Відкрити головне меню

Магерів

селище міського типу в Україні, в Жовківському районі Львівської області

Маге́рів — селище міського типу у Жовківському районі Львівської області України

смт Магерів
Mageriv zhov gerb.png Mageriv prapor.png
Герб Прапор
Магерів. Ранок. Morning in Mageriv town.jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жовківський район
Рада Магерівська селищна рада
Код КОАТУУ: 4622755900
Основні дані
Засноване кінець XIV ст
Магдебурзьке право 1595 р.
Статус із 1940 року
Площа 1.89 км²
Населення 2005 (01.01.2017)[1]
Густота 1037,040 осіб/км²
Поштовий індекс 80327
Телефонний код +380 3252
Географічні координати 50°06′34″ пн. ш. 23°42′15″ сх. д. / 50.10944° пн. ш. 23.70417° сх. д. / 50.10944; 23.70417Координати: 50°06′34″ пн. ш. 23°42′15″ сх. д. / 50.10944° пн. ш. 23.70417° сх. д. / 50.10944; 23.70417
Водойма р. Біла
Відстань
Найближча залізнична станція: Добросин
До станції: 12 км
До обл. центру:
 - залізницею: 42 км
 - автошляхами: 54 км
Селищна влада
Адреса 80327, Львівська обл., Жовківський р-н, смт. Магерів
Голова селищної ради Домінік Петро Андрійович
Карта
Магерів. Карта розташування: Україна
Магерів
Магерів
Магерів. Карта розташування: Львівська область
Магерів
Магерів

Commons-logo.svg Магерів у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Час виникнення поселення, згідно з «Історією міст і сіл Української РСР», за деякими даними відноситься до кінця XIV ст. Спочатку на річці Білій нібито стояв невеликий хутір. Пізніше тут виросло село, в якому жили переважно українці, що займалися землеробством та роботами в лісі.

Засновником поселення вважається польський шляхтич Ян Магер. У 1591 отримало статус міста і було підтверджено його назву. 1595 надано магдебурзьке право. Першою великою будовою став парафіяльний костьол Святої Трійці (1595).

 
Герб періоду Речі Посполитої

Місто наприкінці XIX ст.Редагувати

«Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських» так описує Магерів:

« Магерів ((пол.) Magierów) — містечко в Равському повіті, між 50°5' і 50°8' північної широти та між 41°21'30" і 41°26' східної довготи, 16 км на пд.-сх. від Рави-Руської (станція Ярославсько-Сокальської залізниці), і 20 км на схід від повітового суду в Немирові. На захід лежить Біла, на північ Руда Магерівська, на схід Городжів, на південний-схід Кунин, на південь Вілька Кунинська (обидві в Жовківському повіті) і Вишенька (в Городоцькому повіті). Вздовж північного кордону пливе з заходу на схід потік Біла, притока Рати, і забирає води з північної частини території; південною частиною пропливає потік Двіні, притока Білої, з південного-заходу на північний схід.

Засновником містечка був Ян Магер, гербу Шеліга, шляхтич Зигмунта ІІІ. Збудував він осаду на власних ґрунтах, назвав її Магерів, і 20 січня 1591 року в Липнику Руди Магерівської надав такий привілей: «Хочемо, аби там вічно прославляли Бога згідно з обрядом віри римо-католицької, не дозволяючи осідати жодному відщепенцю, осудженому апостольською столицею; а якщо хтось з міщан католиків відійшов від римської церкви, повинен бути з міста вигнаний, власність його повинна бути забрана або продана. Вірних грецької та вірменської віри допущаю до міського права, забороняючи їм тільки займати пост бургомістра. Євреїв як рід плюгавий, хитрий і проти християн через свою віру неприхильний і підступний виключаю і постановляю: щоб їх не приймали; щоб міщани їм будинків не здавали в оренду і не продавали, і наступники мої під жодним приводом їх до міста не впускали. Керуватись повинні міщани саським і магдебурзьким правом. 6 радників і стільки лавників будуть керувати пожиттєво, бургомістр повинен щомісяця змінюватись. В справах сумнівних дозволяю отримувати поради львівського магістрату». В подальшому дозволяє міщанам збудувати ратушу з крамницями і лазнею та збирати з них, а також з виставлених на продажу товарів певний податок на дохід місту, з зобов'язанням відчитуватись щорічно перед власниками містечка. Дозволяє займатись торгівлею всіх видів, займатись ремісництвом, виробляти солод, мед і пиво варити, горілку тільки гнати і шинкувати тільки до закінчення терміну вільностей; визначає ріллю, пасовища, вируб в лісі за дозволами, ухвалює накінець звільнення від податків, зборів, тягарів і підвод; привілей на торгівлю і ярмарки від короля отримати. Король Зигмунт ІІІ, підтверджуючи акт заснування міста 10 березня 1595 року, промовляє: «Багато нам і Речі Посполитій на тому залежить, щоб в цілому королівстві, а особливо в руських землях, які піддаються майже щоденним нападам, було закладено якнайбільше осад, міст, містечок і замків, і завдяки росту чисельності населення сила і потужність проти ворогів християнства росла».

Містечко складається з таких частин: Бірки, Божики, Деревенька, Фільварки, Явірник, Яворівське Передмістя, Львівське Передмістя, Онишки, За Містом (Св. Миколай) і Жуки Магерівські, а також фільварків: Біла і Кам'яна Гора. Ринок містечка чотирибічний, будинки на ньому переважно муровані. В північній частині території лежать мочаристі луги і пасовища; на південь від них орне поле «Кобилки»; на південному кордоні підноситься узгір'я Явірники (312 м). До кадастральної гміни належать, окрім Магерова, присілки сусідніх сіл, такі як: Думичі, Геруси, Мандрики (Малдрики), Нитники, Руда Лісна, Волоси і Зіньчуки. Власність більша цієї кадастральної гміни має орної ріллі 2, лугів і городів 49, пасовищ 16, лісу 73; власність менша орної ріллі 1653, лугів і городів 543, пасовищ 579, лісу 5 моргів. В 1880 році було 2812 жителів в гміні, 85 жителів на території двору (між ними 695 римо-католиків, 1581 греко-католик).

Парафія римо-католицька на місці (Жовківського деканату, Львівської архидієцезії), утворена 1595 року, фундації Анджея Белжецького. Костел Св. Трійці мурований, посвячений (консекрований) в 1845 році. На кладовищі є каплиця, в якій інколи правиться Служба Божа. До тієї парафії належать: Біла, Добросин, Городжів, Кам'яна Гора, Лавриків і Окопи, Монастирок, Пили, Погарисько, Улицько, Замок і Зарубане. Парафія греко-католицька також на місці (Потелицький деканат, Перемишльської дієцезії). Парафіальна церква Св. Георгія дерев'яна, збудована в 1697 році.

В Магерові є 2-х класна школа і гмінна кредитна каса з капіталом 155 злотих. Місцевий фонд убогих, заснований Самуелем Белзецьким в 1642 році для утримання 4 убогих, має 1800 злотих орендованої власності і є під управлінням керівництва гміни.

Існує тут також посаговий фонд Яна і Філіпіни Комарніцьких, засований в 1869 році паном Яном Комарницьким, з метою збирання посагу для бідних дівчат з Магерова, Бірок, Передмістя і Підлісся. Маєтком управляє краєвий уряд, гмінна влада і парохи обох парафій. Орендована власність на кінець 1883 року становила 1515 злотих.

11 липня 1657 року напав під Магеровим Стефан Чарнецький на князя семигородського Григорія Ракоці, і хоч противник мав більше війська, змусив його до втечі, гнав його до Меджибожа. Завдяки шлюбові з Барбарою Магерівною, сандомирською підчашанкою, жінкою Миколая Белжецького, перейшли ці маєтки до Белжецьких-Яструбчиків. Їхній син Ян, великий воїн, завдячуючи щастю в бою, поставив костел у Магерові. Пізніше перейшов Магерів до Ґлоґовських гербу Гримала. Від них купив ці маєтки граф Вільгельм Семенський, а через його внучку Амелію Сенявську отримав їх граф Александер Стадніцький.

До Магерова доходить вал, який тягнеться від Кам'янця-Подільського і повинен бути, згідно з деякими дослідженнями, валом Траяна. Антоній Петрушевич («Звідний галицько-руський літопис з 1600 до 1700» в Літературному Збірнику, Львів, 1874) повідомляє, що походить він з аварських часів. Баліньський (Старожитна Польща, т. ІІ, стр. 1213) пише щодо цього, те що подав Сярчиньський в Осолінському Часописі, 1828, ІІ, 116, тобто, що дослідження не принесли результату, і з людських легенд не можна було отримати жодних відомостей. Коло Магерова є також вали, насипані чотирикутником, завдовжки 70, завширшки 30 саженів, але вони походять з пізніших часів, і були насипані для оборони або обозу. Крехівський літопис згадує про Василіянський монастир, який мав існувати в Магерові[2]

»

.

В північно-західній частині Магерова, за річкою Біла, розташований також фільварок Окопи (окремо існує також село Окопи). Ось як його описує «Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських»:

« Окопи — фільварок і гуральня в Магерові, повіт Рава-Руська. Сліди насипаних валів і залишки мурів свідчать, що цю назву недаремно надано цій місцевості. »

Місто в ХХ століттіРедагувати

26 вересня 1939 року з'єднання радянського 2-го кавалерійського корпусу ввійшли до міста[3]. В 19401941 рр. та з 1944 до 1959 було центром Магерівського району територію якого було передано Рава-Руському району.

За спогадами Андрія Кордана, згодом бійця сотні «Залізняка» та зв'язкового командира куреня «Месники» Івана Шпонтака, восени 1941 року в Мегерові в приміщенні, що до початку німецько-радянської війни займали радянські органи НКВС, зорганізовано станицю Української допоміжної поліції у складі 9 осіб, а сам Андрій отримав туди призначення поліцейським[4]:

У містечку було багато євреїв, всіх їх зігнали в одну дільницю, так зване гетто. Там вони мали свою поліцію й адміністрацію. Нам вони не підлягали, і нам заборонено було туди заходити.

Пам'яткиРедагувати

Костел Пресвятої Трійці не внесений у реєстр пам'яток архітектури, попри те, що він був збудований у 1595 році і перебудований у 1845-му. Храм зруйнували під час Першої світової війни, а тоді відновили у 1935 році.[5]

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. (Шематизм василіанських монастирів, Львів, 1867, стр. 186).
  3. В.Бешанов. Червоний бліцкриг
  4. Кордан, 2006, с. 30-32
  5. Підприємець придбав на аукціоні костел XIX ст. на Львівщині за 30 тисяч гривень. http://www.istpravda.com.ua/. Історична правда. 2019-10-25. Процитовано 25 жовтня 2019. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати