Стукалов Олег Костянтинович

український архітектор

Оле́г Костянти́нович Стука́лов (21 червня 1940(1940-06-21), Баку — 21 грудня 2021(2021-12-21), Київ) — український архітектор, художник, монументаліст, автор книг з архітектури. Дійсний член Академії архітектури України, член Спілки архітекторів України (1973), Спілки художників України (2013), заслужений архітектор України (1991)[1]. Член Комітету з Державної премії України в галузі архітектури (з 2002). Член художньої ради Міністерства культури України.

Олег Костянтинович Стукалов
Народження 21 червня 1940(1940-06-21)
Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Смерть 21 грудня 2021(2021-12-21) (81 рік)
  Київ, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність архітектор, художник
Роки творчості 1956 — 2021
Член Комітет із Державної премії України в галузі архітектури
Звання
Заслужений архітектор України
Заслужений архітектор України
Нагороди
Заслужений архітектор УРСР

Біографія ред.

 
Могила Олега Стукалова та його родини, Байкове кладовище

Народився 21 червня 1940 року у місті Баку.

1963 року закінчив Київський державний художній інститут, майстерню професора Володимира Заболотного.

Автор громадських центрів та будівель у Києві, Кам'янському, Славутичі, індивідуальних житлових будинків у Києві, Конча-Заспі, Пуща-Водиці та ін., численних монументів, пам'ятників (наприклад, Пам'ятник Бояну у місті Черкаси), меморіальних дощок.

Помер 21 грудня 2021 року. Похований на центральній алеї Байкового кладовища разом з родиною (ділянка № 52а).

Персональні виставки ред.

  • 1972 — Спілка Архітекторів УРСР, м. Київ
  • 2006 — Український фонд культури, м. Київ
  • 2006 — Виставковий зал Київської організації Спілки художників України, м. Київ
  • 2009 — Спілка Архітекторів України, м. Київ
  • 2012 — Виставковий зал Київської організації Спілки художників України, м. Київ
  • 2016 — Nielsen Salonen, м. Копенгаген, Данія

Архітектура ред.

Будівлі ред.

Пам'ятники та монументи ред.

Меморіальні дошки та пам'ятні знаки ред.

Живопис ред.

О. К. Стукалов з 1956 року займається пейзажним живописом, графікою, бере участь у виставках творчих спілок і Фонду культури України. Серед робіт пейзажі України («Софіївка»), Італії («Форуми Риму»), Франції («Сад Ренуара», «Осінь в Парижі»), Португалії, Німеччини («Німецький парк»), Данії, Росії («Старий парк»). Картини О.Стукалова представлено у багатьох приватних колекціях в Україні та за кордоном, у зібранні Спілки художників України.

Книги ред.

  • Калиниченко А. П., Стукалов О. К. Домашний очаг. — К. : Реклама, 1986. — 208 с. (рос.)
  • Стукалов О. К. Благоустройство усадьбы. — К. : Урожай, 1991. — 168 с. (изд. 2-е: 1993; изд. 3-е: 1995) (рос.)
  • Стукалов О. К. Садовий будинок. — К. : Урожай, 1991. — 208 с.
  • Олег Стукалов. Каталог. — К. : BX[студіо], 2012.

Примітки ред.

  1. Про присвоєння архітекторам почесного звання «Заслужений архітектор Української РСР» [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Указ Президії Верховної Ради України.
  2. Шулькевич М. М., Дмитренко Т. Д. Киев: Архитектурно-исторический очерк. — 6-е изд. — К.: Будівельник, 1982. Архів оригіналу за 28 липня 2013. Процитовано 18 січня 2017. 
  3. Будинок меблів на Wikiimapia. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 18 січня 2017. 
  4. Монумент «Украина — визволителям» на Wikimapia. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 18 січня 2017. 
  5. Крым, памятники славы и бессмертия. / С. Н. Шаповалова, В. Н. Барбух, Л. Н. Вьюницкая, А. А. Ляхович, С. М. Щербак. — Симферополь: «Таврия», 1985. Архів оригіналу за 31 січня 2017. Процитовано 18 січня 2017. 
  6. Мемориал «Хорольская яма» (Хорол) на Wikimapia

Джерела ред.