«Собаче серце» — сатирико-фантастична повість Михайла Булгакова.[1][2][3]

Собаче серце
рос. Собачье сердце
Жанр сатира, повість і науково-фантастичний роман
Автор Булгаков Михайло Опанасович
Мова російська
Написано 1925
Опубліковано 1968
Видавництво Harcourt[d]
ISBN-13: 978-0-8021-5059-2
ISBN-10: 0-8021-5059-4

CMNS: Цей твір у Вікісховищі
Q:  Цей твір у Вікіцитатах

ІсторіяРедагувати

Книгу було написано в 1925 році, але не видано (через вплив Лева Каменєва). Згодом Булгаков написав п'єсу за мотивами твору і в 1926 році намагався поставити її в Московському художньому театрі. Тим не менше, спектакль було скасовано після того, як рукопис і копії було конфісковано таємною поліцією, або ОГПУ. Зрештою, Максим Горький втрутився і отримав рукопис[4].

Перша публікація в світі відбулася в 1968 році одночасно в журналі «Грані» (Франкфурт) та в журналі Алека Флегона «Студент» (Лондон). І лише в 1987 році книгу було видано в СРСР (6-й номер журналу «Знамя»), понад 60 років після її написання, але популярність у читачів роботі Булгакова дав Самвидав.

СюжетРедагувати

Москва, грудень 1924. Видатний хірург професор Пилип Пилипович Преображенський відкрив ефективний метод омолодження. Продовжуючи роботу, він задумав небувалий експеримент — операцію з пересадки собаці людських гіпофіза і яєчок. Для досліду професор обрав бездомного пса Шарика. Результати операції перевершили всі очікування: Шарик поступово почав приймати не лише людську подобу, але також і риси, характерні для донора пересаджених органів, Клима Чугункіна, — п'янство і грубощі.

Історія собаки, що перетворився на людину, швидко стала відома в медичних колах, а потім виявилася надбанням і бульварної преси. Професору Преображенському висловлюють своє захоплення колеги, Шарика демонструють у медичному лекторії, а до будинку професора починають приходити зацікавлені.

Тим часом Шарик потрапляє під вплив комуністичного активіста Швондера, який переконав Шарика, що той — пролетар, який страждає від гноблення буржуазії (в особі професора Преображенського та його асистента доктора Борменталя), і налаштовує його проти професора. Згодом Шариков стає завідувачем відділу очистки Москви від бездомних тварин. Збирається одружитись та жити в квартирі Преображенського. Після доносу на професора його асистент Борменталь не витримує нахабства Шарикова, і через 10 днів у квартирі професора Преображенського знову живе собака.

ПерсонажіРедагувати

  • Шарик — безпритульний пес, якого професор Преображенський підібрав на московській вулиці.
  • Поліграф Поліграфович Шаріков — людина, в якого перетворюється пес після виконаної професором Преображенським операції.
  • Пилип Пилипович Преображенський — блискучий хірург, «величина світового значення», який проживав в 1920-ті роки в Москві.
  • Іван Арнольдович Борменталь — молодий доктор, асистент професора Преображенського.
  • Зінаїда Прокопівна Буніна — дівчина, «соціал-служниця» професора Преображенського.
  • Дарина Петрівна Іванова — кухарка професора Преображенського.
  • Федір — швейцар будинку, де проживає професор Преображенський.
  • Клим Григорович Чугункін — загиблий в бійці злодій-рецидивіст, алкоголік і хуліган, чий гіпофіз і насінні залози використовувалися для пересадки Шарику.
  • Швондер — голова комітету будинку.
  • В'яземська — завідувачка культвідділу будинку.
  • Пеструхін і Жаровкін — товариші по службі Швондера, члени комітету будинку.
  • Петро Олександрович — нарком охорони здоров'я, пацієнт і хороший знайомий професора Преображенського.
  • Васнецова — друкарка підвідділу очищення МКХ.

Повість як політична сатираРедагувати

Найбільш поширене політичне тлумачення повісті прив'язує її до самої ідеї «російської революції», «пробудження» соціальної свідомості пролетаріату. Шаріков традиційно сприймається як алегоричний образ люмпен-пролетаріату, який несподівано для себе отримав велику кількість прав і свобод, але швидко виявив егоїстичні інтереси і здатність зраджувати і знищувати як собі подібних (колишній безпритульний пес піднімається по соціальних сходах, знищуючи інших безпритульних тварин), так і тих, хто наділив їх цими правами. Вважається, що в повісті Булгаковим були передбачені масові репресії 1930-х років.[5].

Ряд булгакознавців вважає, що «Собаче серце» є політичною сатирою на керівництво держави середини 1920-х років, а кожен з персонажів має прообраз серед політичної верхівки країни в той час. Зокрема, прообразом Шарікова-Чугункіна є Сталін (у обох «залізне» друге прізвище), професора Преображенського — Ленін (перетворив країну), доктора Борменталя, який постійно конфліктує з Кульковим — Троцький (Бронштейн), Швондера — Каменєв, асистентки Зіни — Зінов'єв, Дар'ї — Дзержинський і так далі.[6].

ЦензураРедагувати

На читанні рукописів повісті під час зборів літераторів в Газетному провулку був присутній агент ОГПУ, який охарактеризував твір так:

  [...] такі речі, прочитані в блискучому московському літературному гуртку, набагато небезпечніші безкорисно-нешкідливих виступів літераторів 101-го сорту на засіданнях «Всеросійського Союзу Поетів».[7]  

Перша редакція «Собачого серця» містила практично відкриті натяки на ряд політичних персон того часу, зокрема на радянського представника в Лондоні Християна Раковського та ряд інших функціонерів, відомих серед радянської інтелігенції скандальними любовними пригодами.[8]

Булгаков сподівався опублікувати «Собаче серце» в альманасі «Надра», однак повість порекомендували навіть не віддавати на читання в Головний літературний відділ. Микола Ангарський, якому твір сподобався, зумів передати його Леву Каменєву, однак той заявив, що «цей гострий памфлет на сучасність друкувати в жодному разі не можна». У 1926 році під час проведення в квартирі Булгакова обшуку рукописи «Собачого серця» було вилучено і повернуто авторові тільки після клопотання Максима Горького три роки по тому.[5].

У самвидаві повість поширювалася вже на початку 1930-х років.

ЕкранізаціїРедагувати

Переклади українськоюРедагувати

  • Михаїл Булгаков. Собаче серце. Переклад з російської: С. Андрющенко. Київ: Форс (ЕКСМО Україна), 2017. 128 стор. ISBN 978-617-7347-49-0 (Серія «Читака»)

ЛітератураРедагувати

  1. Mikhail Bulgakov The Heart of a Dog Summary
  2. Eugenics, Rejuvenation, and Bulgakov 's Journey into the Heart of Dogness Yvonne Howell
  3. REES Department Continues “Revolutions” Film Series with “Heart of a Dog”. Архів оригіналу за 17 травня 2019. Процитовано 17 травня 2019. 
  4. Cornwell, Neil; Nicole Christian (1998). Reference Guide to Russian Literature. Taylor & Francis. с. 103. ISBN 1-884964-10-9, ISBN 978-1-884964-10-7. 
  5. а б Собачье сердце. Михаил Булгаков — Булгаковская энциклопедия. Процитовано 2017-12-14. 
  6. Галинская И. Л. Наследие Михаила Булгакова. Михаил Булгаков и его время глазами нового поколения. Процитовано 2017-12-14. 
  7. Собачье сердце. Михаил Булгаков — Булгаковская энциклопедия. Процитовано 2017-12-14. 
  8. Собачье сердце. Михаил Булгаков - Булгаковская энциклопедия. Процитовано 2017-12-14. 

ПосиланняРедагувати