Відкрити головне меню

Ангела Меркель

німецький політик, лідер ХДС, з 2005-го року — Федеральний Канцлер Німеччини
(Перенаправлено з Анґела Меркель)

А́нгела Дороте́я Ме́ркель (нім. Angela Dorothea Merkel; нар. 17 липня 1954, Гамбург) — німецька політикиня, лідерка ХДС (2000—2018), Федеральна канцлерка Німеччини (з 2005-го року).

Ангела Меркель
Dr. Angela Dorothea Merkel
нім. Angela Merkel
Ангела Меркель Dr. Angela Dorothea Merkel

Нині на посаді
На посаді з22 листопада 2005
ПопередникГерхард Шредер

Лідер ХДС
Час на посаді:
10 квітня 2000 — 7 грудня 2018[1]
ПопередникВольфганг Шойбле
НаступникАннегрет Крамп-Карренбауер

Міністр навколишнього середовища
Час на посаді:
1994 — 1998

Міністр жінок та молоді
Час на посаді:
1991 — 1994

Народився17 липня 1954(1954-07-17) (65 років)
Німеччина Гамбург, ФРН
Політична партіяХристиянсько-демократичний союз (Німеччина)
ЧоловікЙоахім Зауер
РелігіяЛютеранство
Особистий підписAngela Merkel Signature.svg
angela-merkel.de

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Перша жінка Федеральний канцлер Німеччини. Людина року журналу «Тайм» (2015)[2], найвпливовіша жінка планети за версією журналу «Форбс»[3]. 15 листопада 2016 оголосила, що учетверте висуватиметься у канцлери[4]. 7 грудня 2016 року була знову вчетверте обрана лідером ХДС, з метою подальшого балотування на пост канцлера. За її кандидатуру проголосували 89,5 відсотка учасників партійного з'їзду в Ессені[5].

Зміст

БіографіяРедагувати

Ангела була третьою дитиною в родині лютеранськогo пастора Горста Каснера і вчительки Герлінди Каснер, які жили в Гамбурзі[6]. Після її народження сім'я переїхала в НДР, де її батько очолив парафію у містечку Темплін[7]. Її батько відкрив семінарію в НДР і керував будинком для інвалідів. Утримувався від будь-якої публічної критики режиму, що дало йому певні привілеї: мав у розпорядженні два автомобілі і можливість часто виїжджати на захід. Таким дивним чином східнонімецька влада виражала йому свою довіру, впевнена, що пастор — переконаний комуніст. В юності Ангела була в піонерській організації, Комуністичному союзі молоді і водночас членом молодіжної організації християнських демократів. У школі добре опанувала російську мову, пізніше вивчила англійську.

1978 року закінчила фізичний факультет Лейпцизького університету, 1986-го захистила дисертацію[8]. З 1978 року до 1990 працювала в Центральному інституті фізичної хімії Академії наук НДР.

Рано виходить заміж за фізика Ульріха Меркеля[9], з яким незабаром розлучається і сходиться з професором Йоахімом Зауером, на той час розлученим батьком двох дітей[10].

Політична кар'єраРедагувати

У 1989, після падіння Берлінської стіни, вона вступила в ряди організації «Німецька вільна молодь» (Freie Deutsche Jugend), покликаної керувати молоддю, відданій державі, і стала активістом Партії демократичного відновлення, де обійняла посаду секретаря Департаменту агітації і пропаганди. Так вона стає одним з головних експертів з політичної комунікації в НДР. За службовим обов'язком, науковою і політичною, вона часто їздить в країни радянського блоку, зокрема до Москви, тим більше що вона вільно говорить російською. Через кілька місяців Ангела Меркель раптово міняє свій політичний табір і вступає в організацію «Демократичний прорив» (Demokratischer Aufbruch) — новий рух, ініційований західнонімецькою християнською демократією. Їй відразу доручають ті ж функції, тільки тепер її нова посада називається на західнонімецький зразок: «прес-секретар».

Після останніх парламентських виборів в НДР вона увійшла до уряду Лотара де Мезьера, останнього голови кабінету міністрів НДР, і стала його прес-секретарем, хоча її організація «Демократичний прорив» набрала тільки 0,9 % голосів. У цей період вона бере активну участь в «переговорах 2+4», які поклали початок чотиристоронній угоді про статус Берліна і його окупації союзниками, а також в переговорах з приводу об'єднання Німеччини, які Кондоліза Райс веде з Вашингтона. Щоб уникнути масованої еміграції на захід, Меркель без зволікання запустила процес інтеграції НДР в ринкову економіку і зону марки.

В цей час її коханця Йоахима Зауера найняла американська фірма «Біосим Текнолоджі» (Biosym Technology). Цілий рік він провів у Сан-Дієго (Каліфорнія) в лабораторії компанії, що працює на Пентагон. Потім він стає експертом в «Акселріс» (Accelrys), іншій компанії в Сан-Дієго, що працює на Пентагон. Ангела Меркель, у свою чергу, удосконалює свою англійську: тепер вона говорить нею вільно.

Після об'єднання Німеччини в 1990 вступила в Християнсько-демократичний союз (ХДС), який був тоді при владі. У грудні того ж року її обрали депутатом Бундестагу.

 
Ангела Меркель на плакаті ХДС (CDU) 1995 року.

В уряді Гельмута Коля стала міністром у справах жінок і молоді. З 1991 — віце-голова Християнсько-демократичного союзу. У 1994 перейшла на посаду міністра навколишнього середовища. У 1998 ХДС був змушений піти в опозицію, а навколо Гельмута Коля вибухнув скандал із приводу незаконних зовнішніх пожертвувань на рахунки ХДС. Скандал торкнувся також і голови ХДС Вольфганга Шойбле і той змушений був піти у відставку.

Ангела Меркель відреклася від Коля і зажадала від партійного активу змінити керівництво ХДС і почати партійне «відновлення». У квітні 2000 96 % членів партії обрали її спадкоємицею Шойбле на посаді голови ХДС. Цей успіх був особливо примітний на тлі того, що Меркель — жінка, східна німкеня і протестантка, вкрай нетипова для цієї партії. У 2002 Меркель погодилася на єдину кандидатуру на посаду федерального канцлера від ХДС/ХСС прем'єр-міністра Баварії Едмунда Штойбера. Штойбер вибори програв і це підсилило внутрішньопартійні позиції Меркель. У 2003 Меркель демонстративно підтримала американське вторгнення в Ірак, поїхавши в США[11]. У 2004 вона зуміла домогтися обрання кандидата від ХДС/ХСС Горста Келера на посаду президента Німеччини.

Після несподіваної ініціативи Герхарда Шредера про дострокові вибори у 2005, Ангела Меркель була обрана ХДС/ХСС кандидатом на посаду федерального канцлера Німеччини. На виборах коаліція ХДС/ХСС випередила СДП всього на 1 %[12].

За результатами виборів у бундестаг блок ХДС/ХСС і вільних демократів випередив СДП із «зеленими» усього на три голоси. У зв'язку з нездатністю сформувати стійку парламентську більшість християнським демократам довелося піти на створення «великої» коаліції з СДПН — вдруге в історії ФРН.

«Велика коаліція»Редагувати

 
Ангела Меркель на з'їзді ЄНП, 2012

10 жовтня 2005 голова Християнсько-соціального союзу, прем'єр-міністр Баварії Едмунд Штойбер повідомив, що на переговорах про формування «великої» правлячої коаліції, які проводили А. Меркель, Герхард Шредер і голова СДП Франц Мюнтеферінг, було вирішено, що Ангела Меркель стане новим канцлером Німеччини[13].

В обмін на згоду на канцлерство Ангели Меркель СДП одержить у майбутньому кабінеті 8 міністерських портфелів: закордонних справ, фінансів, юстиції, праці, з питань охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я, транспорту, а також економічного співробітництва і розвитку.

До ХДС/ХСС — поряд з керівником відомства федерального канцлера в ранзі міністра — відходять посади міністрів оборони, внутрішніх справ, економіки, сім'ї, освіти, а також сільського господарства[14].

Тим часом, Герхард Шредер заявив, що його не буде в наступному уряді ФРН. Раніше не виключалося, що він може зайняти в новому уряді посаду віце-канцлера і міністра закордонних справ.

22 листопада 2005 Ангела Меркель була обрана федеральним канцлером ФРН, 397 депутатів Бундестагу проголосували «за», 202 — «проти», 12 — «утрималися»[15].

Консервативно-ліберальна коаліціяРедагувати

27 вересня 2009 року в Німеччині відбулися парламентські вибори, за результатами яких була сформована коаліція між блоком ХДС/ХСС та вільними демократами[16]. 28 жовтня канцлер Німеччини Меркель була переобрана на посаду голови уряду ФРН за підсумках виборів до бундестагу і коаліційних переговорів[17].

Друга Велика коаліціяРедагувати

17 грудня 2013 було офіційно приведено до присяги новий коаліційний уряд ХДС-ХСС і СДПН на чолі з Ангелою Меркель[18].

Політичні позиціїРедагувати

 
Ангела Меркель, Петро Порошенко та Джо Байден, 2015

В зовнішній політиці Меркель відома своєю беззастережною підтримкою американського курсу, виступаючи за зближення зі США[19]. Але після того, як на президентських виборах 2016 р. переміг Дональд Трамп відносини між Німеччиною та США погіршились. Трамп критикує Німеччину за малі витрати на оборону в рамках НАТО - 1,23 відсотка від свого ВВП, тоді як США - 3,39 відсотка [20]. Також Трамп розкритикував план Німеччини щодо будівництва газопроводу «Північний потік-2» та за закупівлі російського газу і заявив, що розглядає можливість введення санкцій США проти газового проекту «Північний потік-2». Він переконаний, що саме Німеччина може заблокувати цей процес, переставши купувати російський газ [21]. На думку Трампа, «Німеччина стала заручницею Росії». У відповідь Меркель нагадала, що раніше частина її країни була під контролем іншої держави, але тепер Берлін проводить свою зовнішню політику і сам приймає потрібні йому рішення. Канцлер заявила, що «на своєму досвіді» знає, як це, коли частина Німеччини контролюється Радянським Союзом [22].

А. Меркель неодноразово критикувала Герхарда Шредера за «надмірну» дружбу з Володимиром Путіним і заявляла про те, що, в разі обрання канцлером, займе твердішу позицію у відношенні до Росії. Меркель має намір розбити «тріумвірат» Шредера з Жаком Шираком і Володимиром Путіном і поліпшити відносини з США та країнами Східної Європи.

Меркель є послідовним противником прийняття Туреччини в Європейський Союз[23]. Найбільше, що вона згодна надати Туреччині, — «привілейоване партнерство»[24]. Також у березні 2010 року, після того, як економіка Греції опинилась на межі дефолту, Ангела заявила, що Єврозоні необхідний механізм виключення з неї окремих країн за систематичне порушення правил фінансової стабільності[25].

Під час Уельського саміту НАТО 2014 року Меркель виступила за інтенсивнішу співпрацю між Україною та альянсом. Водночас вона заявила, що «про членство України в НАТО не йдеться»[26].

Меркель вважала можливим вихід Великої Британії з Євросоюзу[27]. 19 січня 2019 року заявила, що зробить все, щоб Велика Британія залишила ЄС з угодою, оскільки на ній лежить історична відповідальність. У той же час, вона заявила, що Німеччина поважає рішення Британії вийти і навіть після Brexit Велика Британія повинна бути важливим партнером [28].

Підтримала введення санкцій проти Росії на фоні подій на Сході України. 8 січня 2015 року під час зустрічі з Арсенієм Яценюком Меркель заявила, що частину санкцій проти Росії, які не стосуються Криму можна буде зняти лише після того, коли Росія виконає Мінські угоди[29]. 2 лютого Меркель заявила, що Німеччина не постачатиме в Україну зброю і наголосила на потребі мирного вирішення конфлікту на Донбасі[30]. У червні 2015 року Меркель заявила, що конфлікт на Донбасі став екзаменом у відносинах Німеччини й Росії[31].

У внутрішній політиці вона має намір продовжити курс реформ Герхарда Шредера, однак «іншими способами». Її головна оголошена мета — створення робочих місць і підтримка економіки за рахунок зменшення соціальних допомог.

Рейтинг довіриРедагувати

Згідно із соцопитуванням, яке проводилось у вересні 2015 року, політику Ангели Меркель підтримують 63 % німців. Це був найнижчий рівень підтримки Меркель з грудня 2012 року. Найбільше Меркель критикували за її політику щодо мігрантів та недостатньо швидке засудження насильницьких антимігрантських протестів. Протягом серпня до Німеччини прибули близько 104 тисяч мігрантів[32]. У листопаді 2016 59 % німців підтримало переобрання Меркель канцлеркою після виборів до Бундестагу у 2017 році[33]

Опитування соціологічного інституту Kantar Emnid, яке було проведене на замовлення медіагрупи Funke у липні 2018 року показувало, що німці більше довіряють до французького президента Еммануеля Макрона, ніж до А. Меркель. Їй довіряли 51% співвітчизників, тоді як не довіряло - 45%, тоді як Макрону довіряли 55% німців. Серед тих, хто висловив недовіру Меркель і Макрону, найбільше прибічників правопопулістської партії «Альтернатива для Німеччини» [34].

Сімейне життяРедагувати

Ангела Меркель одружена вдруге, дітей не має. Першим її чоловіком, з яким вона одружилася у 1977 році ще в Лейпцигу, був Ульріх Меркель. Познайомилася з ним на третьому курсі. Розлучилася після переїзду в Берлін після університету (розійшлися у 1981, за рік до офіційного розлучення). Після розлучення залишила його прізвище. Другий чоловік — професор теоретичної і фізичної хімії Університету ім. Гумбольдтів Йоахім Зауер (Joachim Sauer). Почала зустрічатися з ним у 1984 році, коли професор ще був у шлюбі. 30 грудня 1998 року вони одружилися[35].

Цікаві фактиРедагувати

  • Власник одного з берлінських авто-ресайклінгів (нім. Recyclinghof) виявив по техпаспорту (нім. Fahrzeugbrief), що списаний на брухт «Golf II» з 190.000 км пробігу на одометрі, колись належав Ангелі Меркель. Це було перше «західне авто» майбутнього канцлера, вона їздила на ньому в 1990—1995 роках, після чого «Гольф» ще рік належав її чоловіку, а потім у інших власників. Господар ресайклінгу реставрував автомобіль і повністю його перефарбувавши, в середині квітня 2012 виставив на аукціон eBay. Після того, як ставки досягли 130.000 євро, виявилось, що ніхто всерйоз не збирався купувати авто, а більшість ставок зробили жартівники, власник зняв авто з торгів[36]. З другої спроби йому вдалось продати Гольф на eBay за 10.165,02 євро.
    Для порівняння — перший «Golf» Папи Бенедикта XVI був проданий на аукціоні в 2005 році за 188.938,88 євро[37][38];
  • Журнал «Форбс» вважає Ангелу Меркель найвпливовішою жінкою сучасності (станом на 24 серпня 2011 року)[39].
  • 15 січня 2015 року під час офіційної заяви в Берліні Меркель помилково заявила, що антисемітизм є урядовим та громадянським обов'язком Німеччини. У виправленому варіанті промови зазначається, що в Німеччині не повинно бути місця для ненависті до євреїв та мусульман[40].
  • 18 червня 2019 року Ангелі Меркель стало зле під час зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським. Коли військовий оркестр заграв гімн Німеччини канцлер раптом захиталася, у неї стали тремтіти руки і вона прикусила губу. Потім 64-річній очільниці німецького уряду стало краще. Вона заявила, що серйозних проблем із здоров'ям у неї немає і відчуває себе добре [41]. Однак, 10 серпня Меркель втретє почала несподівано тремтіти. Цього разу на церемонії прийняття прем'єр-міністра Фінліндії у Берліні. Але за кілька секунд вона пішла, ніби нічого не сталося. Пізніше Меркель запевнила журналістів, що почувається добре і пояснила це тим, що «ще перебуває на стадії відновлення після першого інцеденту з президентом Зеленським» [42].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. https://hromadske.ua/posts/hristiyansko-demokratichnij-soyuz-obrav-zaminu-merkel-na-postu-glavi-partiyi?fbclid=IwAR1NXBZPr-hQrraD8p4kNGoci50GMxE3LvEqvvmbB3_7GfOKbPH0MI_URxg Християнсько-демократичний союз обрав заміну Меркель на посту глави партії
  2. (www.dw.com), Deutsche Welle. Time визнав Ангелу Меркель "Людиною року" | Новини — актуальні повідомлення про події в світі | DW.COM | 09.12.2015. DW.COM. Процитовано 2016-11-23. 
  3. (www.dw.com), Deutsche Welle. Меркель вп'яте поспіль стала найвпливовішою жінкою світу за версією Forbes | Світ | DW.COM | 26.05.2015. DW.COM. Процитовано 2016-11-23. 
  4. (www.dw.com), Deutsche Welle. Представник ХДС: Ангела Меркель учетверте висуватиметься у канцлери | Новини — актуальні повідомлення про події в світі | DW.COM | 15.11.2016. DW.COM. Процитовано 2016-11-23. 
  5. Ангелу Меркель вновь избрали главой ХДС, что позволит ей в четвертый раз баллотироваться на пост канцлера
  6. Newsticker | Merkels Vater gestorben — Termine abgesagt | newsecho.de — Meine Nachrichten. 2011-12-14. Процитовано 2016-11-23. 
  7. Bundeskanzlerin Merkel ohne fertige Antworten in Templin. www.rbb-online.de. Процитовано 2016-11-23. 
  8. Germany, SPIEGEL ONLINE, Hamburg. Legendäre Clubs: Drogenwahn auf der Dauerbaustelle. SPIEGEL ONLINE. Процитовано 2016-11-23. 
  9. Deutschland, Stiftung Haus der Geschichte der Bundesrepublik. Gerade auf LeMO gesehen: LeMO Angela Merkel. www.hdg.de. Процитовано 2016-11-23. 
  10. Kanzlerinnen-Gatte: Joachim Sauer, das Phantom an Merkels Seite - WELT. DIE WELT. Процитовано 2016-11-23. 
  11. Rippert, Ulrich. Why Germany’s Christian Democrats support the war against Iraq - World Socialist Web Site. www.wsws.org. Процитовано 2016-11-23. 
  12. Der Bundeswahlleiter. 2006-01-02. Процитовано 2016-11-23. 
  13. BBC NEWS | Europe | Merkel becomes German chancellor. news.bbc.co.uk. Процитовано 2016-11-23. 
  14. BBC NEWS | Europe | German coalition poised for power. news.bbc.co.uk. Процитовано 2016-11-23. 
  15. РИА Новости - события в России и мире: темы дня, фото, видео, инфографика, радио. ria.ru. Процитовано 2016-11-23. 
  16. (www.dw.com), Deutsche Welle. Вибори у Німеччині: останній бій - найважчий | Європа | DW.COM | 27.09.2009. DW.COM. Процитовано 2016-11-23. 
  17. Ангелу Меркель переобрано канцлером ФРН
  18. досліджень, Національний інститут стратегічних. "Щодо тенденцій у зовнішній політиці нового уряду Німеччини". Аналітична записка. Архів оригіналу за 2016-11-24. Процитовано 2016-11-23. 
  19. Obama: Merkel was my closest ally. 2016-11-15. Процитовано 2016-11-23. 
  20. критикує малі витрати Німеччини на оборону в рамках НАТО
  21. Трамп заявив, що Німеччина робить величезну помилку, покладаючись на "Північний потік 2"
  22. Меркель відреагувала на нападки Дональда Трампа, згадавши про НДР
  23. Merkel says still against Turkey joining the EU. Reuters. 2016-10-07. Процитовано 2016-11-23. 
  24. eub2. Merkel wants 'privileged partnership' between Turkey, EU — EUbusiness.com | EU news, business and politics. www.eubusiness.com. Процитовано 2016-11-23. 
  25. Меркель предлагает исключать из еврозоны — BBCRussian.com
  26. Меркель виступила за інтенсивнішу співпрацю між Україною та НАТО
  27. Меркель допускає можливість виходу Британії з ЄС — ЗМІ
  28. Меркель заявила про історичну відповідальність за Brexit
  29. Меркель пояснила Яценюку, коли можуть зняти санкції з Росії
  30. Меркель виступила проти поставок зброї в Україну
  31. Меркель: Конфликт в Украине стал экзаменом для отношений России и Германии
  32. Меркель втрачає популярність через політику щодо мігрантів
  33. (www.dw.com), Deutsche Welle. Більшість німців бачить Меркель наступною канцлеркою | Новини — актуальні повідомлення про події в світі | DW.COM | 09.11.2016. DW.COM. Процитовано 2016-11-23. 
  34. Німці більш довіряють Макрону, аніж Меркель Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2018/07/22/nimtsi_bilsh_doviryayut_makronu_anizh_merkel_1371250
  35. Настоящий друг или фрау Риббентроп. Ангела Меркель и Украина // Корреспондент.net, 17 июля 2014, 13:51
  36. Німецька хвиля: Онлайн-аукціон по продажу машини Меркель закінчився провалом
  37. Bild: Angela Merkels erster Golf hat einen Neuen
  38. Focus: Auktion auf Ebay: Sauerländer kauft ersten Golf von Angela Merkel
  39. Forbes: The World's 100 Most Powerful Women
  40. Меркель обмовилася: антисемітизм є нашим урядовим і громадянським обов'язком — ЗМІ
  41. МЕРКЕЛЬ ВПЕРШЕ РОЗПОВІЛА ПРО СВОЄ ЗДОРОВ'Я
  42. Меркель знову тремтіла на публічній зустрічі, втретє за місяць

ЛітератураРедагувати

  • Кривонос Р. А. А. Меркель // Європейський Союз: економіка, політика, право: енциклопедичний словник / редкол.: В. В. Копійка (голова), О. І. Шнирков (заст. голови), В. І. Муравйов та ін. — К.: Вид.-поліграф. центр Київського університету, 2011. — С. 216—217.

ПосиланняРедагувати