія Пр. Богородиці на Крилосі під Галичем // Технічні вісти. — 1925. — Ч. 7—9.
  5. а б в г д е ж и Бірюльов Ю. О. Левинський Лев // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4: Л—М. — С. 51—53. — ISBN 978-966-7007-23-4.
  6. Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 36, 41. — ISBN 966-7022-44-7.
  7. Волицький В. Дещо про Рогатин і про Рогатинську приватну українську гімназію. — Джерзі Ситі, 1969. — С. 17.
  8. Оголошення // Діло. — 1923. — 18 серпня. — № 110 (9991). — С. 4; Новинки // Діло. — 1923. — 27 жовтня. — № 167 (10048). — С. 3—4.
  9. Кущак Д. Історія села Люблинець Новий. — Львів: Свічадо, 2010. — С. 20. — ISBN 978-966-395-408-0.
  10. Церкви України. Перемиська єпархія, 1998, с. 132
  11. а б в г д е Слободян В. М. Архітектор… — С. 21.
  12. Церкви України. Перемиська єпархія, 1998, с. 220
  13. Вуйцик В. С. Церкви Знесіння // Галицька брама. — 1997. — № 6 (30). — С. 6.
  14. а б Церкви України. Перемиська єпархія, 1998, с. 361
  15. Церкви України. Перемиська єпархія, 1998, с. 506
  16. Церкви України. Перемиська єпархія, 1998, с. 80
  17. Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — 175 с. — ISBN 5-7745-0358-5.
  18. У Новиці на церковному згарищі селяни знайшли важливе послання з минулого століття
  19. Праця в селах Коломийської округи (від власних кореспондентів) // Воля Покуття. — 1942. — 26 лютого. — Ч. 13 (62). — С. 4.
  20. За розбудову Нац. Музею. Показ проєктів розбудови // Діло. — 1930. — 12 березня. — № 55 (12421). — С. 4.

ДжерелаРедагувати

  • Мельник І. (7 вересня 2016). Архітектор Лев Левинський. zbruc.eu. Збруч. Процитовано 28 грудня 2020. 
  • Слободян В. М. Архітектор Лев Левинський // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2005. — № 15. — С. 12—21. — ISBN 966-95066-4-14.
  • Слободян В. М. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів : б.в, 1998. — 864 с. — ISBN 966-02-0362-4.