Ме́ріленд[8] (також Ме́риленд, англ. Maryland, МФА:[mɛɹɨlənd] або [mɛrələnd]) — штат на сході США, один з так званих середньоатлантичних штатів і один з 13 штатів, які здійснили американську революцію. Населення — 6 052 177 осіб (19-е місце серед штатів; оцінка 2017 р.). Столиця — Аннаполіс, найбільше місто — Балтимор.

Штат Меріленд
Прапор Меріленду Great Seal of the State of Maryland
Прапор Печатка[d]
Прізвисько: штат Старої Лінії, Вільний штат
(англ. Old Line State[1])
Девіз: Fatti maschii, parole femine

Карта США з відміченим штатом Меріленд
Офіційна мова немає
Столиця Аннаполіс[2]
Найбільше місто Балтимор
Площа 32 131 км²[3] (42й)
 • Ширина 145 км
 • Довжина 400 км
 • Широта 37°53′ N по 39°43′ N
 • Довгота 75° 03′ W по 79° 29′ W
Населення 6 177 224 (19й)
 • Густота населення 192.25/км2 (5й)
Висота[en]  
 • Найвища точка Хой-Крестd[1]
1024 м
 • Середня висота 105 м
 • Найнижча точка Атлантичний океан[1]
0 м
Перед приєднанням Провінція Меріленд[1]
Приєднання до США 28 квітня 1788[1][4][…] (7й)
Губернатор Wes Moored[6][7]
Законодавча влада Maryland General Assemblyd
Сенатори Бен Кардін (D)
Кріс Ван Голлен (D)
Часові пояси EDT, Америка/Нью-Йоркd, UTC−5 і UTC−4
ISO 3166 US-MD
Абревіатури MD
Сайт maryland.gov
Мапа

Офіційні прізвиська:

  • «Штат старого кордону» (Old Line State)
  • «Штат-кокарда» (Cockade State)
  • «Вільний штат» (Free State). Таку назву штату дала одна з балтиморських газет у 20-х роках XX століття під час дії 18 поправки до Конституції США, вводячи «сухий закон» на території країни. Тоді штат Меріленд першим заявив про те, що не хоче підкорятися забороні на продаж і виробництво алкоголю, тобто хоче бути вільним.[9]

Історія ред.

У 1524 р. на східному узбережжі Північної Америки побував Джованні да Верразано на чолі французької експедиції. У 1526 р. у Чесапікську затоку прибули іспанці.

Першим з англійців цей район досліджував капітан Джон Сміт з Вірджинії в (1608). У 1631 р. Вільям Клерборн заснував тут перше торгове поселення.

У 1632 р. Карл I надав Джорджу Калверту, ірландському барону Балтимору, патент на заселення земель між 40-ю паралеллю і північним берегом Потомака — майбутньої провінції Меріленд. Цього ж року барон помер, і земля дісталася його синові, Келіціусу Калверту. 25 березня 1634 року англійські колоністи заснували тут поселення Свята Марія, назване на честь небесної покровительки королеви Генрієтти Марії.

У 1649 р. законодавчі збори колонії ухвалили перший в Америці закон, що проголосив свободу віросповідання, Мерілендський акт про віротерпимість. З 1692 по 1715 р. Мерілендом управляли королівські губернатори. У 1694 р. столиця провінції була перенесена у Провіденс, який у 1708 р. був перейменований на Аннаполіс на честь королеви Ганни Стюарт.

У 1715 р. провінція знову перейшла в управління Калверта. Для залагодження територіальних розбіжностей між Мерілендом і Пенсильванією правителі колоній, Калверт і Пенн, призначили двох чиновників, Чарлза Мейсона і Джеремі Діксона, які провели межу між колоніями. Відтоді Лінія Мейсона — Діксона вважається фактичним кордоном між південними та північними штатами США.

У 1765 р. громадяни Меріленду виступили проти Закону про гербовий збір. 3 липня 1776 р. Меріленд оголосив, що більше не підпорядковується королю, а через чотири місяці став першою з колоній, що прийняла як штат власну конституцію. Хоча бойових дій на території штату не було, бійці з Меріленду активно брали участь у Війні за незалежність.

28 квітня 1788 р. Меріленд став сьомим за рахунком штатом США. У 1791 р. влада штату виділила землі федеральному уряду, щоб створити столичний округ Колумбія і місто Вашингтон.

Під час війни 18121814 р. англійці намагалися захопити Балтимор і піддали обстрілу форт Мак-Генрі, який захищав місто. Саме тоді Френсіс Скотт Кі написав поему «Оборона Форту Мак-Генрі», що пізніше стала словами національного гімну США.

Під час Громадянської війни позиції жителів Меріленду розділилися. Після того як Вірджинія вийшла зі Спілки, президент Лінкольн ввів у Меріленді військове правління, щоб не допустити відділення штату, розташованого поблизу міста Вашингтона. У штаті відбулися кровопролитні битви (Битва у Південних Горах, Битва при Ентітеме, Битва при Хаперс-Феррі та Битва на Монокасі).

Географія і клімат ред.

Площа Меріленду — 32 133 км² (42-е місце серед штатів), з них близько 21 % припадає на воду. Штат розташований на берегах Чесапікської затоки. Його територія ділиться на Східний берег (на півострові Делмарва) і Західний берег. На півночі Меріленд межує з Пенсільванією уздовж лінії Мейсона-Діксона; на північному сході — з Делавером, на півдні та на заході — з Вірджинією і Західною Вірджинією (кордон проходить вздовж Потомака, а також зі столичним округом Колумбія. На сході територія омивається водами Атлантичного океану. Східні області Меріленду складають Прибережну низовину, на заході розташована так звана «Лінія водоспадів». Клімат помірний, вологий.

Населення ред.

 
Карта густоти населення

За даними Бюро перепису населення США, на 1 липня 2011 року населення штату становило 5 828 289 осіб; порівняно з даними перепису 2010 року приріст склав 0,95 %.[10] Велика частина населення проживає в центральній частині штату, в агломераціях Балтимору й Вашингтону. За даними на 2006 рік, 645 744 осіб, що проживають у штаті, народилися за межами США. Це головним чином уродженці Латинської Америки та країн Азії. У Меріленді проживає найбільша в країні корейська діаспора.[11] Расовий склад: білі (66,99 %), афроамериканці (29,02 %), азійці (4,53 %), корінні американці (0,76 %), океанійців (0,12 %). Біле населення представлене головним чином нащадками німецьких, ірландських, англійських та італійських емігрантів. Близько 82 % населення сповідують християнство; 4 % — юдаїзм; 0,1 % — іслам; 1 % — інші релігії; близько 11 % населення заявили про свою нерелігійність.

Динаміка чисельності населення:

  • 1940: 1 821 244 осіб
  • 1950: 2 343 001 ос.
  • 1960: 3 100 689 ос.
  • 1970: 3 922 399 ос.
  • 1980: 4 216 975 ос.
  • 1990: 4 781 468 ос.
  • 2000: 5 296 486 ос.
  • 2010: 5 773 552 ос.

Мовний склад населення (2010) [1]

Мови Частка людей старше 5 років, %
Англійська 84,04
Іспанська 6,47
Французька 0,89
Китайська 0,82
Корейська 0,73
Кру, ібо, йоруба 0,57
Тагальська 0,52
Німецька 0,42
Російська 0,37
В'єтнамська 0,36
інші 4,81

Злочинність і безпека ред.

У штаті Меріленд вищий рівень злочинності (4,7)[12], ніж у середньому по країні (3,7), але найбезпечніші міста знаходяться значно нижче по рейтингу США. 90 % усіх міст у штаті маюсь менш ніж 2,0 випадків на 1000 осіб, що становить менш як 20 загальних злочинів, пов'язаних з насильством.

У 2019 році в штаті було зафіксовано 151 184 злочинів:

  • 28 320 — насильство;
  • 122 864 — крадіжки;


Адміністративно-територіальний устрій ред.

Економіка ред.

 
Сільський пейзаж в окрузі Керролл

За даними Бюро економічного аналізу, ВВП Меріленду у 2005 р. склав $ 246 млрд (15-е місце серед штатів). У величезній мірі сучасна економіка Меріленду залежить від сфери послуг, транспорту, будівництва та інформаційних технологій (позначається близькість до столиці держави та наявність великих морських портів). Крім того, у Меріленді розквартировані багато федеральних організації, зокрема NASA, Агентство національної безпеки (NSA), Комісія з безпеки споживчих продуктів, Управління з контролю за продуктами та ліками (FDA) тощо. У штаті є значні поклади вугілля, але його видобуток значно впав з початку XX століття. Є підприємства з видобутку каменю та піску. Розвинене сільське господарство, зокрема тютюнництво.

Транспорт ред.

Найбільш відомі освітні установи ред.

 
Ейзенхауерівська бібліотека

Області-побратими ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м Almanac of Maryland
  2. Getty Research Institute Getty Thesaurus of Geographic NamesLA: Getty Research Institute, 1997.
  3. http://web.archive.org/web/20210801203427/https://www.census.gov/geographies/reference-files/2010/geo/state-area.htmlБюро перепису населення США.
  4. Рада США з географічних назв Decision Card — 1931.
  5. American Heritage / E. S. Grosvenor — 1947. — ISSN 0002-8738; 2161-8496
  6. Maryland ManualAnnapolis: MSA, 1895. — ISSN 0094-4491
  7. GOVERNOR: GOVERNORS, 1869-2023Annapolis: MSA, 1895. — ISSN 0094-4491
  8. [[[Українська радянська енциклопедія]] : у 12 т. / гол. ред. [[Бажан Микола Платонович|М. П. Бажан]] ; редкол.: [[Антонов Олег Костянтинович|О. К. Антонов]] та ін. — 2-ге вид. — К. : [[Головна редакція Української радянської енциклопедії|Головна редакція УРЕ]], 1974–1985.. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 2 липня 2016.  {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка) Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.]
  9. Nicknames: America's 50 States (англ.). voanews.com. Архів оригіналу за 31 травня 2012. Процитовано 13 травня 2012. 
  10. Annual Estimates of the Resident Population for the United States, Regions, States, and Puerto Rico: April 1, 2010 to July 1, 2011 (CSV). 2011 Population Estimates. Бюро перепису населення США, Population Division. December 2011. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 21 грудня 2011. 
  11. Yau, Jennifer (2007). The Foreign Born from Korea in the United States. Migration Policy Institute. Архів оригіналу за 5 лютого 2012. Процитовано 23 грудня 2007. 
  12. Maryland Crime Rates and Statistics - NeighborhoodScout. www.neighborhoodscout.com. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020. 
  Пенсільванія
  Західна Вірджинія     Делавер
  Вірджинія
м. Вашингтон
  Вірджинія