Відкрити головне меню

Інтернаціона́л (фр. L'Internationale, от лат. inter — між і natio — нація) — міжнародний пролетарський гімн; гімн комуністичних партій, а також соціалістів і анархістів.

Інтернаціонал (гімн)
Країна Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР, Flag of the Soviet Union.svg СРСР, Red flag.svg Паризька комуна і National Flag of Chinese Soviet Republic.svg Chinese Soviet Republic[d]
Слова Ежен Потьє
Мелодія Pierre De Geyter[d]

Commons-logo.svg Інтернаціонал (гімн) у Вікісховищі
«Інтернаціонал»
«Інтернаціонал»

Текст французького поета, члена 1-го Інтернаціоналу й Паризької Комуни Ежена Потьє (1871, опублікований в 1887); музика П'єра Дегейтера (1888). Уперше виконаний 23 червня 1888 й у тому ж році виданий. Широко поширився й був перекладений безліччю мов.

Цей гімн одержав значну популярність у Росії, після того, як у 1902 А. Коц переклав його російською мовою. «Інтернаціонал» у версії А. Я. Коца став загальновизнаним партійним гімном революційної соціал-демократії, з початку 1918 — гімном Радянської Росії, потім СРСР. Із затвердженням нового Державного гімну СРСР в 1944 «Інтернаціонал» став офіційним гімном Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків), згодом КПРС.

Українською мовою гімн переклали Микола Вороний і Євген Григорук.

Тексти (переклади) українською мовоюРедагувати

Переклад Миколи Вороного (найуживаніший)Редагувати

Повстаньте, гнані і голодні
Робітники усіх країв,
Як y вулкановій безодні
B серцях y нас клекоче гнів.
Ми всіх катів зітрем на порох
Повстань же, військо злидарів
Bce, що забрав наш лютий ворог
Щоб повернути, час наспів.

Приспів (після кожної строфи):

Чуєш: сурми заграли
Час розплати настав.
B Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!

He ждіть рятунку не від кого:
Ні від богів, ні від царів!
Позбудеться ярма тяжкого
Сама сім'я пролетарів.
Пусті слова про право бідних!
Держава дбає не про нас.
Hac мали за рабів негідних
Доволі кривди і образ.

B склепах загарбані віками
Лежать заховані скарби:
Bce те, що надбане трудами
Слізьми голодної юрби.
I так визискуваним буде
Робочий люд багато літ!
Широкий світ a всюду, всюди
Безсильне — право, сильний — гніт.

B нужді та утисках ми бились,
A з наших жил точили кров.
Над нами багачі глумились,
A ми корилися їм знов.
Скидаймо ж гніт, ганьбу і маску
Вже промінь щастя нам засяв.
He треба прав без обов'язку
I обов'язку, що без прав!

Лиш ми, робітники, ми — діти
Святої армії труда,
Землею будем володіти,
A паразитів жде біда!
Тоді, як грім під час негоди,
Впаде на голову катів,
Нам сонце правди і свободи
Засяє в тисячах огнів.

Переклад Євгена ГригорукаРедагувати

Присвята громадянинові Лефрансе, членові Паризької Комуни

Повстаньте, прокляті усюди!
Повстаньте, з голоду – раби!
Палає розум наш: се буде
Останній вибух боротьби.
Навік минулеє зітремо,
Юрба рабів, повстань як грім!
Ми світ увесь перевернемо:
Тепер – ніщо, будемо – всім!

Приспів (після кожної строфи):

Се вже бій остаточний
Перемога нас жде:
Інтернаціоналом
Ввесь род людський буде!

Згори визвольників немає –
Ані богів, ані царів:
Свої кайдани розламає
Міцна рука пролетарів!
Щоб вирвать дух свій із облуди,
А хижаків за горло взять,
Розпалим горн, залізо будем,
Доки гарячеє, кувать!

Держава гне, дурять закони,
І нашу кров податки п’ють.
Нема багатим перепони, –
Про право ж бідного не чуть!
Вставайте ж, хто в ярмі конає,
Бо рівність хоче других слів:
«Без обов’язків – прав немає,
Й без прав – нема обов’язків!»

В своїй величності огидні,
Царі фабрик та рудників.
Чи ж були на що друге здібні,
Ніж на грабіж робітників?
В своїх скарбницях всі бандити
Стопили в золото наш труд.
Лиш правду мають встановити
Робітники, як все візьмуть!

Царі манять нас димом слави –
Між нами – мир, війна – з царем.
Рушниці – геть, розірвем лави,
Дощенту армії зітрем.
Як людожери сі опруться,
Тоді ми їм покажем вмить,
Що кулі нашії здадуться,
Щоб генералів власних бить.

Ми всі, робітники, селяне –
Частина армії труда,
Лиш нам на землю право дане,
А глитаїв чека біда.
І наколи б круки, що звикли,
Товстіти з нашої крівлі,
В оден чудовий день всі зникли –
Засяло б сонце на землі.

Анонімний переклад (з російської версії А.Коца?)Редагувати

Вставай, сплямований прокляттям,
Весь світ голодних і рабів;
Горить наш ум святим завзяттям
Й на смертний бій усіх повів.
Весь світ насильства ми зруйнуєм,
З корінням вирвем, а потім,
Своє, нове життя збудуєм:
Хто був нічим, той стане всім.

Приспів (після кожної строфи):

Ото буде останній
Й найрішучіший бій.
З інтернаціоналом
Повстане рід людський.

Ніхто не дасть нам відновлення –
Бог, цар, герой – то вигадки.
Ми доб’ємося визволення
Ударом власної руки.
Щоб скинуть нагніт довговічний
Й своє добро одвоювать,
Нам треба швидче сил зібрати
І кращу будучність кувать.

На землю маємо – ми право,
А не якийсь там дармоїд:
Ми військо праці однодушне,
На нас ґрунтується ввесь світ.
А як ударе грім великий
На зграю нелюдів-катів,
Так само сонце сяять буде
Нам полум’ям своїх огнів.

Цікаві фактиРедагувати

Фрагмент перекладеного Миколою Вороним «Інтернаціоналу» цитує Володимир Маяковський у своєму вірші «Долг Украине»:

Говорю себе:
товарищ москаль,
на Украину
шуток не скаль.
Разучите
эту мову
на знамёнах —
лексиконах алых, —
эта мова
величава и проста:
«Чуешь, сурмы заграли,
час расплаты настав…»[1]

Оксана Забужко у соцмережі зазначає, що Петро Порошенко у своїй промові у ході виступу на Майдані з нагоди Дня Незалежності 24 серпня 2016 року[2] процитував «Маяковського — а Маяковський у цитованому вірші, своєю чергою, цитує Вороного… І виходить така прихована перекличка поетів — дуже символічна і навіть по-своєму пророчо-містична… Непоганий епіграф для військового параду в Києві-2016-го?… Маяковський, звісно, нічого такого на думці тоді не мав. І Президент наш, упевнена, не знав, що в такий спосіб передає „москалям“ привіт од розстріляного Вороного… Просто, є така штука… „помста мови“. Не ми говоримо — нами говорять. Важливо розуміти, хто…»[3]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати