Відкрити головне меню
IDF-M270-MLRS--ZE-white.jpg

M270 MLRS

M270 MLRS
Загальні дані
класифікація реактивна система залпового вогню
вартість $ 2,3 млн.[1]
Виробництво та застосування
країна-виробник Flag of the United States.svg США
розробник США Vought
компанія-виробник США Lockheed Martin
Німеччина Diehl Defence
Франція Aérospatiale
роки виробництва 1980-2003
кількість виробів, од. 1 300
роки експлуатації з 31 березня 1983
модифікації M270A1, M270B1
основні країни-оператори Див. Країни-експлуатанти
війни Війна в Перській затоці
Війна в Іраку
Війна в Афганістані
Громадянська війна в Сирії
Основні параметри
бойова маса, т 24,950
екіпаж, осіб 3
довжина, мм 6 850
ширина, мм 2 970
висота, мм 2 590
база, мм M2 Bradley
Броня
калібр, марка та тип гармати 227
дальність стрільби, км M26: 32 км
M26A1/A2: 45 км
M30/31: 84 км
GMLRS+: 120 км
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна
трансмісія General Electric HMPT-500
3 — вперед, 1 — назад
підвіска індивідуальна торсіонна з гідравлічними амортизаторами
швидкість по шосе, км/год. 64,3
запас ходу по шосе, км 640

M270 MLRS (англ. M270 Multiple Launch Rocket System) — американська реактивна система залпового вогню на гусеничній базі БМП «Бредлі» виробництва компанії Vought. РСЗВ M270 призначена для виконання в будь-який час доби та за різних погодних умов бойових завдань з ураження і знищення з закритих вогневих позицій на відстанях понад 30 км районів зосередження військ та бойової техніки, позицій ствольної та реактивної артилерії противника, районів розгортання його сил і засобів протиповітряної оборони, вантажних автомобілів, легкоброньованих бронетранспортерів, а також командних пунктів, вузлів зв'язку та інших площинних цілей[2].

З 1983 року РСЗВ перебуває на озброєнні армії США. Загалом було вироблено близько 1300 одиниць M270, і понад 700 000 ракет різного типу. Згодом було засноване виробництво у Європі й поступово вони почали надходити на озброєння армій країн-членів НАТО. Остання партія РСЗВ була випущена в 2003 році, і поставлена на потребу єгипетської армії.

Зміст

РозробкаРедагувати

На початку 1976 року управління ракетних військ армії США для оснащення з'єднань тактичної і оперативно-тактичної ланки (дивізія, корпус) реактивною артилерією ініціювало програму зі створення реактивної системи загальної підтримки GSRS (англ. General Support Rocket System). У березні 1976 року представники п'яти компаній: (Boeing, Emerson Electric, Martin Marietta, Northrop та Vought[Прим. 1] підписали контракт на оцінку концепції створення реактивної системи загальної підтримки GSRS[3].

У вересні 1977 року представники фірм Boeing Aerospace і Vought Corporation підписали контракт на суму $855 тис. на 29-місячний період ратифікації (затвердження) конкурсу з розробки GSRS. За умовами контракту кожна компанія поставила три дослідні зразки бойової машини і некеровані реактивні снаряди для порівняльних випробувань на ракетному полігоні «Вайт Сендс» (штат Нью-Мексико)[3].

На початку 1978 року Управління науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт в області ракетної зброї армії США змінило напрямки подальшого розвитку системи GSRS з можливістю виробництва як у США, так і в Європі. Програма була перейменована на Multiple Launch Rocket System або MLRS. У квітні 1980 році Ling Tempco Vought of Dallas, штат Техас[Прим. 2]), була обрана головним підрядником для координації розробки системи MLRS.

Дослідні зразки системи GSRS розробки компаній Boeing Aerospace та Vought відповідно. 1979

30 березня 1979 року конструктори Vought провели перші стрільби з реактивної установки, випередивши в такій спосіб конкурентів з Boeing[4]. Дослідні зразки бойових машин від компаній Boeing Aerospace і Vought Corporation доставили на Абердинський випробувальний полігон у штаті Меріленд для військових досліджень ходових якостей машин й їхньої надійності методом випробувань на знос, стійкість ракет і електроніки до вібраційних і ударних навантажень при русі. Програма випробувань передбачала пробіг у 700 миль на кожну машину по різних типах ґрунтів. Період випробувань тривав до травня 1980 року, коли повинен був визначитися переможець[4].

У травні 1982 року на випробування були представлені перші реактивні снаряди, зібрані в рамках дрібносерійного виробництва. А в серпні 1982 року до армії надійшли на військові випробування перші бойові машини. Після успішного проведення іспитів та випробувань у 1983 році нова реактивна система залпового вогню MLRS стала надходити на озброєння армії США. Через 2-3 роки вона стала надходити на озброєння сухопутних військ армій інших держав[3].

З 1989 року почалося спільне виробництво системи MLRS фахівцями США, Великої Британії, Німеччини, Франції та Італії.

Організаційно системи MLRS зводилися в батареї і дивізіони польової артилерії. В дивізії і корпусі сухопутних військ перебуває на озброєнні по 9 і 27 бойових машин відповідно[3].

Конструкція та характеристикиРедагувати

Загальна конструкціяРедагувати

До складу реактивної системи залпового вогню M270 MLRS входять:

Пускова установкаРедагувати

Основними частинами бойової машини М270 є шасі і артилерійська частина. До артилерійської частини ПУ входять:

  • нерухома основа, встановлена на корпусі шасі;
  • поворотна платформа із закріпленою на ній частиною, що хитається, у броньованій коробчастій фермі якої розташовані два ТПК;
  • механізми заряджання і наведення.

Артилерійська частина БМ М270 змонтована на модифікованому подовженому гусеничному шасі бойової машини піхоти БМП M2 «Бредлі») (вантажний транспортер М993). Завдяки використанню цього шасі бойова машина має можливість руху по пересіченій місцевості, порівнянної з аналогічною можливістю танка М1.

Необхідна жорсткість основи пускової установки під час розміщення на вогневій позиції забезпечується виключенням підресорювання ходової частини. У броньованій кабіні розміщується обслуга РСЗВ з трьох осіб: командир установки, навідник і механік-водій. Там же змонтована апаратура управління вогнем, що включає ЕОМ, засоби навігації й топографічної прив'язки, а також пульт управління. Вся необхідна інформація відображається на світловому табло пульта керування. Апаратура управління вогнем РСЗВ MLRS може сполучатися з автоматизованими системами управління вогнем польової артилерії. Створюваний у кабіні надлишковий тиск і фільтровентиляційна установка захищають обслугу від газів, що утворюються при стрільбі, і від уражаючих чинників внаслідок радіоактивного забруднення місцевості або застосування хімічної зброї.

  Зовнішні зображення
  Схема електрообладнання M270 MLRS

Пускова установка MLRS модульного типу й не має постійних вмонтованих направляючих. У гнізді її броньованої коробчастої ​​ферми (той, що хитається) розміщуються два одноразових накладних транспортно-пускових контейнери, кожний з шести склопластикових трубчастих направляючих, які монтуються в два ряди. Стандартні ТПК важать 2270 кг і споряджаються ракетами на заводі-виробнику і герметизуються, що забезпечує збереження НКР без обслуговування протягом десяти років[3]. Передстартова підготовка ракет до стрільби практично не потрібна. Перезарядження пускової установки здійснюється за допомогою двох автономних зарядних механізмів (з електромеханічними приводами), монтованих на ПУ в коробчастій фермі над гніздами для ТПК. Операція здійснюється одним-двома номерами обслуги з використанням виносного пульта. При нульовому куті висхідні механізми заряджання за допомогою лебідок піднімають ТПК із землі вгору до упора і вводять його в гніздо коробчастої ферми.

Пуск снарядів здійснюється прямо зі змінних контейнерів. Для заряджання, прицілювання та розвантаження одного ТПК з 12 снарядів потрібно п'ять хвилин[3].

 
Автомобіль високої прохідності М985 компанії Oshkosh Corporation — основна машина підвезення НКР для РСЗС

Для забезпечення стрільби РСЗВ зазвичай одній пусковій установці додаються дві машини підвезення з причепами. Машиною підвезення служить 10-тонний автомобіль високої прохідності М985 компанії Oshkosh Corporation (колісна формула 8 × 8). У його кузові змонтований 2,5-т підйомно-поворотний кран, за допомогою якого здійснюється завантаження і розвантаження контейнерів. На машині та причепі перевозяться по чотири ТПК (шість ракет у кожному). Боєкомплект, що возить однієї ПУ, включаючи її 12 ракет, становить відповідно 108 НКР.

ШасіРедагувати

Шасі БМ М270 оснащується восьмициліндровим дизельним двигуном Cummins VTA-903 з газотурбінним наддувом потужністю 500 к.с. Двигун розташований під кабіною, яка може відкидатися вперед, що забезпечує доступ до вузлів силової установки. Трансмісія «General Electric» гідромеханічна HMPT-500 трьохшвидкісна. Підвіска торсіонна пластинчата, незалежна з трьома амортизаторами на кожен борт.

БоєприпасиРедагувати

РСЗВ M270 MLRS має на озброєнні наступні типи некерованих реактивних снарядів:

  •   М26 — з 644 елементами касетних боєприпасів M77 DPICM дальністю стрільби 32 км;
  •   М26А1 — з 518 посиленими елементами касетних боєприпасів M85 ERR[Прим. 3] дальністю стрільби 45 км;
  •   М26А2 — з елементами касетних боєприпасів типу M77 DPICM з дальністю стрільби 45 км[Прим. 4];
  •   GLSDB — керовані кластерні боєприпаси (модифікація авіаційних ракет типу «поверхня-поверхня»), що запускаються з наземних носіїв;
  •   М27 — навчально-тренувальний боєприпас для повного циклу тренування обслуги в заряджанні та навчальному пуску ракет;
  •   М28 — навчально-тренувальні ракети з трьома контейнерами-баластом;
  •   M28A1 — практичні ракети RRPR зі зниженим радіусом дії (до 9 км);
  •   XM29 — некеровані ракети з боєприпасами SADARM для дистанційного протитанкового мінування з дальністю стрільби 40 км;
  •  /  M30 — керовані ракети GMLRS з 404 елементами касетних боєприпасів M85 ERR дальністю стрільби 60 км;
  •  /  M31 — керовані уніфіковані ракети Guided Unitary MLRS з посиленими боєголовками для застосування в міських та гірських умовах бойових дій;
  •   M39 (MGM-140) — балістичні ракети малої дальності дії MGM-140 ATACMS — модернізований ракетний комплекс, що здійснює запуск ракет з транспортно-пускових контейнерів М39;
  •   XM135 — ракети з бінарною хімічною боєголовкою, заповненої VX;
  •  / /  SCATMIN  — касетні боєприпаси, споряджені 28 протитанковими мінами AT2 дальністю стрільби до 38 км;
  •   PARS SAGE-227 °F — експериментальні керовані реактивні снаряди розробки компанії TUBITAK-SAGE для заміни M26.
 
Стрільба з РСЗС M270 MLRS

Порівняльна таблиця боєприпасів до M270 MLRSРедагувати

Тип Вага Макс.дальність ураження Система керування Боєголовка
M26 306 кг 32 км 644 касетних боєприпасів M77 DPICM
M26A1/A2 296 кг понад 45 км M26A1: 518 касетних боєприпасів M85 DPICM
M26A2: 518 касетних боєприпасів M77 DPICM
M30/M31 84 км[5] GPS/INS M30: 404 касетних боєприпаси M85 DPICM
M31: 90 кг вибухової речовини
AT2 SCATMIN 254 кг 39 км AT2
PARS SAGE-227 °F 160-300 кг 70 км

Країни-експлуатантиРедагувати

 
Карта країн-операторів M270. Синій колір: поточні, червоний — колишні.

Поточні експлуатантиРедагувати

Колишні експлуатантиРедагувати

Потенційні експлуатантиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Виноски
  1. Зараз Lockheed Martin Missiles and Fire Control.
  2. Зараз Lockheed Martin Missiles and Fire Control.
  3. Удосконалена посилена версія касетних боєприпасів типу M77 DPICM.
  4. Використовувалися як проміжний варіант до прийняття на озброєння M85 ERR.
Джерела
  1. M270 MLRS Self-Propelled Loader/Launcher (SPLL)
  2. Реактивная система залпового огня MLRS
  3. а б в г д е ж Реактивная система залпового огня MLRS
  4. а б GSRS Prototypes Begin Mobility Testing. // Army Research and Development, September-October 1979, v. 20, no. 5, p. 6.
  5. (фр.) Fabrice Fayet, Détachement de Liaison, Observation et Coordination Архівовано 6 червень 2016 у Wayback Machine., p. 15, Joint Centre of concepts, doctrines and experiments, French army, 8 June 2015
  6. а б в г
  7. а б MLRS Improved. Krauss-Maffei Wegmann. Процитовано 2 June 2015. 
  8. а б в Sagem's Sigma 30 navigation and pointing system chosen to modernize M270 Multiple Launch Rocket Systems for three European armies. Safran. Sagem. 18 Jan 2012. Процитовано 2 June 2015. 
  9. Institute, Stockholm. Trade Registers. sipri. Stockholm International Peace Research Institute. Процитовано 13 August 2016. 
  10. M270 MLRS Report between 1993 and 2014. Deagel.com. Архів оригіналу за 3 червень 2016. Процитовано 29 August 2016. 
  11. MLRS (Multiple Launch Rocket System), United States of America. army-technology.com. Процитовано 29 August 2016. 
  12. а б в г MLRS® M270 Series Launchers. Lockheed Martin. Архів оригіналу за 19 липень 2015. Процитовано 2 June 2015. 
  13. а б Lockheed Martin Receives $45.3 Million Contract to Upgrade Finland's Precision Fires Capability. PR Newswire. Lockheed Martin. 18 May 2011. Процитовано 2 June 2015. 
  14. M270 (MLRS). Armyvehicles.dk. 2014. Процитовано 2 June 2015. 
  15. а б La DGA commande 13 Lance-roquettes unitaires (LRU). Defense.gouv.fr. Direction générale de l'armement. 7 Oct 2011. Процитовано 2 June 2015. 
  16. GMLRS. Lockheed Martin. Процитовано 2 June 2015. 
  17. NRK. Hærens storslegge i hvilestilling. NRK (no). Процитовано 2017-02-10. 
  18. Lūžio metai: kariuomenė keisis neatpažįstamai. DELFI. Процитовано 2016-12-11. 

ПосиланняРедагувати