Система керування польотом

Система керування польотом (англ. Aircraft flight control system, FCS) звичайних літаків складається з керуючих поверхонь, відповідних органів керування в кабіні, зв'язків (тяги) та необхідних механізмів для керування напрямком польоту літака. Керування авіаційними двигунами для зміни швидкості також розглядаються як елемент керування польотом.

Пряме керування літаком

Основи керування літаком пояснюються на малюнку, де механізми керування показані в динаміці. Основна система, що використовується на літаку, вперше з'явилася в легко пізнаваному вигляді вже у квітні 1908, на моноплані епохи початку літакобудування Блеріо VIII[en] конструкції Луї Блеріо.

Електродистанційна система керуванняРедагувати

Електродистанційна система керування (ЕДСК, англ. Fly-by-Wire) — система керування, що забезпечує передачу керуючих сигналів від льотчика до виконавчих механізмів у вигляді електричних сигналів.

Історично поява ЕДСК пов'язана з ненадійністю роботи тяг на деяких літаках (у СРСР ЕДСК з'явилася вже на АНТ-20), або зважаючи на складність виведення з гермокабіни рухливих тяг на висотних винищувачах (Пе-2). Однак життєва необхідність у ЕДСК виникла через перехід до статично нестійкого компонування винищувачів, які дозволяли отримати ряд переваг порівняно зі звичайними (зниження балансувального опору і маси фюзеляжу, і як наслідок, збільшення економічності; поліпшення маневреності). З ряду причин (люфт у механічній проводці та ін) на таких літаках неможливо було застосувати традиційну бустерну необоротну систему керування.

Першим літаком з аналоговою ЕДСК став американський A-5 «Віджілент». Перші серійні винищувачі з ЕДСК — F-16, Су-27.

Дещо пізніше ЕДСК з'явилися і на пасажирських літаках (вперше — на Airbus A320 і Ту-204). Більшість більш сучасних пасажирських і військових літаків також оснащені такою системою керування.[1]

  1. Система керування польотом. Google Arts & Culture (укр.). Процитовано 24 липня 2022.