Колгосп тварин

книга Джорджа Орвелла

«Колгосп тварин» (англ. Animal Farm; в інших українських перекладах також: «Ферма „Рай для тварин“», «Скотоферма», «Скотохутір», «Хутір тварин») — повість-антиутопія англійського письменника Джорджа Орвелла, написана у 19431944 роках, вперше видана 17 серпня 1945 р.

Колгосп тварин
Animal Farm
Колгосп тварин.jpg
М. Григоріїв. Обкладинка першого видання українською мовою. Мюнхен, 1947 рік
Жанр антиутопія, політична сатира, політична казка
Автор Джордж Орвелл
Мова англійська
Написано 19431944
Опубліковано 17 серпня 1945
Видавництво Велика Британія Secker and Warburg
Опубліковано українською 1947
Переклад Іван Чернятинський (1947)
Ірина Дибко (1984)
Юрій Шевчук (1991)
О. Дроздовський (1991)
Наталка Околітенко (1992)
Попередній твір «За ковтком свіжого повітря»
Наступний твір «1984»
Нагороди Премія Г'юґо за найкращу повість

CMNS: Цей твір у Вікісховищі
Q:  Цей твір у Вікіцитатах
Обкладинка першого видання повісті Орвела

Номер 61 у «Рейтингу 100 найкращих книжок усіх часів» журналу Ньюсвік[1]. «Колгосп тварин» у списках книжок:[2][3][4][5]

СюжетРедагувати

Коли хазяїн ферми Садиба ліг спати, тварини заздалегідь домовившись зібралися у великому сараї щоб послухати старого свина на ім'я Майор . Вночі всіма шановний хряк влаштовує збори, на яких закликає повалити владу людей . Через кілька днів він помирає. Тварини на чолі зі свинями Наполеоном, Сніжком та Пищиком готуються до повстання. Якось Джонс забуває нагодувати тварин, і це стає причиною повстання. Тварини виганяють його, і вся влада на фермі переходить до свиней. Вони проголошують сім заповідей, яких усі мають дотримуватися. Сніжок із зеленої скатертини створив прапор, намалювавши схрещені біле копито та ріг. Тепер ферма Садиба називалася Колгосп Тварин . На оновленій фермі тварини вважають себе вільними та щасливими, незважаючи на те, що їм доводиться працювати від світанку до темряви . Особливі трудові якості показує старий кінь Боксер, який працює за трьох.

На одному зі зборів Наполеон захоплює одноосібну владу на фермі, натравивши на Сніжка дев'ять величезних псів, яких він виростив, сховавши коли вони були ще цуциками. Сніжку вдалося втекти (за чутками він ховається на сусідній фермі), з того часу його ніхто не бачив. Пищик стає першим помічником Наполеона. Метою тварин стає будівництво вітряка (план будівництва розробив Сніжок, але після його вигнання Наполеон привласнив план собі, а Сніжка оголосив зрадником). Вони працюють ще більше, Боксер на будівництві серйозно підриває здоров'я. Якось уночі практично побудований млин обвалюється через ураган , він мав занадто тонкі стіни. Наполеон оголошує обвалення диверсією Сніжка, що втік, і заочно засуджує його до смерті. За наказом Наполеона собаками страчено кілька тварин (зокрема четверо поросят, які протестували проти скасування Наполеоном недільних асамблей) та птахів за звинуваченням у таємному зв'язку зі Сніжком. Поступово, одну за одною, Наполеон виправляв, а потім зовсім скасував усі заповіді, крім однієї, останньої і найголовнішої. Однак і ця заповідь не залишилася незмінною і набула наступного вигляду — «Усі тварини рівні, але деякі рівніші за інших». Життя на фермі проходить під контролем Наполеона та наближених до нього свиней, які приймають усі рішення у Колгоспі тварин . Якщо тварини починають сумніватися, Пищик переконує їх, що все гаразд. Власник сусідньої ферми, містер Фредерік, намагається захопити Колгосп Тварин, але його спроба закінчується провалом. У бою Боксер отримує поранення у ногу. Млин підривають, і Наполеон видає наказ відновити його. Через кілька років практично не залишається тварин, які пам'ятали б часи до повстання. Коня Бійця, який вже не може працювати, відвозять на бійню. Пищику вдається переконати тварин, що героя праці та повстання відвезли до лікарні, де йому буде краще, ніж на фермі. Незабаром він повідомляє про смерть героя Колгоспу Тварин. Виручені за Боксера гроші свині пропивають. Також Пищик, за допомогою бекання овець, щодня переконує тварин, що життя на фермі стає все кращим і кращим. У той же час свині переселяються в спорожнілий будинок Джонса, одягають його одяг, п'ють його вино, грають у карти з людьми — сусідами з інших ферм. Закінчується повість сваркою і примиренням людей і свиней, за якими спостерігає віслюк Бенджамін , підсліпувата коняка Конюшина і кілька інших тварин: тварини що були ззовні переводили погляд зі свиней на людину, та з людини на свиню , але вже неможливо було визначити, хто є хто .

Історія написанняРедагувати

В романі відображено переродження революційних принципів і програм, тобто поступовий перехід з ідей загальної рівності і побудови утопії до диктатури і тоталітаризму. «Колгосп тварин» — це притча, алегорія на революцію 1917 року і наступні події в СРСР під час становлення та існування епохи сталінізму перед Другою світовою війною.[6]

Орвелл, будучи за переконаннями соціалістом[7] і членом Незалежної лейбористської партії, критично ставився до Йосипа Сталіна та до керованої з Москви політики комуністичних партій, особливо після участі в громадянській війні в Іспанії, звідки йому довелося тікати через переслідування сталіністів[8].

Саме події в Іспанії стали поштовхом до написання цього твору — як писав автор, саме тоді він «збагнув, ясніше як до того, — негативний вплив Совітського міту на західній соціялістичний рух»[9]. Орвелл був впевнений, що знищення радянського міфу є необхідною передумовою відродження західного соціалістичного руху. Під «радянським міфом» він мав на увазі переконання, буцімто СРСР справді є соціалістичною країною. Сам автор писав:

  більш-менш від 1930 р. я не бачу жодної ознаки, що СССР дійсно поступає в напрямку чогось, що можна б обґрунтовано назвати соціалізмом, зате я помічаю дуже багато ознак, що СССР перетворився в ієрархічне суспільство, де володарі мають не більше причин відректися від влади, як який-небудь інший панівний клас[10]  

Ідея написання цього твору прийшла до автора невдовзі після повернення з Іспанії. У передмові до видання 1947 року Джордж Орвелл згадував:

  Одного разу (я жив тоді в маленькому селі) я побачив хлопчика років десяти, який правив конем, запряженим у величезний віз, і бив його батогом щоразу, коли той намагався звернути з вузького шляху. Мені спало на думку, що, якби коні знали про свою силу, ми би не мали над ними влади і що взагалі люди експлуатують тварин, як багатії експлуатують пролетаріат[11].  

Після цього Орвелл «взявся перекладати теорію Маркса на мову тваринячих понять». Але написання самого твору відклав до 1943 року, оскільки, за словами автора, до цього він був постійно зайнятий іншою роботою[10].

19 березня 1944 року Орвелл написав Віктору Голланцу, що володів авторськими правами на його твори:

  Я закінчив маленьку казку на 30 тисяч слів з політичним змістом. Але переконаний, що Ви її не надрукуєте. Вона зовсім неприйнятна для Вас з політичної точки зору: вона антисталінська[11].  

Дійсно, Голланц та декілька інших видавців відмовились друкувати «Колгосп тварин». Кепп, якому твір сподобався, надіслав його до Міністерства інформації, але там обурились «політичною безтактовністю» автора. Джордж Орвелл передав рукопис великій фірмі «Фабер і Фабер». Директор цього видавництва Т. С. Еліот, консервативний теолог і письменник, дав суперечливу оцінку: з одного боку, він вважав твір «шедевром майже на рівні Свіфта», а з другого, оцінив його як «занадто правий»[11].

Зрештою рукопис потрапив до видавництва «Секкер і Ярбург». Його голова, Фред Ярбург, зголосився надрукувати твір у липні 1944 року, а перший наклад потрапив до крамниць у серпні 1945-го. Під час виходу книги Орвелла попрохали не писати до газети «Трибьюн», в якій він працював, оскільки побоювались, що скандал навколо видання завадить виборчій кампанії лейбористів, однак рецензії були схвальними, а комерційний успіх величезний. Фред Ярбург, який єдиний не побоявся ризикнути, пожиттєво зберіг за собою авторські права на «Колгосп тварин»[11].

Найджел Коллі описав вплив Голодомору та його заперечення Волтером Дюранті у статті, присвяченій «Колгоспу тварин»[12]. На його думку, фермер «пан Джонс», названий на честь британського журналіста Ґарета Джоунса, який першим під власним іменем оприлюднив повідомлення про Голодомор в західній пресі.

ПерсонажіРедагувати

[13]

  • Мюріел — коза
  • Бенджамін — осел
  • Наполеон — кнур
  • Сніжок — кнур
  • Пищик — кабан — годованець
  • Боксер — робочий кінь
  • Конюшина — кобила
  • Містер Джонс — власник ферми «Садиба»
  • пані Джонс — його дружина
  • старий свин Майор
  • Квітка — собака
  • Джессі — собака
  • Пінчер — собака
  • Моллі — кобила
  • Мойсей (Мосес)— приручений крук
  • Мінім (Мінімус) — свиня-поет
  • містер Вімпер) — повірник, що проживає у Вілінгдоні з яким Наполеон почав торгівлю
  • містер Пілкінгтон) — власник ферми «Лисячий Гай»
  • пан Фридрих (містер Фредерік) — власник ферми Дериполь
  • безіменні вівці
  • гуси
  • кури
  • кішка (кіт)
  • свині
  • голуби
  • корови

Переклади українськоюРедагувати

Перше українське виданняРедагувати

Перше видання українською мовою водночас було другим перекладом (першим був німецький переклад [14]) повісті іншою мовою. Його зробив Іван Чернятинський, а видало 1947 року видавництво «Прометей» у Мюнхені[15] (за іншою інформацією в Ной-Ульмі[16]). Український варіант роману-антиутопії був адресований тисячам українських «переміщених осіб», що після закінчення Другої світової війни опинилися на території окупованої Німеччини.[17]

Під псевдонімом «Іван Чернятинський» ховався відомий згодом вчений-візантиніст, голова Міжнародної асоціації візантиністів, почесний голова Української Академії Мистецтв та Наук в США, професор Гарвардського університету Ігор Шевченко. Саме йому належить ідея перекладу й саме він запропонував Дж. Орвеллу написати передмову[18] до українського видання. До того ж Дж. Орвелл сам сплатив кошти за український наклад. З листування видавців стало відомо, що близько 1500 примірників видання роману було конфісковано американською окупаційною владою в Мюнхені та за угодою передано радянській окупаційній адміністрації[15][19]

Список українських виданьРедагувати

Станом на 2021 рік існує 7 повних перекладів книги Колгоспу тварин українською мовою. Найстарішим українськомовним перекладом Колгоспу тварин є український переклад Ігоря Шевченка (під псевдонімом Іван Чернятинський), зроблений у 1947 році для мюнхенського видавництва Прометей.[20][21]

Згідно з даними Ольги Лучук, дослідниці українських перекладів Орвелла, найбільше перекладів книги українською з'явилося у період відновлення незалежності України 1991-1992 роках[22]:

Ігор Шевченко не був єдиним, хто переклав твір Джорджа Орвелла «Animal Farm» українською мовою. У 1980-х — на початку 1990-х років з'явилося ще кілька перекладів. Один із них — явно експериментальний, а саме: «вільний переклад» Ірини Дибко під назвою «Хутір тварин», що вийшов друком 1984 року і був присвячений, як зазначалося на титульній сторінці, жертвам голодомору в Україні. Два переклади української мовою з'явилися 1991 року: один із них під назвою «Ферма „Рай для тварин“» (у перекладі Юрія Шевчука) вийшов друком у журналі «Всесвіт», інший — це книжкове видання, в якому твір Орвелла під назвою «Скотоферма» надруковано поруч із романом Артура Кестлера «Ніч ополудні». Перекладачем Орвелла у цьому виданні зазначено О.Дроздовського. Наступного року в журналі «Вітчизна» з'явився ще один переклад твору Орвелла під назвою «Скотохутір». Ім'я перекладача не було зазначено; передмову до публікації цього перекладу написала Наталія Околітенко.

Пізніше з'ясувалося, що Наталя Околітенко не лише написала передмову до «Скотохутора» (журнал «Вітчизна», № 3, 1992), а й виконала сам переклад повісті (на жаль, з російської, а не з англійської, що суттєво вплинуло на якість перекладу).

Сценічні адаптаціїРедагувати

У 2014 році Олексій Дроздовський написав п'єсу на дві дії «Ското-хутір», в основу якої лягла книжка Орвелла «Колгосп тварин»[26].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. «15 класичних науково-фантастичних й фантастичних романів, які видавці відкинули» (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018. 
  3. «Кращі науково-фантастичні та фантастичні романи всіх часів» - «Телеграф» (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018. 
  4. «Кращі науково-фантастичні книги всіх часів» від Кеті Еденс (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018. 
  5. «Топ-100 науково-фантастичних й фантастичних книг NPR» (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018. 
  6. Мигальчинська В.М. Від утопії до антиутопії. Сатирична повість – притча Д. Орелла «Звіроферма» як алегорія революції 1917 року та наступних подій в Росії // часопис "Зарубіжна література в школах України". — 7 листопада 2012. Архівовано з джерела 3 червня 2016. Процитовано 2017-09-01.
  7. «Why I Write» (1936) (The Collected Essays, Journalism and Letters of George Orwell Volume 1 — An Age Like This 1945—1950 p.23 (Penguin)) (англ.)
  8. Данина Каталонії
  9. Передмова автора до українського видання. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 18 вересня 2019. 
  10. а б Передмова автора до українського видання. Архів оригіналу за 1 січня 2015. Процитовано 22 березня 2010. 
  11. а б в г Антиутопии XX века: Евгений Замятин, Олдос Хаксли, Джордж Оруэлл. — М.: Книжная палата, 1989. — С. 328.(рос.)
  12. Was Gareth Jones's surname behind George Orwell's naming of ‘Farmer Jones' in Animal Farm? [Архівовано 16 липня 2011 у Wayback Machine.] (Перевірено 23 липня 2012)
  13. Персонажі з перекладу «Колгосп тварин» Івана Чернятинського. У дужках персонажі з перекладу «Ферма «Рай для тварин» Юрія Шевчука.
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 20 грудня 2019. 
  15. а б Дмитро Дроздовський: «Мандри» Ґ.Оруела до українського «Колгоспу тварин». [Архівовано 6 квітня 2014 у Wayback Machine.] (Перевірено 23 липня 2012)
  16. Okeanos: Essays presented to Ihor Ševčenko on his Sixtieth Birthday by his Colleagues and Students, ed. by Cyril Mango and Omeljan Pritsak // Harvard Ukrainian Studies 7 (1983), р. 8. (англ.)
  17. Оруел, Ґ., 1947, с. 7-12.
  18. Орвелл, Джордж. Колгосп тварин. Передмова до українського видання / пер. з англ. Івана Чернятинського // Всесвіт. — 1991. — № 1. — С. 77–81.
  19. Як американці конфіскували український переклад Орвелла - BBC Україна, 18 січня 2018
  20. Ольга Лучук (2013). Ігор Шевченко і Джордж Орвелл: історія одного перекладу (До 90-річчя від дня народження Ігоря Шевченка і 65-річчя публікації першого українського перекладу “Колгоспу тварин”) // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”: Історичні науки., Вип. 21. стор. 127-131.
  21. Янко Н. А. Деякі особливості відтворення в українському перекладі прагматики казки Дж. Орвелла «Animal Farm»] // Проблеми зіставної семантики. 2009. Вип. 9 [недоступне посилання з 01.01.2017]
  22. Лучук, Ольга (2012.). Animal Farm Джорджа Орвелла в українській перекладній літературі. Вісник Львівського університету. Міжнародні відносини (30): 382—395. Архів оригіналу за 1 вересня 2017. 
  23. Джордж Орвелл - Колгосп тварин (українськомовний переклад Богдани Носенока; м'яка палітурка) [Архівовано 1 серпня 2021 у Wayback Machine.]. folio.com.ua. 2021
  24. Джордж Орвелл - Колгосп тварин (українськомовний переклад Богдани Носенока; тверда палітурка) [Архівовано 1 серпня 2021 у Wayback Machine.]. folio.com.ua. 2021
  25. Колгосп тварин [Архівовано 1 серпня 2021 у Wayback Machine.]. bookchef.ua. 2021
  26. Олексій Дроздовський. Ското-Хутір. П'єса на дві дії за мотивами притчі Дж. Орвелла // Ukrcenter.com. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 21 червня 2022. 

Додаткова літератураРедагувати

  • Andrea Chalupa. Orwell and the Refugees: The Untold Story of Animal Farm.. Amazon Digital Services. 71 pages. 2012 (kindle edition) (англ.)
    • (пер. укр.) Андреа Чалупа. Орвелл та біженці: Невідома історія "Колгоспу тварин". Пер. з англ.: Ірина Вушко, Маршал Комінс. Київ: Вид. Жупанського. 2015. 95 стор. ISBN 978-966-2355-64-2

ПосиланняРедагувати