Відкрити головне меню

Дубо́виця — село Калуського району Івано-Франківської області.

село Дубовиця
Придорожній покажчик
Придорожній покажчик
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуський район
Рада/громада Войнилівська об'єднана територіальна громада
Код КОАТУУ 2622855302
Основні дані
Засноване 1483
Населення 451
Площа 8,27 км²
Густота населення 54,53 осіб/км²
Поштовий індекс 77312
Телефонний код +380 03472
Географічні дані
Географічні координати 49°09′33″ пн. ш. 24°28′28″ сх. д. / 49.15917° пн. ш. 24.47444° сх. д. / 49.15917; 24.47444Координати: 49°09′33″ пн. ш. 24°28′28″ сх. д. / 49.15917° пн. ш. 24.47444° сх. д. / 49.15917; 24.47444
Водойми Болохівка
Місцева влада
Адреса ради 77312, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, смт. Войнилів, вул. Шевченка, 114 , тел. 96-2-33
Карта
Дубовиця. Карта розташування: Україна
Дубовиця
Дубовиця
Дубовиця. Карта розташування: Івано-Франківська область
Дубовиця
Дубовиця
Мапа

Зміст

ІсторіяРедагувати

У 1880 році село належало до Калуського повіту Королівства Галичини і Володимирії, в селі були панський двір, гуральня, 68 будинків, проживало 383 греко-католики, 50 римо-католиків і 22 юдеї[1]. Місцева греко-католицька парафія включала також села Середнє (412 греко-католиків) і Довжка (217 греко-католиків), належала до Журавенського деканату Львівської архієпархії УГКЦ.

На теренах села в 1890 р. виявлено скарб римських монет перших століть нашої ери[2].

У міжвоєнний період українці згуртувались проти колоніальної політики польського уряду і збудували кооперативу і читальню «Просвіти».

У 1939 році в селі проживало 910 мешканців (700 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів, 100 польських колоністів міжвоєнного періоду і 10 євреїв)[3]. Село входило до ґміни Войнилів Калуського повіту Станіславського воєводства.

Після радянської анексії Галичини село було включене до Войнилівського району. 10 лютого 1940 р. з села було депортовано на Крайню Північ СРСР кращих господарів-українців і поляків-осадників[4]. Під час Другої світової війни і довгі роки після неї жителі села брали участь у збройному опорі та підпільному русі проти німецьких і радянських окупантів. У післявоєнний період радянська влада зруйнувала будівлі кооперативу, читальні, фільварку Менжинських.

19 травня 1959 р. Войнилівський райвиконком ліквідував Дубовицьку сільраду з приєднанням до Середнянської сільради.

Соціальна сфераРедагувати

  • Церква Архистратига Михаїла (храмове свято 21 листопада) 1910, пам'ятка архітектури місцевого значення № 763[5].
  • Народний дім
  • Школа І ст[6]. на 40 місць[7]
  • ФАП
  • 155 дворів, 485 мешканців.

ВулиціРедагувати

У селі є вулиці[8]:

  • Гаврилюка
  • Гайова
  • Івана Франка
  • Молодіжна
  • Тараса Шевченка
  • Тичини

Відомі людиРедагувати

  • Василів Степан Онуфрійович — місцевий маляр і скульптор.[9]

ПриміткиРедагувати