Вікіпедія

Яблунів (селище)

селище міського типу Косівського району Івано-Франківської області, Україна
(Перенаправлено з Яблунів (смт))
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Яблунів.

Я́блунів — село Косівського району Івано-Франківської області біля підніжжя Гуцульських Бескидів. Розміщений на лівому березі річки Лючки (басейн Пруту), за 15 км від залізничної станції Коломия[2]. Адміністративний центр Яблунівської селищної громади.

селище Яблунів
Герб
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Косівський район
Рада Яблунівська селищна рада
Код КАТОТТГ UA26100090010053589
Основні дані
Засновано 1593
Магдебурзьке право 1602
Статус із 2024 року
Площа 105 км²
Населення ▲ 2092 (01.01.2017)[1]
Густота 42 осіб/км²;
Назва мешканців я́блунівець
я́блунівка
я́блунівці
Поштовий індекс 78621
Телефонний код +380 3478
Географічні координати 48°24′19″ пн. ш. 24°56′30″ сх. д. / 48.40528° пн. ш. 24.94167° сх. д. / 48.40528; 24.94167
Водойма Лючка


Відстань
Найближча залізнична станція: Коломия
До станції: 21 км
Селищна влада
Адреса 78621, Івано-Франківська обл., Косівський р-н, смт. Яблунів, вул.Франка, 57
Карта
Яблунів. Карта розташування: Україна
Яблунів
Яблунів
Яблунів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Яблунів
Яблунів
Мапа

Яблунів у Вікісховищі

Історія

ред.

Яблунів був заснований наприкінці XVI століття.

1593 року польський король Сигізмунд ІІІ Ваза видав галицькому старості Станіславу Влодеку привілей для закладення на землях села Стопчатова містечка. 1602 року містечко отримало магдебурзьке право й отримало назву Влодків. 1610 року містечко придбав шляхтич — королівський ротмістр Мацей (Матвій) Яблоновський (1569—1619[3]), у 1630-1640-х роках його син Ян[3] перейменував Влодків за своїм прізвищем на Яблунів.

Статус селища міського типу має з 1940 року[2].

Іван Франко в Яблуневі

ред.

Іван Франко відвідав Яблунів 4 березня 1880 року під час своєї поїздки до Нижнього Березова. Туди він прямував разом з Кирилом Геником.

В Яблуневі вони вирішили пообідати і зупинились у шинку Глікштерна.[4] Невдовзі Франко був заарештований жандармами яблунівського постерунку Домініком Капустинським та Альбертом Філем. З донесення Альберта Філя:

  Незнайомий не мав при собі паспорта і назвав себе Кароль Срочинський, показавши на таке ім'я тільки проїзну карту. Для того ми завели його на постерунок, а звідтіля припровадили його в Коломию  

Залишається нез'ясованим, де перебував Іван Франко — в арешті Яблунівської чи Коломийської жандармерії. У донесенні коломийського старости Кучковського достеменно не визначено, яка саме жандармерія привела Івана Франка до староства — Яблунівська чи Коломийська.

Восьмого березня у зв'язку з арештом Франка було ув'язнено деяких місцевих жителів, Кирила Геника з Нижнього Березова та селянина Антіна Мельника з Яблунева, а також Порфирія Гладія, родом із Нижнього Березова, який мешкав у сусідньому селі Люча. Крім того було здійснено обшук у хаті Миколи Колцуняка, вчителя у селі Шешори. 19 березня у Львові допитали Семена Барановського.[5]

Яблунівські криниці смерті

ред.

Радянськими окупантами в 1940 році Яблунів перетворений на районний центр Яблунівський району з усіма репресивними органами, які приховували результати своєї діяльності. «Яблунівські криниці смерті» — 5 криниць, в яких було віднайдено останки в'язнів з тюрми Яблунівського НКВС. Це були повстанці УПА, а також прості селяни з Яблунева і навколишніх сіл, які були запідозрені у співпраці з УПА. Перш ніж вбити, їх морили голодом, піддавали тортурам, «розтрощували голови кольбами рушниць, забивали цвяхи в очі, в ніздрі, в хребет[6]». Мертві тіла НКВДисти скидали в криниці.

Розкопки були ініційовані в серпні 1990 року представниками коломийського «Меморіалу». Як свідчення жорстоких тортур, було знайдено рештки тазових кісток, зв'язаних колючим дротом, поламані ребра, пробиті черепні кістки, вирвані зуби та відірвані пальці на руках і ногах[7]

За час розкопок було знайдено 74 жертви більшовизму. Серед них було впізнано останки Дмитра Негрича, псевдо «Мороз» (1909–1945) — сотенного УПА, Дмитра Кунинича, псевдо «Калина» (1912—1950) — стрільця сотні Мороза, Михайла Симчича, псевдо «Карпо» (1908–1950), Михайла Урбановича, псевдо «Сивий» (1894–1949). В травні 1948 року сюди привезено полеглих у нерівному бою сотенного Білого (Юрій Долішняк, 1916–1948) та його побратимів.[7]

12 серпня 1990 року відбулося урочисте перепоховання жертв комуністичного терору в Яблуневі.

Сучасність

ред.

У Яблуневі було засновано філіал косівського об'єднання художніх виробів «Гуцульщина», є лісництво, споруджено будинок побуту[2]. Загальноосвітня та музична школи, Яблунівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат; лікарня, поліклініка; будинок культури, 2 бібліотеки[2]. Фабрика килимів.

Населення

ред.

Населення становить 2032 мешканці (2011), у 1984 році — 1,7 тис.[2].

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1770 99.05%
російська 16 0.90%
інші/не вказали 1 0.05%
Усього 1787 100%

Територіальна громада

ред.

На засіданні сесії Яблунівської селищної ради було оголошено про ініціювання процесу створення територіальної громади, до якої окрім с-ща Яблунева повинні входити села Люча та Стопчатів[9].02017-04-2525 квітня 2017[10] рішенням Верховної Ради створено Яблунівську ОТГ, до якої тепер входять села Стопчатів, Люча, Акрешори, Текуче, Уторопи, Середній Березів, Баня-Березів, Вижній Березів, Нижній Березів та селище Яблунів[11].

Згідно з постановою ЦВК № 164 від 18 серпня[12] перші вибори голів та депутатів в Яблунівській ОТГ пройдуть 29 жовтня 2017 року. 9 вересня 2017 року оголошено початком виборчого процесу.[12]

Освіта

ред.

Дитяча музична школа

ред.

Музична школа відкрита 1972 року в приміщеннях колишнього будинку районного фінансового відділу та колишнього Будинку піонерів.[13] Тоді працювало п'ять викладачів та навчалось 60 учнів.

З 1991 року музична школа займає приміщення будівлі, яку раніше займав дитячий садок.

Відділи
  • фортепіанний
  • народний
  • струнний

Набір учнів здійснюється на конкурсній основі. У школі навчаються учні з 12 сусідніх сіл.[14]

Список директорів
№ Ім'я Роки на посаді
1 Самборський Роман Петрович 1972–1984
2 Геник Михайло Михайлович 1984–2008
3 Стефанко Петро Ілліч 2008 —

Цікаві факти

  • Школа займає будинок, збудований 1912 року.[13] Він є одним з небагатьох будинків в центрі Яблунева, які пережили дві Світові війни.

Культура

ред.

Музеї

ред.

Музей «Лісова скульптура»

 
Українська греко-католицька церква в Яблуневі

Релігія

ред.

В Яблуневі є греко-католицька церква «Співстраждання і Різдва Богородиці», будівництво якої тривало протягом 1991-1997 років.[15]. Вона належить до Березівського деканату Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ. Священиком церкви є о. Дмитро Погорілий.

Єврейська громада в Яблуневі

ред.

Вперше документально яблунівські євреї згадуються в списках платників податків: в 1717 році євреї Яблунева повинні були платити 266 злотих податку.

В 1785 або 1786 році євреї заснували свою школу.

Протягом 19 століття чисельність євреїв Яблунева зростала і стала максимальною в 1890-х роках. Після цього вона поступово знижувалась через міграцію євреїв до великих міст та інших країн.

Зміна кількості євреїв у Яблуневі[16]

Щоб полегшити тяжке становище євреїв в 1902 році в Яблунів прибули представники благодійних організацій барона де Гірша та Хільфсферайн, щоб заснувати школу і майстерню з виробництва сіток для волосся і перук.

До Першої світової війни євреї були власниками більше десяти таверн, з яких після війни залишилось тільки дві.

В 1936 році євреї мали у своєму володінні 68 із 70 магазинів (2 інші належали українським кооперативам).

Більшість євреїв-ремісників (разом майже 60) в міжвоєнний період займались домашнім виготовленням килимів. Ремісник отримував 1 злотий за робочий день. Всі кравці в Яблуневі були євреями. Пошитий костюм коштував 10-12 злотих. Шевці (а таких було 12) вважались найбіднішими. Тільки в одного була швейна машинка.

До 1937 року було 4-5 м'ясників, які продавали кошерне м'ясо євреям.

На початку 1942 року євреїв нараховувалось близько 1700.[16]

З приходом німців почались переслідування євреїв. 8 квітня 1942 року у Яблуневі і навколишніх селах на них влаштували облаву. За короткий час було вбито близько 150 осіб, ще 700, які залишились в живих, відправили до Коломиї, в гетто. Декотрі змогли сховатись у лісі або в хатах місцевих українців чи поляків.

9 квітня німці ліквідували синагогу в Яблуневі.

10 квітня був оприлюднений наказ, згідно з яким решта євреїв, які ще залишались у селах і містах повинні були до 24 травня 1942 року з'явитись до коломийського гетто.

Останніх євреїв забрали з Яблунева 7 вересня 1942 року, а 5 листопада того ж року німці спалили коломийське гетто разом з людьми.[17]

Єврейський цвинтар

ред.
 
Надгробний пам'ятник на єврейському цвинтарі, липень 2012

Доказом багатолітнього існування на території Яблунева єврейської громади є єврейський цвинтар, який зберігся до наших днів. На території цвинтару є понад 300 надгробних каменів, найдавніші з яких датуються 17-им і 18-им століттями. Група ентузіастів з організації «Jewish Galicia & Bukovina» в 2012 році здійснила ідентифікацію та опис усіх могильних плит.[18]

Відомі люди

ред.

Народилися

ред.

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. ↑ а б в г д Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. ↑ а б Jablonowscy (01) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. ↑ Іван ФРАНКО і Коломия: Хроніка перебування в покутській столиці
  5. ↑ Іван ФРАНКО і Коломия
  6. ↑ 25 років служіння Україні
  7. ↑ а б Яблунівські Криниці Смерті [Архівовано 2020-08-12 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  9. ↑ В Косівському районі створять першу в районі територіальну громаду. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 10 червня 2015. [Архівовано 2015-06-10 у Wayback Machine.]
  10. ↑ ВВР 2017, № 25, стор. 47
  11. ↑ Яблунівська селищна територіальна громада.
  12. ↑ а б http://www.cvk.gov.ua/pls/acts/ShowCard?id=43364 [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.] Постанова № 164 від 18 серпня
  13. ↑ а б в Василь Курищук. Школа на Яблунівщині
  14. ↑ Яблунівська дитяча музична школа. Про нас. Архів оригіналу за 14 липня 2015. Процитовано 8 липня 2015. [Архівовано 2015-07-14 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Парафія Співстраждання і Різдва Богородиці Української Греко-Католицької церкви. Сторінки історії
  16. ↑ а б «Jablonow» Encyclopedia of Jewish Communities in Poland, Volume II (Yablonov, Ukraine)
  17. ↑ Історія села Люча Косівського району. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 25 січня 2015. [Архівовано 2019-02-22 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Jewish Galicia & Bukovina. Yablonov Cemetery
  19. ↑ До 125-річчя від дня народження Миколи Матіїва-Мельника
  20. ↑ Інститут історії України. МЕЛЬНИК Зіновій-Лев
  21. ↑ «Online Експрес»: Легендарний Марсель Марсо був напів-українцем. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 12 січня 2015. [Архівовано 2015-07-07 у Wayback Machine.]

Джерела

ред.

Посилання

ред.
 
У Вікісловнику є сторінка Яблунів.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яблунів_(селище)&oldid=43967143