Кисілевський Нестор Львович
Нестор Львович Кисілевський (20 вересня 1909, с. Яблунів, нині с-ще, Івано-Франківська область — 14 квітня 2000, м. Львів) — український скульптор. Член краківського мистецького об'єднання «Зарево» (1934—1941)[1] та Спілки українських образотворчих митців (1941—1944).
| Нестор Кисілевський | |
|---|---|
| Нестор Львович Кисілевський | |
 | |
| Народився | 20 вересня 1909 Яблунів, Косівський район, СРСР |
| Помер | 14 квітня 2000 (90 років) Львів, Україна |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща →  УРСР → Україна |
| Діяльність | скульптор |
| Alma mater | Краківська академія мистецтв, Художньо-промислова школа в Познані |
Життєпис
ред.Нестор Кисілевський народився 20 вересня 1909 року в селі Яблуневі, нині селищі Яблунівської громади Косівського району Івано-Франківської области України.
Протягом 1928—1933 та 1937—1938 років навчався в Краківській академії мистецтв (викладачі Е. Віттіґ, К. Лящка), а в 1935 році вивчав ливарну техніку в Художньо-промисловій школі в Познані[2]. Під керівництвом Василя Трибушного працював в його керамічній майстерні разом із Сергієм Литвиненком. У 1942—1945 роках діяльний у львівській майстерні Олекси Новаківського[3].
1942 року був керівником керамічного відділу Львівської художньо-промислової школи. У 1945—1948 роках працював викладачем Львівського училища прикладного мистецтва.
У 1948—1956 роках репресований, заслання відбував у Сибірі. Згодом працював у театрі м. Караґанди (Казахстан). Від 1961 — у Львові, де анонімно виготовляв надгробки і паркові скульптури.
Помер 14 квітня 2000 року у Львові. Похований на 84 полі Личаківського цвинтаря.
Доробок
ред.У 1934—1935 роках був учасником 6-ї виставки Асоціації незалежних українських митців м. Львова; 1939-го — виставки Польського Товариства красних мистецтв у «Палаці мистецтва» м. Кракова[2]. Протягом 1920–1930-х років різьбив у гіпсі, теракоті, бронзі.
Основні роботи:
- портретні погруддя — «Батько» (1927), «Дівчина», «Голова» (обидва — 1934), «Богдан Лепкий» (близько 1936), «Андрей Шептицький» (1937, гіпс; 1989 року знайдена в будинку-майстерні О. Новаківського; подарована скульптором Національному музею у Львові)[2];
- фігурні історично-патріотичні композиції — «Стрілець», «Запорожець», «Бандурист» (усі — 1934—1939);
- зображення тварин — «Пси»; «Кінь» (близько 1934), «Розгукані коні в степу» (1936), «Серна» (1938).
Примітки
ред.- ↑ Хомин В. Національні традиції в монументальному малярстві Галичини першої третини XX століття // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. — 2000. — Вип. ІІ. — С. 120.
Волинська О. Художньо-освітня діяльність Дениса-Лева Іванцева // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. — 2000. — Вип. ІІ. — С. 172—173. - ↑ а б в Любов Волошин (27 вересня 2024). Драматична історія портрета Митрополита Андрея Шептицького роботи Нестора Кисілевського. Фотографії старого Львова.
- ↑ Вікторія Ейсмунт (18 березня 2018). Що має побачити кожен львів’янин. Музей Олекси Новаківського. Твоє місто.
Джерела
ред.- Кисілевський Нестор Львович / Ю. О. Бірюльов // Енциклопедія сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013.