Відкрити головне меню

Ямниця — село Тисменицького району Івано-Франківської області.

село Ямниця
Yamnytsya gerb.png
Герб
Станція Ямниця.jpg
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Тисменицький район
Рада/громада Ямницька сільська рада
Код КОАТУУ 2625888601
Основні дані
Засноване До 1440 р.
Населення 3358
Площа 20,76 км²
Густота населення 161,75 осіб/км²
Поштовий індекс 77422
Телефонний код +380 03436
Географічні дані
Географічні координати 48°58′57″ пн. ш. 24°42′22″ сх. д. / 48.98250° пн. ш. 24.70611° сх. д. / 48.98250; 24.70611Координати: 48°58′57″ пн. ш. 24°42′22″ сх. д. / 48.98250° пн. ш. 24.70611° сх. д. / 48.98250; 24.70611
Водойми Ямниця, Млинівка
Найближча залізнична станція Ямниця
Місцева влада
Адреса ради 77422 Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Ямниця вул.Галицька, 36, тел. 53-2-17
Карта
Ямниця. Карта розташування: Україна
Ямниця
Ямниця
Ямниця. Карта розташування: Івано-Франківська область
Ямниця
Ямниця
Мапа

Ямниця у Вікісховищі?

ІсторіяРедагувати

Період Речі ПосполитоїРедагувати

 
Ямницька дерев'яна церква

На території давньої Ямниці в урочищі Бійне польськими археологами у 1886 році знайдено залишки поселення та кладовище періоду пізнього палеоліту. Серед знахідок було знайдено крем'яні знаряддя праці (серп, мотику, відбійник, ніж) та залишки слабовипаленого посуду. Ямниця вперше згадується в 1444 році[1]. Проте нові дослідження, які базуються на матеріалах галицького гродського і земельного судів XV ст., засвідчили про те, що Ямницю знали вже в 1440 р. Першим власником села був галицький староста Микола Парава. Населення села входило до галицького староства і сплачувало податки на користь урядників які перебували в м. Галичі. У 1626 році село зазнало руйнувань через набіг татар. Під час повстання Б. Хмельницького і походом його армій в Галичину 1649 року населення Ямниці було включено до складу бойових одиниць покутських козаків.

В Австро-Угорській імперіїРедагувати

У 1772 році Ямниця переходить у власність австрійської казни, а потім в постійне користування магнату Юзефу Потоцькому, який здавав село в оренду. За ці роки село зазнавало великих страждань і безправ'я яке їм чинили управителі Павликовський, Копистинський, Зелінський та Шишковський. Через це громада села вирішила відправити свого посланця до австрійського імператора з вимогою допомогти і позбавити сваволю урядників. Посланцем був відставний солдат — Іван Смицнюк, який два рази пішки (1835, 1840) ходив до Відня, а також писав скарги до цісаря та окружної комісії. Розгніваний Міхал Шишковський (тогочасний управитель с. Ямниця та с. Угринів), в 1843 році наказав вбити Смицнюка: його прив'язали до коней і волокли до того часу поки він не помер. Зараз на сільському кладовищі знаходиться його символічна могила. З 1832 року в Ямниці діє тривіальна народна школа. 18 березня 1896 року в Ямниці виникає культурно-освітнє товариство «Просвіта».

Перша світова війнаРедагувати

Під час Першоі Світової війни Ямниця була в горнилі протистоянь австрійських і російських військ. У 1916 році село зазнало найбільших руйнувань через перестрілку артилерії воюючих сторін прямо над селом. Уціліло тільки три будівлі. Населення в цей час було виселено в австрійське містечко Гмінд. На червень 1917 року в «козаковій долині», біля г. Стінки, розміщувався 12-й корпус Заамурської дивізії, яка мала завдання просунутись вперед, розбивши австрійців між Ямницею і Павлівкою, та захопити їх артилерію. Після кількох спроб це здійснити, Заамурська дивізія зазнала невдач. Розмістившись на г. Стінка, вона утримувала цю позицію без боїв, вільно проводячи там час. Австрійські війська, які також були деморалізовані довгою війною, теж не здійснювали наступів. На фронті стояло затишшя. Проте це було «затишшя перед бурею». З 23 червня розпочався масштабний наступ російських військ в Галичині, відомий як Червневий наступ, Офензива Керенського або П'ята Галицька битва (1917).

Заторкнули ці події і Ямницю. Саме тут відбулася, як частина великого наступу, Битва під Ямницею або, як назвали її австрійці, Битва при Ранковій Горі.

Докладніше: Битва під Ямницею

Прорив Корнилова продовжувався до 30 червня, захопивши Галич і Калуш, просування вперед припинилось. Вийшовши на річку Лімницю, 8-а армія розпочала військові дії із перекинутими сюди австро-німецькими військами під командуванням генерала Ліцмана. Розбивши неподалік Тернополя 11-у російську армію, австрійці заходили у фланг 8-ї і 7-ї. Тому російським військам потрібно було відходити із захоплених територій. Червневий наступ було повністю провалено. Саме ця битва стала останньою для села Ямниці в період Першої світової війни.

Перші роки радянської влади і Друга світова війнаРедагувати

В 1939 році село стає частиною СРСР. Через масові терори більшовиків проти населення Галичини, Ямниця стає центром формування відділів ОУН-УПА. Загалом в національно-визвольній боротьбі проти німецьких та більшовицьких загонів взяло участь 103 жителі[2] села, які були воїнами УПА. Серед найвідоміших постатей в УПА з Ямниці — Василь Савчак «Сталь» — провідник ОУН Буковини. За конфесійною належністю село є греко-католицьке, в ньому розміщено храм св. Миколая який побудований без жодного цвяха, методом конструювання дерев'янних брусів.

Післявоєнний часРедагувати

На початку жовтня 1964 став до ладу Ямницький цементний завод, потужність якого становила 160 тисяч тон портланд-цементу марки «400-500» на рік.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

  • Осип Білобрам (псевдо — «Борис», «Джура») — член крайового проводу Юнацтва Західних Українських Земель († 1943).
  • Буженко Семен Михайлович (1896-25.10.1962)  — десятник УСС і УГА, ад'ютант Вільгельма Габсбурга, відбув 10 років радянських концтаборів м. Бійск Алтайський край БД «Жертвы политического террора в СССР»; Книга памяти Алтайского края[3].
  • Стефанія Гурко — українська поетеса
  • Микола Дейчаківський — діяч ОУН, мемуарист
  • Дмитро Катамай (1886—1935) — чотар, публіцист і редактор, громадський діяч. Автор проекту стрілецького головного убору — так званої «мазепинки».
  • Микола Васильович Катамай — український військовий діяч, хорунжий Української повстанської армії, командир сотні «Стріла».
  • Савчак Василь—(«Сталь») (192220 жовтня 1950, біля села Шешори, Косівський район) — окружний провідник ОУН Коломийщини (1944—1945), окружний провідник ОУН Буковини (початок 1945—1950).
  • Смицнюк Іван (1770—1843) — борець за народну волю
  • Роман Ткач — український політик
  • Юрчишин Руслан (31.05.1982-01.01.2016) — художник, доброволець, снайпер Національної Гвардії України[4]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Грабовецький В. В. «Борець за народну волю Іван Смицнюк». — Івано-Франківськ, 2000.
  • Дейчаківський І. І. «Ямниця. Історія села. Долі людей». — Львів: Червона Калина, 1994.
  • Дейчаківський І. І. «Ямничани». — Івано-Франківськ: Нова зоря, 2002.
  • Дейчаківський І. І. «Василь Савчак — „Сталь“ — провідник ОУН Буковини». — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2002.
  • «Під прапором Просвіти». Одноднівка. Ямниця, 1936.
  • Сміжак А. Р. «Ямниця в період Першої світової війни (1914—1918 рр.)». — Івано-Франківськ: Місто нв, 2011.
  • Сміжак А. Р. «Четар УСС Дмитро Катамай (1887—1935)». — Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2013.
  • Сміжак А. Р. «Літопис народної школи в Ямниці (1832—1939 рр.)». — Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2013.
  • Сміжак А. Р. «Метрична книга реєстрації народжень у селі Ямниця (1873—1882)». — Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2013.
  • Jamnica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — Т. III : Haag — Kępy. (пол.)
  • https://ru.openlist.wiki/Буженко_Семен_Михайлович_(1896)

ПосиланняРедагувати