Відкрити головне меню

Костриця очеретяна

вид рослин
Костриця очеретяна
Festuca arundinacea, Rietzwenkgras pluim.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Тонконогоцвіті (Festucales)
Родина: Тонконогові (Festucaceae)
Підродина: Pooideae
Триба: Poeae
Підтриба: Loliinae
Рід: Костриця (Festuca)
Вид: Костриця очеретяна
Біноміальна назва
Festuca arundinacea
Schreb. 1771
Підвиди
Festuca arundinacea subsp. arundinacea
Festuca arundinacea subsp. atlantigena
Festuca arundinacea subsp. cirtensis
Festuca arundinacea subsp. fenas
Festuca arundinacea subsp. orientalis
Festuca arundinacea subsp. uechtritziana
Синоніми
Aira oryzetorum Spreng.
Avena secunda Salisb.
Brachypodium interruptum (Desf.) Roem. & Schult.
Bromus arundinaceus (Schreb.) Roth
Bromus decolarans Rchb.
Bromus elatior (L.) Koeler
Bromus elatus Gueldenst. ex Ledeb.
Bromus littoreus Retz.
Bucetum elatius (L.) Parn.
Festuca articulata De Not. ex Parl.
Festuca caerulescens Ten.
Festuca cretica Hack. ex Nyman
Festuca decolorans (Rchb.) Mert. & Koch ex Kunth
Festuca elatior L.
Festuca fenas Lag.
Festuca interrupta Desf.
Festuca laxa Gaudin
Festuca littorea (Retz.) Lilj.
Festuca loliacea Lam.
Festuca mediterranea (K.Richt.) Rouy
Festuca orientalis (Hack.) Krecz. & Bobrov
Festuca oryzetorum Pollini
Festuca pauneroi Cebolla, López Rodr. & Rivas Ponce
Festuca phoenix (Scop.) Vill.
Festuca pseudololiacea Hack.
Festuca regeliana Pavlov
Festuca regelii Pavlov
Festuca simplex Boiss. & Bal.
Festuca tenax Link
Festuca uechtritziana Wiesb.
Gnomonia elatior (L.) Lunell
Lolium arundinaceum (Schreb.) Darbysh.
Lolium festuca Raspail
Poa curvata Koeler
Poa elatior (L.) Moench
Poa fenas (Lag.) Steud.
Poa kunthii Lindm.
Poa phoenix Scop.
Poa remota Kunth
Poa tenax Link
Poa uliginosa Willd. ex Spreng.
Schedonorus arundinaceus (Schreb.) Dumort.
Schedonorus elatior (L.) P.Beauv.
Schedonorus interruptus (Desf.) Tzvelev
Schedonorus littoreus (Retz.) Tzvelev
Schedonorus pauneroi (Cebolla, J.A.López & Rivas Ponce) H.Scholz & Valdés
Schedonorus phoenix (Scop.) Holub
Schedonorus uechtritzianus (Wiesb.) Holub
Tragus elatior (L.) Panz.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Festuca arundinacea
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Festuca arundinacea
EOL logo.svg EOL: 1115745
IPNI: 30186279-2
ITIS logo.svg ITIS: 40810
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4606
The Plant List: kew-414517

Костриця очеретяна[1] (Festuca arundinacea Schreb.) — вид рослин з роду Костриця (Festuca) родини тонконогових (Festucaceae).

Загальна біоморфологічна характеристикаРедагувати

 
Ілюстрація костриці очеретяної у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 5 (1828)
 
Колос костриці очеретяної
 
Квітки костриці очеретяної
 
Костриця очеретяна на острові Мауї, Гаваї, США, Національний парк Халеакала
 
Гербарний зразок костриці очеретяної з острова Мауї, Гаваї, США

Однодомна рослина. Верховий рихлокустовий багаторічний злак. Коренева система мичкувата, іноді з короткими кореневищами, добре розвинена в орному шарі ґрунту. Пагони позапіхвові, піхви майже дощенту розщеплені. Стебла прямі, іноді нахилені, міцні, потовщені, голі, світло-зелені, рідше антоціанові, 100–160 см заввишки. Листя широколінійні, великі, порівняно жорсткі, шорсткі. Суцвіття — велика (18-24 см) розгалужена, іноді одногрива волоть. Зав'язь гола. Колоскові луски шкірясті, подібні за консистенцією з нижніми квітковими лусками. Останні без кіля, остисті. Плід — зернівка, подовжена, жолобчаста, сірувато-жовтувата. Маса 1000 насінин 2,2-2,4 г. Рослина озимого типу розвитку. Плодоносить з 2-го року розвитку. Цвітіння — червень, дозрівання — липень-серпень. Вітрозапилюваний перехресник.

Відрізняється від костриці лучної (Festuca pratensis Huds.) вищим ростом.

Число хромосом — 2n = 28, 42, 70.

ПоширенняРедагувати

Природний ареалРедагувати

НатуралізаціяРедагувати

КультивуванняРедагувати

Описаний з Німеччини (околиці Лейпцига) 1771 року. У культурі відомий з початку XX століття. У колишньому СРСР обробляється в 72 територіальних утвореннях (відповідно до сортового районування) на порівняно невеликих площах в лісовій, лісостеповій, гірській зонах і за їх межами. Районовано 10 селекційних сортів для пасовищного і сінокісного використання.

ЕкологіяРедагувати

Мезофіт. Росте на солонцюватих луках, по берегах струмків та річок, на вапнякових і крейдяних відслоненнях. Навесні добре витримує перезволоження і затоплення талими водами до 2,0-3,0 місяців. Зимо- і морозостійкий. Стійкий до весняних і осінніх заморозків, але недостатньо стійка проти літніх посух. Успішно росте на основних типах ґрунтів лісової та лісостепової зон, включаючи зволожені легкі і окультурені торф'яні і перегнійно-глейові ґрунти. Добре росте на суглинкових ґрунтах. У травостої тримається 8 і більше років.

Господарське значенняРедагувати

Костриця очеретяна має велике значення як один з основних компонентів травосумішей (з конюшиною червоною і люцерною посівною), що використовують для поліпшення природних угідь та організації сінокосів і пасовищ короткострокового і довгострокового використання. Як самостійна культура використовується в основному на насіння. Відростає в другій половині квітня, придатна для пасіння на початку — для укосу — наприкінці травня. По живильній цінності мало відрізняється від тимофіївки і костриці червоної. Використовується в основному на сіно, сінаж, силос. На пасовищі поїдається погано усіма домашніми тваринами через жорсткі листя і вміст алкалоїдів. Покращує структуру і родючість ґрунту. Застосовується для закріплення еродованих земель. Формує врожай зеленої маси за 2 укоси — 200–380 ц / га, сіна — 54-92 ц / га. Середній урожай насіння — 2,5-5,0 ц / га, а у кращих випадках — до 8,0-10,0 ц / га. Цінною біологічною особливістю є здатність відростати до пізньої осені, тому використовується для осіннього випасання худоби. Витримує багаторазове скошування та випасання.

Підживлення фосфатними і калійними добривами зменшує вміст алкалоїдів. Натомність азотні його підвищують. На сіно потрібно скосити перед цвітінням, інакше кормова цінність рослинизменшується.

Придатна для залуження надмірно зволожених лук, свіжомеліорованих торфовищ.

СистематикаРедагувати

Деякі джерела розглядають Festuca arundinacea Schreb. як синонім Schedonorus arundinaceus (Schreb.) Dumort.[2]

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 2. Festucaceae (Gramineae). Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1990, 361 стр. ISBN 5-02-028894-2 (рос.)
  • Цвелев Н. Н. Злаки СССР. Ленинград: Наука, Ленинградское отделение, 1976. 788 с. (рос.)
  • Головкин Б. Н. Культигенный ареал растений. — М.: Наука, 1988. — 184 с. (рос.)
  • Державний реєстр сортів рослин України. — Київ: Урожай, 1992. — 199 с.
  • Государственный реестр селекционных достижений, допущенных к использованию. Сорта растений. — М., 1994. — 218 с. (рос.)
  • Каталог районированных сортов по Беларуси. — Минск: Ураджай, 1997. — 176 с. (біл.)
  • Медведев П. Ф., Сметанникова А. И. Кормовые растения европейской части СССР. — Л.: Колос, 1981. — 336 с. (рос.)
  • Природно-сельскохозяйственное районирование и использование земельного фонда СССР. / Под ред. акад. ВАСХНИЛ А. Н. Каштанова. — М.: Колос, 1983. — 336 с. (рос.)
  • Шашко Д. И. Агроклиматическое районирование СССР. — М.: Колос, 1967. — 335 с. (рос.)
  • Шашко Д. И. Агроклиматические ресурсы СССР. — Л.: Гидрометеоиздат, 1985. — 248 с. (рос.)
  • Aiken, S. G., M. J. Dallwitz, C. L. McJannet & L. L. Consaul. 1997. Biodiversity among Festuca (Poaceae) in North America: Diagnostic evidence from DELTA and clustering programs, and an INTKEY package for interactive, illustrated identification and information retrieval. Canad. J. Bot. 75(9): 1527-1 (англ.)
  • Alexeev, E. B. 1980. Genus Festuca L. in Pakistano, India, Nepalo et Burma. Novosti Sist. Vyssh. Rast. 17: 10-42. (англ.)
  • Alexeev, E. B. 1986. Festuca L. (Poaceae) in Venezuela, Colombia and Ecuador. Novosti Sist. Vyssh. Rast. 23: 5-23. (англ.)
  • Briceño, B. & G. Morillo. 1994. El género Festuca L. (Poaceae) en los páramo de Mérida. Ernstia, ser. 2 4(3-4): 73-88. (ісп.)
  • Cabi, E. & M. Doğan. 2012. Poaceae. 690–756. In A. Güner, S. Aslan, T. Ekim, M. Vural & M. T. Babaç (eds.) Türkiye Bitkileri Listesi. Nezahat Gökyiğit Botanik Bahçesi ve Flora Araştırmaları Derneği Yayını, Istanbul. (тур.)
  • Davidse, G. 1994. 27. Festuca L. 6: 223–227. In G. Davidse, M. Sousa Sánchez & A.O. Chater (eds.) Fl. Mesoamer.. Universidad Nacional Autónoma de México, México, D. F. (ісп.)
  • Dávila Aranda, P., J. Valdés-Reyna & M. González Ledesma. 2001. El género Festuca (POACEAE: POOIDEAE) en el noreste de México. Biotam 12(2): 49-64. (ісп.)
  • Matthei, O.R. 1982. El género Festuca (Poaceae) en Chile. Gayana, Bot. 37: 1-64. (ісп.)
  • Phillips, S. 1995. Poaceae (Gramineae). Fl. Ethiopia 7: I–XX, 1-420. (англ.)
  • Stančík, D. 2003. Las especies del género Festuca (Poaceae) en Colombia. Darwiniana 41(1-4): 93-153. (ісп.)
  • Stančík, D. 2004. The genus Festuca (Poaceae: Loliinae) in Venezuela. Nordic J. Bot. 23(2): 191–205. (англ.)
  • Zuloaga, F. O., E. G. Nicora, Z. E. Rúgolo de Agrasar, O. Morrone, J. F. Pensiero & A. M. Cialdella. 1994. Catálogo de la familia Poaceae en la República Argentina. Monogr. Syst. Bot. Missouri Bot. Gard. 47: 1-178. (ісп.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати