У 1941 році із золотою медаллю закінчив середню школу № 1 в місті Шахти. На початку німецько-радянської війни працював на оборонних роботах. Трудову діяльність розпочав у 1943 році начальником відділу технічного контролю шахтоуправління тресту «Шахтаантрацит» міста Шахти Ростовської області.
Вищу математичну освіту отримав у Новочеркаському політехнічному інституті (1943—1948) та Ростовському державному університеті (1947—1948).
З жовтня 1948 по 1954 рік працював асистентом, викладачем, доцентом, завідувачем кафедри теоретичної механіки в Уральському лісотехнічному інституті, водночас проводив інтенсивну науково-дослідну роботу.
З 1957 року — директор Обчислювального центру АН УРСР. Член КПРС з 1958 року.
У 1958 році обраний членом-кореспондентом АН України за спеціальністю Алгебра. У лютому 1961 обраний дійсним членом Академії наук Української РСР, а у 1962 році став віцепрезидентом АН УРСР.
У 1962 на базі Обчислювального центру Глушков створив Інститут кібернетики АН УРСР. Будучи його директором, він збудував цілий комплекс корпусів на краю Києва («Кібцентр») та житлові багатоповерхові будинки для співробітників Інституту. Так, за 20 років кількість працівників інституту зросло з кількох сотень до кількох тисяч. Значну увагу приділяв популяризації кібернетики як науки, та автоматизації економіки Радянського Союзу. В Інституті кібернетики під його науковим керівництвом було розроблено ЕОМ «Киев» і першу в Україні та колишньому СРСР напівпровідникову керуючу машину широкого призначення «Днепр». Попередниками персональних комп'ютерів стали машини для інженерних розрахунків «Промінь» (1963), «Мир-1» (1966), «Мир-2» (1969), у яких було реалізовано запропоновану В. М. Глушковим ідею ступеневого мікропрограмного управління[3]. Практично всі розроблені в Інституті ЕОМ за його керівництва в свій час майже не поступалися закордонним аналогам і мали оригінальну архітектуру (лише на початку 1980-х років СРСР перейшов на копіювання закордонних аналогів обчислювальної техніки, що згодом призвело до серйозного відставання радянських взірців від закордонних).
За спогадами дочки Ольги Китової[4][5] ускладнення зі здоров'ям у науковця почались ще з 1980 року. Скаржився на головний біль, особливо в потилиці, мучив кашель, аритмії серця, стрибав тиск, не було апетиту. Попри це Глушков продовжував працювати у звичному йому насиченому ритмі. При проходженні медоглядів лікарі заявляли, що погіршення здоров'я — результат перевтоми. Восени 1981 року, коли прояви почали проявлятися сильніше, госпіталізований для обстеження в лікарню «Феофанія» (околиця Києва). Там спочатку був поставлений діагноз остеохондроз і защемлення нервів шийного відділу хребта. Пізніше припускалось вірусне ураження судин головного мозку. Консиліуми лікарів призначали різні процедури і засоби для лікування. Проте хворобу так і не могли визначити, стан лише погіршувався. Врешті-решт було прийнято рішення перевезти Глушкова в Москву у Центральну кремлівську лікарню. Туди був госпіталізований 20 жовтня 1981 року, було короткочасне поліпшення. Проте пізніше стан погіршився. Глушков пережив кілька колапсів та втрат свідомості. Московські лікарі також не змогли визначити причини недуги.
7 січня 1982 з Глушковим у Москві зустрівся відомий німецький нейрохірург професор Клаус-Йоахім Цюльх(інші мови), який прибув з Кельна, (ФРН). Він за результатами призначених ним додаткових аналізів діагностував смертельний діагноз — запущену пухлину довгастого мозку, яка почала поширюватись по спинному мозку. Зранку 30 січня1982 об 11 годині 7 хвилин Глушкова не стало[6]. У лікарні аж до смерті він надиктовував на магнітофон власні спогади та ідеї.
На прохання сім'ї його тіло було перевезено в Київ і поховано на центральній алеї Байкового кладовища.
Мати, Віра Йосипівна Босова, родом зі станиці Каменської[7], працювала в ощадкасі, була депутатом шахтинської міськради, розстріляна німцями під час окупації у м. Шахти за участь у підпільній організації[8][9].
Онук Віктор Володимирович Китов (нар. 1982), к.ф.-м.н., викладач МДУ ім. М. В. Ломоносова на факультеті ВМК.
Дочка Віра Глушкова (1958 — 24 травня 2023), к.ф.-м.н., с.н.с. Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова[11][12][13], засновник і головний редактор журналу «Кібертонія»[14][15].
У 1968 присуджена Державна премія СРСР (в складі авторського колективу) за розробку нових принципів побудови структур малих ЕОМ для інженерних розрахунків та математичного забезпечення для них, впроваджених в обчислювальних машинах серії «МИР».
23 серпня 1973 року нагороджений орденом Жовтневої Революції за заслуги в розвитку кібернетики та обчислювальної техніки.
У 1975 нагороджений орденом Леніна за заслуги в розвитку радянської науки та в зв'язку з 250-річчям АН СРСР.
У 1976 нагороджений орденом НДР за видатний внесок в співробітництво спеціалістів СРСР та НДР в розробку прогнозів розвитку технічних засобів електронних інформаційних систем.
У 1977 присуджена Державна премія СРСР (в складі авторського колективу) за цикл праць з теорії дискретних перетворювачів та методів автоматизації проєктування ЕОМ, які знайшли застосування в діючих системах.
У 1979 присуджена премія ім. С. О. Лебедєва за цикл робіт з теорії перспективних ЕОМ та створення швидкодіючих засобів обчислювальної техніки і систем управління.
У 1980 присуджена премія ім. Крилова за цикл праць з методів оптимізації в плануванні та управлінні.
У 1981 присуджена премія Ради Міністрів СРСР за розробку та впровадження в народне господарство комплексу програмно-технічних засобів зі створення автоматизованих систем збирання, передавання та обробки даних. Присуджена Державна премія України (в складі авторського колективу) за розробку та впровадження в народне господарство базової АСК на магістральних нафтопроводах.
У 1997Міжнародне комп'ютерне товариство (IEEE Computer Society) присудило медаль «Піонер комп'ютерної техніки» за заснування першого в СРСР інституту кібернетики (Інституту кібернетики АН УРСР), створення теорії цифрових автоматів та роботи в галузі макроконвеєрних архітектур обчислювальних систем. Медаль буда отримана сім'єю В. М. Глушкова.
Був членом програмних комітетів таких найвідоміших організацій, як Міжнародна федерація з обробки інформації (IFIP) і автоматичного керування (IFAC), виконував обов'язки консультанта урядів Болгарії, НДР, ЧРСР, був експертом ООН, суттєво впливав на формування тематики міжнародного інституту прикладного системного аналізу (IIASA). Багато з його численних наукових статей і монографій було перекладено іноземними мовами. Його запрошували читати лекції до США, Англії, Франції, Іспанії, Італії, Індії, Мексики, Японії та інших країн.
Був іноземним членом Болгарської (1974), Німецької (НДР, 1975), Польської (1977) академій наук.
Глушков В. М. Синтез цифровых автоматов. — М.: Физматгиз, 1962. — 476 с., ил.
Глушков В. М. Введение в теорию самосовершенствующихся систем. — Киев: Изд-во КВИРТУ. — 1962. — 109 с.[16]
Глушков В. М. Введение в кибернетику. — Киев: Изд-во АН УССР, 1964. — 324 с.
Вычислительные машины с развитыми системами интерпретации / В. М. Глушков, А. А. Барабанов, Л. А. Калиниченко, С. Д. Михновский, З. Л. Рабинович; под общ. ред. В. М. Глушкова. — К., Наукова думка, 1970. — * Глушков В. М. Введение в АСУ. — К., Технiка, 1972. —312 с. : рис., табл. — (Б-ка инженера).
Глушков В. М., Цейтлин Г. Е., Ющенко Е .Л. Алгебра, языки, программирование. — Институт кибернетики АН УССР. К., Наукова думка, 1974. — 328 с.
Глушков В. М. Макроэкономические модели и принципы построения ОГАС. 1975.
Глушков В. М. Основы безбумажной информатики. — Москва, Наука. Главная редакция физико-математической литературы, 1982. — 552 с., рис. — Библиогр.: с. 538—540.
Глушков В. М. Основы безбумажной информатики. Изд. 2-е, испр. — М.: Наука. Гл. ред. физ.-мат. лит., 1987. — 552 с.
Сформулював поняття кібернетики як наукової дисципліни з комплексною методикою досліджень, визначив проблеми найефективнішої взаємодії людини з машиною і шляхи їх розв'язання. Запропоновані ним побудови «око-рука», «читаючий автомат», самоорганізуюча структура поклали початок новим прикладним технологіям, унікальним розробкам, пов'язаних зі створенням так званого штучного інтелекту.
Під безпосереднім керівництвом академіка Глушкова розроблені та впроваджені в практику унікальні автоматизовані системи управління, що на той час не мали аналогів у світі. Це, зокрема, АСК «Львів» та «Гальванік», які успішно працювали на львівському заводі «Електрон», київському «Арсеналі», інших підприємствах колишнього Радянського Союзу. В очолюваному ним інституті розроблена серія відомих ЕОМ, серед яких — «Київ», «Дніпро», «Промінь», «МИР» та інші.
Проводив інтенсивну науково-дослідну роботу в галузі алгебраїчних структур. Його вчителями були провідні алгебраїсти країни С. М. Черніков і О. Г. Курош. 1951 В. М. Глушков захистив кандидатську дисертацію «Локально-нільпотентні групи без кручення з умовою обриву деяких ланцюгів підгруп», а у грудні 1955 — докторську дисертацію «Топологічні локально-нільпотентні групи». Отримані ученим математичні результати вивели його у ряд провідних алгебраїстів світу, оскільки ним була розв'язана узагальнена п'ята проблема Гільберта, а також досліджені властивості і будова локально бікомпактних груп і алгебр Лі, що дало змогу значно розвинути теорію топологічних груп і топологічну алгебру в цілому. Ці високі (на той час) абстракції перетворилися на інструментарій пізнання багатьох процесів матеріального світу, наприклад, плазмових потоків або спільної поведінки взаємодіючих об'єктів різної природи.
Ще на початку своєї наукової діяльності наприкінці 50-х В. М. Глушков сформулював чітке та алгебраїчно просте поняття цифрового автомата і отримав майже всі результати, які були опубліковані в свій час фундаторами цієї теорії Кліні та Муром. В лабораторії Глушкова в Інституті кібернетики активно вивчались як загальнотеоретичні проблеми, так і практичні питання застосування теорії автоматів для синтезу схем ЕОМ. Базовою ідеєю, яка об'єднувала більшість праць Глушкова з цієї теми, була можливість застосування алгебраїчного апарату для формалізації таких об'єктів, якими є компоненти ЕОМ, схеми та програми. Глушков побудував необхідний математичний апарат та показав, що компоненти ЕОМ можуть бути репрезентовані як математичні вирази.
В 1961 р. як певний підсумок наукової діяльності була видана відома монографія Глушкова «Синтез цифровых автоматов».
У галузі теорії програмування та систем алгоритмічних алгебр В. М. Глушковим був зроблений фундаментальний внесок — алгебра регулярних подій (рос. алгебра регулярных событий). Був розвинений апарат систем алгоритмічних алгебр, в рамках якого Глушковим була сформульована концепція, аналогічна принципу структурного програмування Дейкстри (1968) та доведена фундаментальна теорема про регуляризацію (зведення до структурованої форми) довільного алгоритму, зокрема програми чи мікропрограми. Глушковим був сформульований фундаментальний принцип мікропрограмного управління, згідно з яким абстрактна модель ЕОМ може розглядатись як взаємодія двох автоматів — управляючого та операційного.
В 1974 за результатами цих досліджень була опублікована монографія Глушкова (в складі авторського колективу Цейтлін Г. О. та Ющенко К. Л.) «Алгебра, языки, программирование».
Сучасні засади теорії проєктування ЕОМ, зокрема розробка методики блочного синтезу, були закладені в статтях В. М. Глушкова, опублікованих в журналі «Кібернетика» у 1965—1966 та у Віснику АН СРСР у 1967. На базі цих теоретичних праць в Інституті кібернетики була створена спеціалізована мова опису алгоритмів та структур ЕОМ та методика проєктування ЕОМ, які знайшли своє практичне застосування в ряді систем автоматизованого проєктування циклу «Проєкт» та «Проєкт-2».
Монографія В. Глушкова (в складі авторського колективу) «Автоматизация проектирования вычислительных машин», яка узагальнювала досвід створення систем «Проєкт», була видана у 1975.
Створення ЕОМ та нових архітектур обчислювальної техніки
У 1958 В. М. Глушковим була запропонована концепція універсальної керуючої машини (УМШН, рос.управляющая машина широкого назначения), яка згодом була реалізована в серійній ЕОМ Дніпро та в наступних серіях керуючих машин. В основі моделі УМШН — напівпровідникова елементна база (до того практично всі ЕОМ використовували електронні лампи), апаратний захист програм та даних, невелика розрядність, оптимальна для завдань управління технологічними процесами.
Одночасно з розробками машини «Днепр» з ініціативи В. М. Глушкова було розпочато спорудження в Києві спеціалізованого заводу (пізніше відомого як ВО «Електронмаш»), який серійно випускав цю ЕОМ. Машина «Днепр» була гідним конкурентом найкращим американським аналогам, і понад 10 років її використовували у виробництві.
Паралельно з проєктуванням управляючих обчислювальних систем, в Інституті кібернетики під керівництвом Глушкова набули розвитку ініціативи зі створення ЕОМ для інженерних розрахунків. Першою машиною цього класу стала ЕОМ «Промінь» зі ступінчатим мікропрограмним керуванням.
Ідеї Глушкова зі створення інтелектуальної обчислювальної системи певною мірою були реалізовані в таких без перебільшення унікальних обчислювальних системах, як «МИР-1» (1965), «МИР-2» (1969) та «МИР-3». Головною їхньою відмінністю від інших ЕОМ була апаратна реалізація мови, близької до мови програмування високого рівня, унікальні можливості ведення чисельних та аналітичних інженерних розрахунків.
Наприкінці 60-х під керівництвом В. М. Глушкова були розпочаті роботи зі створення універсальної ЕОМ "Україна" на базі архітектури, відмінної від звичних принципів фон Неймана, але ця система не була реалізована за відсутності в той час необхідної елементної бази.
Базові ідеї зі створення розвинених архітектур ЕОМ з розвиненими засобами підтримки високорівневого програмування були узагальнені в монографії Глушкова (в складі авторського колективу) «Вычислительная машина с развитыми системами интерпретации».
Наприкінці 70-х Глушков запропонував принцип макроконвейерної архітектури ЕОМ з багатьма потоками команд та даних (в сучасній класифікації Флінна — MIMD) як принцип реалізації нефоннейманівської архітектури. Саме в таких архітектурах Глушков бачив перспективи розвитку систем з надвисокою продуктивністю обчислень. Макроконвейерна ЕОМ була розроблена Інститутом кібернетики та впроваджена в серію як ЕС-2701 (1984) та ЕС-1766 (1987). На той час це були найбільш швидкодіючі в СРСР системи з номінальною продуктивністю, яка перевищувала 1 млрд оп/с. Ці системи дозволяли ефективне масштабування за рахунок багатопроцесорної архітектури та динамічну реконфігурацію. Вони не мали аналогів у світі.
Під керівництвом В. М. Глушкова була створена унікальна «Енциклопедія кібернетики» (українською в 1973 , російською в 1974 ), яка не мала аналогів у світі та стала першою фундаментальною працею, в якій висвітлювались теоретичні аспекти кібернетичної науки, її застосування до таких галузей як економіка, біологія, техніка. Певною мірою така всеохопність енциклопедії характеризує і діяльність самого Глушкова в цій сфері, яка була різнобічною і нетривіальною.
Меморіальна дошка Віктору Глушкову на будівлі факультету кібернетики КНУ
Глушковим були розроблені принципово нові підходи до створення систем обробки інформації, які кардинально змінили уяву про теорію систем управління та теорію обчислювальних систем, підготували основу для нового етапу розвитку науки про інформацію.
Ще на початку становлення обчислювальної техніки, В. М. Глушков ініціював дослідження з моделювання інтелектуальної діяльності. Він багато уваги приділяв розробці ідеї «мозкоподібних» структур ЕОМ, за якими йому вбачалися у майбутньому велетенські можливості. Численні проблеми штучного інтелекту ставилися і розв'язувалися в Обчислювальному Центрі АН УРСР. І серед них такі, як моделювання еволюції, автоматичне доведення теорем, побудова перших робототехнічних систем, розпізнавання зорових образів і усної мови, розпізнавання змісту фраз тощо. Всесоюзна школа з розпізнавання образів у м. Києві у 1962 р. зібрала практично всіх спеціалістів країни з цих питань.
Монографія В. М. Глушкова «Введение в кибернетику» була видана в 1964.
За безпосередньої участі В. М. Глушкова в Інституті кібернетики проводились інтенсивні розробки автоматизованих систем управління, зокрема систем управління технологічними процесами, автоматизації наукових досліджень та випробувань складних промислових об'єктів, систем організаційного управління промисловими підприємствами.
Ці дослідження були систематизовані в монографії «Введение в АСУ» (2 вид. 1974)
Загальнодержавна автоматизована система управління народним господарством
1962 В. М. Глушков розпочав роботи над проєктом, масштаби якого в галузі інформаційних технологій не мали і не мають аналогів по сьогодні — Загальнодержавної автоматизованої системи (ЗДАС). Беручись за цю роботу, Глушков особисто вивчив специфіку функціонування більше тисячі об'єктів народного господарства різних галузей.
В. М. Глушков розрахував, що використання ЗДАС протягом 15 років коштуватиме близько 20 млрд карбованців. Але за ці ж роки ЗДАС принесе країні більше, ніж 100 млрд карбованців прибутку.
По суті це було намагання створити науково-технічну базу керування економікою країни й організацію інформаційної індустрії, аналогічну тій, яка нині успішно функціонує у провідних країнах Заходу. Це безсумнівно був безпрецедентний виклик звичним канонам керування господарством країни. Під керівництвом В. М. Глушкова колективом спеціалістів багатьох інститутів був створений ескізний проєкт Єдиної мережі обчислювальних центрів. Передбачалося побудувати близько ста головних і понад 10 тисяч районних центрів для безперервної обробки, аналізу економічної інформації і прийняття обґрунтованих рішень.
Однак цей проєкт так і не був реалізований, оскільки він не знайшов відповідної підтримки у вищого керівництва країни, яку жахали масштаби задумів Глушкова та перспектива кардинальної перебудови усталених методів господарювання.
Для В. М. Глушкова, який вважав створення ЗДАС справою життя, це рішення було фатальним.
В післямові (висновках) до книги «Основи безпаперової інформатики» (1982) В. М. Глушков пророче пише:
Безпаперова інформатика розвивається винятково швидкими темпами <...>Зрощування засобів телекомунікації з машинною інформатикою (що реалізуються в мережах ЕОМ і ВЦ з віддаленими терміналами) вже призвело до появи нового терміну телематика. Найпалкіші апологети телематики пророкують, що вже недалеко той день, коли зникнуть звичайні книги, газети і журнали. Натомість кожна людина буде носити з собою «електронний блокнот», що становитиме собою комбінацію плоского дисплея з мініатюрним радіоприйомопередавачем. Набираючи на клавіатурі цього «блокнота» потрібний код, можна (перебуваючи в будь-якому місці на нашій планеті, викликати з гігантських комп'ютерних баз даних, пов'язаних в мережі, будь-які тексти, зображення (у тому числі і динамічні), які й замінять не тільки сучасні книги, журнали і газети, а й сучасні телевізори.[17]
Оригінальний текст (рос.)
Безбумажная информатика развивается исключительно быстрыми темпами. Во всех развитых странах темпы увеличения числа ЭВМ, АСУ, терминалов и особенно суммарной производительности ЭВМ и объемов накопленной в них информации резко опережают темпы роста всех других показателей, характеризующих экономику и научно-технический прогресс. Сращивание средств телекоммуникации с машинной информатикой (реализующихся в сетях ЭВМ и ВЦ с удаленными терминалами) уже привело к появлению нового термина телематика. Наиболее рьяные апологеты телематики предсказывают, что уже недалек тот день, когда исчезнут обычные книги, газеты и журналы. Взамен каждый человек будет носить с собой «электронный блокнот», представляющий собой комбинацию плоского дисплея с миниатюрным радиоприемопередатчиком. Набирая на клавиатуре этого «блокнота» нужный код, можно (находясь в любом месте на нашей планете, вызвать из гигантских компьютерных баз данных, связанных в сети, любые тексты, изображения (в, том числе и динамические), которые и заменят не только современные книги, журналы и газеты, но и современные телевизоры.
Сучасні планшетні комп'ютери та інші подібні пристрої і є втіленням описаного «електронного блокнота».
В. Глушков виростав у місті Шахти, на пограниччі України і Росії, а отже, в українсько-російському середовищі. Як розповідає його донька Ольга, мав українське коріння. Дуже любив українську пісню — це пам'ятають усі, хто його знав. Тоді, при становленні інституту, кожен успіх відзначали як загальний тріумф, всеінститутське свято, й жодного разу не обходилося без знаменитих «Двох кольорів». Заводив пісню саме Віктор Михайлович. Чи не бачилася йому власна доля у цих двох кольорах?[18]
↑Щоправда в книзі «Академик В. М. Глушков — пионер кибернетики» вказана дата 31 січня. Скоріше всього це друкарська помилка, оскільки у всіх інших джерелах фігурує 30 січня
.png){kind=small}
