Відкрити головне меню

Макого́н Іва́н Васи́льович (13 [26] жовтня 1907(19071026), Грушуваха — 19 серпня 2001, Київ) — український скульптор, член Національної спілки художників України. Народний художник України.

Макогон Іван Васильович
Макогон Іван Васильович.jpg
Народився 13 (26) жовтня 1907(1907-10-26)
Грушуваха (нині Барвінківський район Харківської області)
Помер 19 серпня 2001(2001-08-19) (93 роки)
Київ
Національність українець
Громадянство Російська імперія, УНР, СССР, Україна Україна
Навчання Харківський художній інститут
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1985Орден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»
Звання
Народний художник УкраїниЗаслужений діяч мистецтв України
Автограф Макогон Іван Васильович автограф.png
Могила Івана Макогона

БіографіяРедагувати

Народився 13 (26 жовтня) 1907 року в селі Грушувасі (нині Барвінківського району Харківської області) в селянській родині. В 19261931 роках навчався в Харківському художньому інституті в Абрама Менеса, Івана Северина, Семена Прохорова, Михайла Шаронова, Анатолія Петрицького, Олексія Кокеля, одночасно вивчав скульптуру у приватній майстерні Івана Севери.

Учасник Міжсоюзницької війни Німеччини та СССР, служив сапером у сталінських військах, був контужений. Після шпиталю працював у фронтовій газеті на Південному Кавказі. 1944 за станом здоров'я медики звільнили від строкової служби і направили у студію військових художників імені Митрофана Грекова у Москву[1].

З 1954 викладав у Київському художньому інституті (професор з 1971 року).

Помер 19 серпня 2001. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

ТворчістьРедагувати

Працював у галузі станкової та монументальної скульптури, у різних матеріалах.

Серед творів:

До 125-річчя Тараса Шевченка зробив бюст Кобзаря для Канівського меморіального музею та ювілейну медаль, яка в 1939 році на республіканському конкурсі була відзначена як найкращий твір. Створив медаль до 100-річчя Є. Патона та інші.

У Національному художньому музеї України зберігається ряд творів скульптора, що характеризують різні періоди його творчості: «Композиція пам'яті скульптора І. Левицького» (1934; мармур); «Голівка дівчинки» (1934; граніт); «Портрет батька» (1937; теракота); «Портрет художника І. Северина» (1937; гіпс); «Жіноча голова» (1956; бронза); «Портрет письменника Ю. Дольд-Михайлика» (1960; гіпс); «Жіночий торс» (обпалена глина)[2].

Галерея робіт
             .
надгробок О. Вербицького
надгробок Л. Дмитерка
пам'ятник Косіору
меморіальна дошка
О. Міньківському
меморіальна дошка
М. Федорову
меморіальна дошка
М. Бажану,
(архітектор О. К. Стукалов)

ВідзнакиРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

11 квітня 2008 року в Києві, на будинку по провулку Івана Мар'яненка, 14, в якому в 19602001 роках жив скульптор, встановлено бронзову меморіальну дошку (барельєф, скульптор І. І. Макогон)[3].

ПриміткиРедагувати

  1. Ромоданова І., Поліщук Т. Скульптор та Муза, або Дві невигадані історії // «День». — № 130. — 2001. — 25 липня.
  2. Сайт Національного художнього музею України
  3. Захоплюючий Київ[недоступне посилання з червень 2019]

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати