Лебедєв Сергій Олексійович
Сергі́й Олексі́йович Ле́бедєв (нар. 2 листопада 1902, Нижній Новгород — пом. 3 липня 1974, Москва) — вчений, академік, творець першого в континентальній Європі комп'ютера.
| Лебедєв Сергій Олексійович | |
|---|---|
| рос. Сергей Алексеевич Лебедев | |
 | |
| Народився | 2 листопада 1902 Нижній Новгород, Російська імперія[1] |
| Помер | 3 липня 1974 (71 рік) Москва, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Місце проживання | Російська імперія |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | інформатик, винахідник, викладач університету, інженер |
| Alma mater | Московський державний технічний університет імені Баумана МФТІ |
| Галузь | комп'ютер |
| Заклад | Інститут точної механіки та обчислювальної техніки (Росія) |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Вчителі | Круг Карл Адольфович |
| Аспіранти, докторанти | Q19910340? Aleksandr Tomilind Корольов Лев Миколайовичd Шкабара Катерина Олексіївна Рабинович Зіновій Львович |
| Членство | Академія наук СРСР НАНУ |
| Партія | КПРС |
| Нагороди | |
| Автограф |  |
 Лебедєв Сергій Олексійович у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Навчався в Московському вищому технічному училищі. Впродовж 10 років керував відділом автоматики у Всесоюзному електротехнічному інституті.
Академік АН УРСР з 1945 року. Керував (з 1947 року) розробкою у Києві (у передмісті Феофанія) в напівзруйнованій церкві[2] першої в СРСР і у континентальній Європі лампової обчислювальної машини МЕОМ (малої електронної обчислювальної машини, рос. — МЭСМ) у 1950 році[3]. З 1952 року, вже в Інституті точної механіки і обчислювальної техніки АН СРСР (Москва), керував створенням ЕОМ «БЕСМ — 1». На її базі пізніше, під його ж керівництвом, були створені такі радянські ЕОМ, як М-20 тощо.
Доповідь С. Лєбєдєва 1956 року в Дармштадті про успіхи київських вчених виявила, що українські ЕОМ відповідають рівневі американських і є найшвидкодіючими в Європі.[джерело?]
В 1958 році як головний конструктор брав участь в розробці ЕОМ М-20 (разом з М. К. Сулимом та М. Р. Шура-Бура), розроблені рішення в подальшому були втілені в декількох серіях напівпровідникових вітчизняних ЕОМ.
1960 року в Києві, під керівництвом В. Глушкова, сконструйовано напівпровідникову ЕОМ «Дніпро».
Створені на основі київських ЕОМ обчислювальні машини забезпечили досягнення паритету між США та СРСР у період ядерного протистояння.[джерело?]
Учень С. Лєбєдєва В. Бурцев створив ЕОМ «Діана-1» та «Діана-2», що забезпечили автоматичне стеження за цілями. Київські ЕОМ були використані для створення першої системи протиракетної оборони СРСР (генеральний конструктор Г. В. Кисунько).
Донька Наталія (нар. 1939) — радянський і російський історик, видний дослідник Катиньського розстрілу.
Основний доробок
ред.Під керівництвом Лебедєва в Україні був створений перший на континенті Європи комп'ютер — Мала електронна лічильна машина («МЭСМ»). Наукова школа Лебедєва, що стала головною в колишньому СРСР, за своїми результатами успішно конкурувала з американською фірмою «IBM». Під керівництвом академіка були створені і передані для серійного випуску 15 типів високопродуктивних, найскладніших ЕОМ, кожна — продуктивніша, надійніша і зручніша в експлуатації за попередню.
В короткому листі, направленому до Ради з координації Академії наук СРСР, С. О. Лебедєв написав: «Цифровими обчислювальними машинами почав займатися наприкінці 1948 року. Самостійно в 1948—1949 роках розробив основні принципи побудови таких машин. Враховуючи їх виняткове значення для нашого народного господарства, а також відсутність в Союзі будь-якого досвіду їх побудови і експлуатації, я вирішив якомога швидше створити малу електронну лічильну машину МЭСМ, за допомогою якої можна було б досліджувати основні принципи побудови, перевірити методику розв'язання окремих задач і накопичити експлуатаційний досвід. У зв'язку з цим було намічено створити діючий макет машини з подальшим його перетворенням в малу електронну лічильну машину. Щоб не затримувати розробку, були вимушені виконати запам'ятовуючий пристрій на тригерних комірках, що зменшило його об'єм. Розробка основних елементів була проведена в 1948 р. До кінця 1949 р. були розроблені загальне компонування машини та принципові схеми її блоків. У першій половині 1950 р. були виготовлені окремі блоки та було розпочато їх налагодження у взаємодії, до кінця 1950 р. налагодження створеного макету було закінчено. Діючий макет успішно демонструвався комісії».
Нагороди і премії
ред.- Герой Соціалістичної Праці (1956);
- Сталінська премія третього ступеню (1950) — за розробку і впровадження приладу компаундування генераторів електростанцій для підвищення стійкості енергосистем і покращення роботи електроустановок;
- Ленінська премія (1966) — за створення системи «А» (протиракетної оборони);
- Державна премія СРСР (1969) — за розробку і впровадження в народне господарство високопродуктивної універсальної ЕОМ ВЕОМ-6;
- чотири ордена Леніна (1954, 1956, 1962 1972);
- орден Жовтневої революції (1971);
- 2 ордена Трудового Червоного Прапора (1947, 1957);
- медалі.
Вшанування пам'яті
ред.
На будівлі Інституту електродинаміки НАН України (колишній Інститут електротехніки АН УРСР), в корпусі якої з 1946 по 1951 рік працював Лебедєв, встановлено меморіальну дошку.
На території Київського політехнічного інституту встановлено пам'ятник вченому.
Його ім'ям названо вулицю в Києві (вулиця Академіка Лебедєва у Голосіївському районі, Феофанія).
З 1977 року НАН України присуджує Премію імені С. О. Лебедева «за видатні досягнення в галузі обчислювальної техніки, приладобудування й створення засобів і систем автоматизації та управління».[4]
З 1993 року Російська академія наук присуджує Премію ім. С. О. Лебедєва «за видатні роботи в галузі розробок обчислювальних систем».[5]
Примітки
ред.- ↑ Лебедев Сергей Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Михайло Олексійович Лаврент'єв / О. С. Лимарченко. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. — с. 21
- ↑ ' Сергій Олексійович Лебедєв — творець першого в континентальній Європі комп'ютера : [укр.] : [арх. 10 листопада 2020 року] // icfcst.kiev.ua. — Історія розвитку інформаційних технологій в Україні. — Дата звернення: 10 листопада 2020 року.
- ↑ Премія імені С. О. Лебедева НАН України. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 10 квітня 2021.
- ↑ Премия имени С. А. Лебедева РАН [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Джерела та література
ред.- Д. В. Грузін. Лебедєв Сергій Олексійович [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 62. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
Посилання
ред.- Стаття, присвячена Лебедєву [Архівовано 13 травня 2008 у Wayback Machine.] (укр.)
- Юрий Панчул. Рождение и смерть советских компьютеров.[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)