Голосіївський парк імені Максима Рильського

Голосіївський парк
імені Максима Рильського
Голосіївський парк; імені Максима Рильського
	Пам'ятник Максиму Рильському біля головного входу до парку
	50°23′25″ пн. ш. 30°30′26″ сх. д. / 50.39028° пн. ш. 30.50722° сх. д.
Тип	культури і відпочинку
Відкрито	1957 рік
Площа	126,32 га
Країна	Україна
Розташування	Київ, Голосіївський район, вздовж Голосіївського проспекту
	Голосіївський парк; імені Максима Рильського Голосіївський парк; імені Максима Рильського (Київ)
	Голосіївський парк імені Максима Рильського у Вікісховищі

Голосі́ївський парк імені Максима Рильського — парк у південній частині міста Києва, у Голосіївському районі, у місцевості Голосіїв, розташований вздовж Голосіївського проспекту.

Історія

Закладений у 1957 році у північній частині Голосіївського лісу. Пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення — з 1960 року^[1]^[2]. Площа — 140,9 га.

2007 року було утворено національний природний парк «Голосіївський» площею 4521,29 гектара з підпорядкуванням його Міністерству охорони навколишнього природного середовища України^[3].

Сучасний стан

Територія парку є частиною залишку природного лісу, що колись з півдня оточував Київ. Рельєф сильно розсічений. Композиційною віссю парку є каскад із чотирьох ставків площею близько 6 га, розміщений уздовж долини струмка Горіхуватка. На нижньому ставку (біля Голосіївської площі) влаштовано човнову станцію. У парку розміщені містечка атракціонів, дитячі майданчики, кафе, ресторани.

У 1964 році парку було присвоєно ім'я українського поета Максима Рильського (1895—1964), який у 1951—1964 роках жив і працював у будинку на Радянській вулиці (нині — вулиця Максима Рильського), розташованій поруч з парком (зокрема, у 1959 року вийшла поетична збірка Максима Рильського під назвою «Голосіївська осінь»). У 2003 році біля центрального входу до парку було відкрито пам'ятник Максиму Рильському (автори — скульптор Петро Остапенко та архітектор Олег Стукалов).

У 1941 році по території Голосіївського лісу проходила лінія оборони Києва. У 1965 році на території Голосіївського парку було встановлено пам'ятник учасникам оборони Києва 1941 року у вигляді гранітної стели (архітектор — Всеволод Суворов).

Проєктом нового Генерального плану Києва передбачено розширення територій національного природного парку «Голосіївський» на 1,7 тис. гектарів — до 12,7 тис. гектарів у межах міста.^[4]

Галерея


Голосіївський ліс

Примітки

↑ Постанова Ради Міністрів Української РСР від 29 січня 1960 року № 105. Перезатверджено постановою колегії Держкомприроди Української РСР від 30 серпня 1990 року № 18.
↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 20 березня 1972 року № 363 «Про віднесення пам’яток природи місцевого значення в м. Києві, згідно з новою класифікацією». [Архівовано з першоджерела 9 липня 2022.]
↑ Указ Президента України № 794/2007 від 27 серпня 2007 року «Про створення національного природного парку „Голосіївський“»
↑ У Києві планують розширити національний природний парк «Голосіївський». www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Голосіївський парк імені Максима Рильського

Томілович Л. В. Парки Києва. Голосієво // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень

[1] Постанова Ради Міністрів Української РСР від 29 січня 1960 року № 105. Перезатверджено постановою колегії Держкомприроди Української РСР від 30 серпня 1990 року № 18.

[vkr-363-2] Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 20 березня 1972 року № 363 «Про віднесення пам’яток природи місцевого значення в м. Києві, згідно з новою класифікацією». [Архівовано з першоджерела 9 липня 2022.]

[ukaz794-2007-3] Указ Президента України № 794/2007 від 27 серпня 2007 року «Про створення національного природного парку „Голосіївський“»

[4] У Києві планують розширити національний природний парк «Голосіївський». www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.

[1]

[2]

[3]

[4]