Довжка
Довжка — село у Войнилівській громаді Калуського району Івано-Франківської області України.
| село Довжка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Калуський район |
| Тер. громада | Войнилівська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26060110030044592 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1457 |
| Населення | 237 |
| Площа | 5,74 км² |
| Густота населення | 41,29 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77311 |
| Телефонний код | +380 03472 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°10′24″ пн. ш. 24°29′22″ сх. д. / 49.17333° пн. ш. 24.48944° сх. д. |
| Водойми | річка Буркач |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77311, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Сівка-Войнилівська, вул. Шевченка, 14а |
| Карта | |
  Довжка | |
 Довжка | |
| Мапа | |
| |
Географія
ред.Селом протікає річка Буркач. Історична назва річки — Довжка (пол. Dołżka[1])
![[1]](#cite_note-maps/avstrijskoj-monarxii/4373.jpg-1){kind=link}
Історія
ред.Поблизу Довжки знайдено знаряддя праці доби бронзи.
У середньовічних документах називалася «Мала Довга» (лат. — Dolha Minor).
У 1880 році в селі проживало 217 жителів, греко-католиків (разом з селом Середня відносилося до парафії Дубовиця журавенського деканату)[2].
У 1939 році в селі проживало 620 мешканців (560 українців-грекокатоликів, 45 українців-римокатоликів і 15 євреїв)[3].
Після приєднання Західної України до СРСР село ввійшло 17 січня 1940 р. до новоутвореного Войнилівського району. 12 червня 1951 р. під приводом попереднього злиття колгоспів у колгосп «Перемога» Войнилівський райвиконком рішенням № 320 ліквідував Дубрівську сільраду з приєднанням до Довжівської сільради. 19 травня 1959 р. Войнилівський райвиконком ліквідував Дубовицьку і Довжівську сільради з приєднанням до Середнянської сільради.
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 234 | 98.73% |
| російська | 3 | 1.27% |
| Усього | 237 | 100% |
Соціальна сфера
ред.- Храм влмч. Димитрія Солунського — збудований 1896 року, пам'ятка архітектури місцевого значення № 766[5]. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у довжківській церкві 4 давні дзвони діаметром 75, 38, 33, 28, вага одного з дзвонів 10 кг. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[6] Зараз у користуванні Калуського благочиння Івано-Франківської єпархії Української православної церкви Київського Патріархату[7].
- ФАП.
- Народний дім.
- Школа І-ІІ ст.[8] на 56 учнівських місць (діяльність призупинена, не працює з 01.01.2018).[9]
- 132 двори, 238 мешканців.
Село газифіковане[10].
Вулиці
ред.У селі є вулиці[11]:
- Гоголя
- Марка Черемшини
- Терешкової
- Чапаєва
Люди
ред.Народився:
- Гаврилюк Ігор Іванович — письменник-гуморист, член НСПУ.
Примітки
ред.- ↑ maps/avstrijskoj-monarxii/4373.jpg [недоступне посилання]
- ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 28 листопада 2014.
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 32 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ Церква Св. Дмитра. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 30 червня 2016.
- ↑ Австро-Угорщина реквізувала з храмів Калущини 355 дзвонів. — «Вікна», 2017.11.20. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Представники «Даноші» побували на храмовому святі у селі Довжка
- ↑ Калуська районна державна адміністрація/Відділ освіти. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 1 грудня 2014.
- ↑ Довжківська початкова школа. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 8 грудня 2020.
- ↑ Сівко-Войнилівська сільська рада: життя на околиці району. Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 18 січня 2016.
- ↑ Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 26 червня 2012.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |