Відкрити головне меню
Калач.

Кала́ч, кола́ч[1] — білий обрядовий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста. Випікають з вчиненого тіста, як правило, плетеним з трьох-чотирьох качалочок. Часто в калачів посередині дірка. У Сербії та Угорщині використовується як Великодній хліб (відповідно серб. ускршњи колач та угор. fonott kalács).

Зміст

ЕтимологіяРедагувати

Схожі назви обрядового хліба існували в інших слов'янських народів: біл. і рос. калач, болг. колач («коровай»), серб. колач/kolač, словен. kolác, чеськ. kolač, словац. koláč, пол. kоłасz). Давнішою формою є колач (давньорус. колачь, прасл. *kolačь) — ця назва круглого хліба походить від *kolo («колесо», «коло»). Зміна [o] на [a] відбулась внаслідок асиміляції [o] перед наступним складом з наголошеним [ɑ] (як у словах «багатий», «гарячий», «кажан», «хазяїн»)[2][3]..

ІсторіяРедагувати

Калач в деяких регіонах України виконує функцію короваю. Інколи, його випікають маленьким (розміром з кулак) — тоді він виконує роль шишок[джерело?].

Цікаві звичаї, які стосуються весільних калачів. Ними обмінювалися роди, маленькими калачами запрошували на весілля (так само, як шишками). На Херсонщині молода крізь дірку в калачі дивилася на молодого, коли він приходив забирати її до себе[джерело?].

Калачі печуть також і на хрестини (Поділля, Карпати), на Великдень та Різдво[4].

Калач сирний (Колач сиріний)Редагувати

Колач сирний круглої форми, має отвір посередині. Він ліпиться з овечого сиру а потім вариться в олії. Страва була частиною весільних обрядів.[5]

ПриказкиРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Колач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  3. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. 
  4. Різдвяні павуки, калачі та дідухи: українські традиції свята
  5. Володимир Шухевич. Гуцульщина
  6. Рогач // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 503.