Юстин Гірняк

український церковний діяч, священник УГКЦ, освітянин, громадський діяч.

о. Юстин Гірня́к (11 лютого 1877, Бучач — 16 липня 1958, Реймі) — український церковний діяч, священник УГКЦ, педагог, громадський діяч.

о. Юстин Гірняк
Юстин Гірняк
священик Української Греко-Католицької Церкви
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
 
Народження: 11 лютого 1877(1877-02-11)
Бучач, нині Україна Україна
Смерть: 16 липня 1958(1958-07-16) (81 рік)
Реймі, США США
Прийняття священичого сану: 1 вересня 1899

Життєпис ред.

Народився в Бучачі, в родині священника. Закінчивши богословські студії у Львові, 1 вересня 1899 року був висвячений на священника. З 1899 року до 1902 року був священником-помічником при парафії УГКЦ в с. Гвіздець. Працював катехитом у школах в Коломиї, а на початку 1903 року повернувся до душпастирської роботи, ставши парохом у с. Тязів (нині, Івано-Франківська обл.). З 1912 року працював катехитом у Станіславі. Був заочним аспірантом при богословському факультеті Віденського університету, однак початок Першої світової війни не дозволив йому завершити докторат. У часі війни надавав духовну опіку в декількох селах, які залишилися без священників. У серпні 1915 року став деканом Єзупільського деканату УГКЦ. У 1920 році поселився в с. Ямниці на Франківщині, став парохом.

Душпастирська і викладацька діяльність ред.

У 1928 році був назначений радником Єпископської консисторії в Станиславові, а в 1932 року — деканом Станиславівського деканату. У Ямниці був ініціатором відродження місцевого товариства «Просвіта» і його головою, одним із засновників товариства «Сокіл» (1929 р.) та опікуном гуртка молодіжної організації Пласт. Був активним у різних українських організаціях у Станиславові, та членом Богословського Наукового Товариства у Львові. У зв'язку з наступом радянських військ на Західну Україну, був змушений виїхати до Чехословаччини, а так — до Австрії. Інсбруцьким єпископом був назначений деканом усіх українських таборів переміщених осіб і парохій в Тіролі. Сам став душпастирем УГКЦ в Інсбруці, де також був головою Братства св. Андрея.

У 1948 році переїхав у Велику Британію, був парохом у м. Рочдейл у північно-західній Англії. Завдяки його заходам парафія отримала від місцевої Римо-католицької парафії церкву і церковний дім у виключне користування за мінімальну орендну плату. Завдяки старанням апостольського візитатора для українців греко-католиків у Західній Європі єпископа Івана Бучка, у 1948 році переїхав у Сполучене Королівство для душпастирської роботи в Українській Католицькій Церкві (УКЦ) у Великій Британії. У 1948-51 роках був парохом УКЦ в м. Рочдейл у північно-західній Англії. Завдяки його заходам парафія отримала від місцевої Римо-католицької парафії церкву і церковний дім у виключне користування за мінімальну орендну плату. У 1950 році став співініціатором (з Марією Лук'яненко) заснування у Рочдейлі першого в Сполученому Королівстві суботнього українського дитячого садка, і був його духовним опікуном.

У грудні 1951 року виїхав у США, де працював священником-помічником при парафіях УКЦ у м. Нью-Гейвен (1951-56 рр.) та у Філадельфії (1957-58 рр.) і був духовним опікуном Пласту в США. Серед його публікацій — «Коротка біблійна історія Старого і Нового Завіта» (Станиславів, 1930), «Плян навчання релігії в народних школах» (Станиславів; 1932), «Малий катехізм християнсько-католицької релігії» (перевидано: Лювен, 1946), різні статті в «Українському житті» (Станиславів) та інших газетах у 1920-30-х роках. У останні роки життя працював над словником староцерковнослов'янської мови, який почав укладати ще в 1941 році[1].

Помер 16 липня 1958 року в містечку Реймі (штат Пеннсильванія, США); похований на українському католицькому цвинтарі Святої Марії, Фокс-Чейс, Філадельфія.

Примітки ред.

Джерела ред.

  • Бугай О. Взірцевий парох, людина, громадянин // Тернопільський альманах — 2007 / Упор. Федоришин П., Валєєва Т., Ониськів М. — Тернопіль, 2008. — 464 с.
  • Дейчаківський І. О. Юстин Гірняк — провідник ямницької громади // Ямниця / І. Дейчаківський. — Львів, 1994. — С. 34—41.
  • Дейчаківський І. Церква, священики в історії села // Ямничани / І. Дейчаківський. — Івано-Франківськ, 2002.
  • Гайдукевич Я. Взірцевий парох, людина, громадянин // Не перервати б духовності нитку… / Я. Гайдукевич. — Тернопіль, 2009. — С. 186—192.