Савчак Василь Миколайович

український політик

Василь Савчак (псевдо: «Сокіл», «Сталь»; 23 березня 1922, с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область[1] — 20 жовтня 1950, біля с. Шешори, Косівський район, Івано-Франківська область) — окружний провідник ОУН Коломийщини (1944–1945), окружний провідник ОУН Буковини (початок 1945–1950). Лицар Срібного Хреста Заслуги.

Василь Савчак
Василь Савчак
Василь Савчак
Окружний провідник ОУН Буковини
1945 — 20 жовтня 1950
Попередник Артемізія Галицька
Наступник Матвіїв Юліан
Окружний провідник ОУН Коломийщини
1944 — 1945
Попередник ?
Наступник Григорій Легкий-«Борис»
Народився 1922(1922)
с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область
Помер 20 жовтня 1950(1950-10-20)
с. Шешори, Косівський район, Івано-Франківська область
Відомий як політик
Країна УНР
Національність українець
Політична партія ОУНР
У шлюбі з Ірина Лепкалюк — «Леся»
Нагороди

Біографія ред.

Навчався у Станиславівській гімназії, член ОУН. Провідник чоти на виховно-вишкільному таборі юнацтва в селі Ямниці поблизу Станиславова (1941), провідник підпільного Пласту в рідному селі. Працівник обласного проводу Юнацтва ОУН Станиславівщини (1943), повітовий провідник ОУН Коломийщини (1943–1944), окружний провідник ОУН Коломийщини (1944–1945), окружний провідник ОУН Буковини (початок 1945–1950).

Родину В. Савчака, як і багато інших українських сімей, чиї сини і дочки пішли в ОУН і УПА, радянська влада виселила до Сибіру. Його дружина, керівник референтури пропаганди Коломийського окружного проводу ОУН «Леся», перебувала з ним у підпіллі і загинула під час однієї з операцій МГБ 3 серпня 1947 р. в селі Нижній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області.

 
Провідник Коломийщини «Борис» (Легкий Григорій) та провідник Буковини «Сталь» (Савчак Василь)

15-25 жовтня 1950 р. у гірських районах Станіславщини — Кутському, Яблунівському, Косівському та Жаб'євському — органи МГБ провели велику чекістсько-військову операцію. В ній брали участь 55 співробітників УМГБ по Станіславській області, три батальйони військ МГБ (680 офіцерів та солдатів) з 41 службово-розшуковою собакою. В результаті цієї операції було вбито 26 та заарештовано 7 підпільників. Саме тоді, 20 жовтня 1950, в районі хребта Корметура в Шешорських лісах на Косівщині, чекісти блокували повстанців під час проведення ними наради і Василь Савчак в перестрілці загинув. Разом із ним в цьому бою, прикриваючи відхід товаришів, будучи пораненим, підірвав себе гранатою окружний провідник ОУН Коломийщини Григорій Легкий-«Борис». Тіла мертвих провідників ще три дні стояли в одному із сіл для опізнання. Є дані, що потім тіла були літаком перевезено до Києва для показу вищому командуванню НКВД. Місце поховання невідоме.

Нагороди і вшанування ред.

Відзначений Пластовим Бронзовим Хрестом (1945).

За активну діяльність в підпіллі Українська Головна Визвольна Рада у вересні 1948 р. нагородила В. Савчака Срібним хрестом заслуги.

На тому місці, де повстанці прийняли останній бій, стоїть тепер Пам'ятний хрест — як символічна могила.

Примітки ред.

  1. Александр Гогун. УПА в воспоминаниях последнего главнокомандующего. Архів оригіналу за 16 грудня 2014. Процитовано 4 серпня 2010. 

Посилання ред.

Джерела ред.

  1. Пластуни у визвольних змаганнях. — Нью-Йорк, 2002. — С.32; Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник II. — Нью-Йорк, 1995. — С.82-83;
  2. Чемеринський А. Історія Пласту в Ямниці // Пластовий шлях. — 1996. — Ч.1. — С.49.
  3. Гривул Т., Мороз В., Муравський В., Окаринський В. Матеріали до пластового мартиролога. — Львів, 2003.
  4. Дейчаківський Ігор. Василь Савчак — «Сталь» — провідник ОУН Буковини. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006. — 80 с.

Див. також ред.