Урицький Михайло Якович
український режисер театру ляльок
Михайло Якович Урицький (нар. 3 червня 1965) — український режисер театру ляльок, викладач Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Лауреат міжнародних фестивалів та театральних премій.
| Урицький Михайло Якович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
3 червня 1965 (58 років) Сімферополь, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | театральний режисер |
| Alma mater | Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Заклад | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
Життєпис ред.
Середню школу закінчив у Сімферополі. Вищу освіту здобував з 1982 по 1988 року в Харківському інституті мистецтв ім. Івана Котляревського (актор театру ляльок). Режисерський диплом театру ляльок отримав у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Автор наукової роботи «Особливості психологічного сприйняття різних форм театру ляльок дітьми дошкільного віку».
Сім років працював актором у Кримському театрі ляльок (Сімферополь) під керівництвом режисера Бориса Азарова[1]. У 1994 році залішає державній театр й засновує та очолює один з перших приватних театрів ляльок в Україні — театр казки «Арлекіно» (Сімферополь)[2][3].
На запрошення Сергія Єфремова, художнього керівника Київського муніципального академічного театру ляльок, переїхав до Київа, де на посаді режисера-постановника цього театру працює з 2006 по 2018 роки[4].
Реалізовує постановки в театрах України (Київ[5], Миколаїв[6], Одеса[7], Полтава, Сімферополь, Росії (Волгоград[8], Йошкар-Ола[9], Краснодар, Махачкала[10], Набережні Човни[11], Тула), Білорусі (Молодечно), Литві (Паневежис), Словаччині (Кошиці) та інших. За власним визнанням, улюбленим автором є Ганс Крістіан Андерсен, казки якого стали основою більш ніж 10 поставлених ним вистав.
Суттєву увагу у своїх постановках приділяє творчості сучасного французького письменника, драматурга, філософа Еріка-Емманюеля Шмітта. Починаючи з постановок вистави «Оскар» за романом «Оскар і рожева пані», звертається до роману «Діти Ноя» — постановка на сцені львського тетару «І люди, і ляльки» стала сценічним першопрочитанням твору[12]. В рамках III Фестивалю сучасної драматургії творив власну інсценівку оповідання «Намалюй мені літак» [13].
Крім режисерської роботи є громадським діячем. Декілька років займав посаду віце-президента та голови комісії з захисту професійних, соціальних і матеріальних інтересів членів UNIMA-Україна[14], театральний куратор проекту «Було не було»[15].
Педагогічна діяльність. З 2008 року — викладач Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені В. К. Карпенка-Карого[16]). Спершу — другим режисером у майстра курсу Сергія Єфремова, згодом — самостійний набір курсу. Викладає слухачам спеціальностей «Актор театру ляльок» та «Режисура театру ляльок». Серед випускників — режисери Людмила Земелько (Вінницький обласний академічний театр ляльок)[17], Марічка Власова (Запорізький обласний театр ляльок); актори Тетяна Казанцева, Павло Борисьонок, Марія Сеньків (дебют-2017 на професійній сцені — Зейнаб в мюзиклі «Алі-Баба»[18]) та інші.
Акторські роботи в театрі ред.
- «Всі миші полюбляють сир» за мотивами однойменної казки Дюли Урбана[hu]
- «Клаптики по закутках» Григорія Остера
- «Казка шкереберть» Юхима Чеповецького за Дональдом Біссетом[en]
- «Сноггл» Джона Прістлі[19]
Режисерські роботи в театрі ред.
Україна ред.
- Театр казки «Арлекіно» (м. Сімферополь)
- 1994 — «Непохитний олов'яний солдатик» Всеволода Данилевича за однойменною казкою Ганса Крістіана Андерсена (худ. Людмила Рестенко, комп. Лариса Хітряк, Євген Пшемецький)[20]
- 1996 — «Коник-Горбоконик» за мотивами казки Петра Єршова (худ. Людмила Рестенко)
- 1997 — «Любов до трьох апельсинів» Вікторії Сердюченко за однойменною п'єсою[it] Карло Ґоцці (худ. Людмила Рестенко)
- 2000 — «Принцеса на горошині» Наталії Бурої та Елеонори Смирнової за однойменною казкою Ганса Крістіана Андерсена (худ. Людмила Рестенко)
- 2002 — «Сонячний промінчик» Атанаса Попеску (худ. Світлана Софронова)
- 2006, 11 листопада — «Горбоконик» за мотивами казки Петра Єршова (худ. О. Виходцевська, комп. О. Ходаковський)
- 2008, 28 вересня — «Непохитний олов'яний солдатик» Всеволода Данилевича за однойменною казкою Ганса Крістіана Андерсена (худ. Микола Данько, комп. Сергій Балакін)
- 2009, 26 грудня — «Чарівна скрипка» Сергія Ковальова за мотивами білоруських казок (худ. Віра Задорожня, комп. В'ячеслав Полянський)
- 2011, 5 січня — «Любов до трьох апельсинів» Вікторії Сердюченко за однойменною п'єсою Карло Ґоцці (худ. Людмила Рестенко)
- 2012, 10 березня — «Дюймовочка» Михайла Урицького за однойменною казкою Ганса Крістіана Андерсена (худ. Віра Задорожня. Вистава — лауреат премії «Київська пектораль» за 2012 рік)[21]
- 2013, 1 червня — «Сонячний промінчик» Атанаса Попеску (худ. Микола Данько)
- 2013, 7 вересня — «Красуня і сміливець» за п'єсою «Рахую до п'яти» Михайла Бартенєва (худ. Віра Задорожня, комп. Анатолій Шух)
- 2014, 1 червня — «Коза-Дереза» Михайла Супоніна за мотивами однойменної народної казки (український переклад Богдани Бойко, худ. Віра Задорожня)[22]
- 2014, 27 грудня — «Снігова квітка» Сергія Козлова (Режисер вистави. Постановка Сергія Єфремова, худ. Віра Задорожня, компо. Тимур Полянський. Вистава — лауреат премії «Київська пектораль» за 2014 рік)
- 2015, 5 вересня — «Чому довгий ніс у слона» Галини Владичіної за мотивами казки Редьярда Кіплінга (український переклад Ігоря Знаменського, худ. Микола Данько. Вистава — лауреат премії «Київська пектораль» за 2015 рік)
- 2015, 21 листопада — «Оскар» Михайла Урицького за романом Оскар і рожева пані Еріка-Емманюеля Шмітта (український переклад Олени Борисюк, худ. Ольга Філончук, у виставі звучать пісні Земфіри. Вистава — лауреат премії «Київська пектораль» за 2015 рік)[23]
- 2016, 19 листопада — «Легенда про Північне сяйво» за мотивами «Північної казки» Інни Заграєвської (український переклад Григорія Усача, худ. В’ячеслав Поляков)[24]
- 2017, 16 вересня — «Алі-Баба» мюзикл Веніаміна Смєхова (український переклад Володимира Підцерковного, худ. Микола Данько, комп. Володимир Бистряков)[25]
- 2017, 17 грудня — «Принцеса на даху» Ольги Байбак за мотивами казки Елінор Фарьеон (худ. Наталія Ягупова)[26]
- 2007 — «Гидке каченя» Володимира Синакевича за однойменною казкою Ганса Крістіана Андерсена(худ. Валентина Жегунова)[27]
- 2011 — «Гуси-лебеді» моновистава Е. Благініної за мотивами народної казки (худ. Валентина Жегунова)[28]
- 2015, 3 жовтня — «Попелюшка» за мотивами однойменної казки Шарля Перро (худ. Віра Задорожня, комп. Анатолій Шух)
- 2019, 25 жовтня — «Мауглі» за «Книгою джунглів» Редьярда Кіплінга (український переклад Ігоря Знаменського, худ. Наталя Ягупова). Інклюзивна вистава
- 2020, 9 жовтня — «Re:Vizor» за мотивами п'єси «Ревізор» Миколи Гоголя (худ. Станіслав Зайцев)
- 2021, 2 жовтня — «Каліф-Лелека» Михайла Урицького за мотивами казки Вільгельма Гауффа (худ. А. Силицька)
- 2012 — «Оскар» Михайла Урицького за романом Оскар і рожева пані Еріка-Емманюеля Шмітта (український переклад Олени Борисюк, худ. Ольга Філончук, у виставі звучать пісні Земфіри)[29][30]
- 2016 — «Півтори жмені» Неллі Осипової (худ. Марія Погребняк)
- 2017, 11 березня — «SON.NET» за мотивами сонетів Вільяма Шекспіра (худ. студенти курсу)
- 2017 — «Стомлений диявол» Сергія Ковальова (худ. студенти курсу)
- 2018, 28 лютого — «Чумацький шлях» Сергій Брижань, Юрій Фрідман (худ. Микола Данько)
- 2013, грудень — «Оскар і рожева пані» Михайла Урицького за однойменним романом Еріка-Емманюеля Шмітта (худ. Ольга Філончук)[31]
- 2015, 1 лютого — «Слоненя» Галини Владичіної за мотивами казки Редьярда Кіплінга (український переклад Ігоря Знаменського, худ. Микола Данько)[32][33]
- 2015, 20 березня — «Гуси-лебеді» Галини Гусарової за мотивами народної казки (худ. Данько Микола)[34]
- 2017, 25 березня — «Гидке каченя» Володимира Синакевича за однойменною казкою Ганса Крістіана Андерсена (худ. Микола Данько)[35]
- 2018, 01 червня — «Чарівна лампа Аладдіна» Олександра Чупіна за мотивами арабскої казки (худ. Микола Данько, комп. Сергій Балакін)
- Різні театри
- 2006 — «Попелюшка» С. Куралеха за мотивами однойменної казки Шарля Перро (Полтавський академічний обласний театр ляльок ) (худ. Неллі Полякова, комп. Анатолій Шух)[36]
- 2016, 28 грудня — «Пригоди Буратіно» за казкою Олексія Толстого (Київський національний академічний театр оперети) (худ. Микола Данько, комп. Олексій Рибников)[37][38]
- 2018, 27 червня — «Про Івана і Кота» Руслана Нєупокоєва за мотивами української казки «Про Івана Багатого» (Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок імені Марійки Підгірянки) (худ. Микола Данько, комп. В. Маник)
- 2020, 04 вересня — «Діти Ноя» за однойменним романом Еріка-Емманюеля Шмітта (Львівський академічний театр «І люди, ляльки») (український переклад Зої Борисюк, худ. Уляна Кульчицька)
- 2020, 22 жовтня — «Як нотки пісеньку складали» Ірини Гарець (Львівський обласний театр ляльок) (худ. Єлизавета Селицька, комп. Тимур Полянський). Інклюзивна бейбі-вистава
Росія ред.
- Волгоградський обласний театр ляльок
- 2005, 26 березня — «Гасан — шукач щастя» Євгена Сперанського (худ. Людмила Рестенко, комп. Сергій Балакін)[39]
- 2006, 13 травня — «Кіт у чоботях» Миколи Шувалова за мотивами однойменної казки Шарля Перро (худ. Людмила Рестенко)[40]
- 2007, 1 грудня — «Соловей» Ганса Крістіана Андерсена (худ. Людмила Рестенко)[41][42]
- 2010 — «Чарівний лотос» за п'єсою «Канакапури» Людмили Улицької (худ. Людмила Рестенко)[43]
- Набережночелнінський державний театр ляльок
- 2013, 4 червня — «Півтори жмені» Неллі Осипової (худ. Олексій Мітрофанов)[44]
- 2013, червень — «Непохитний олов'яний солдатик» Всеволода Данилевича за однойменною казкою Ганса Крістіана Андерсена (худ. Олексій Мітрофанов)[45]
- 2004 — «Непохитний олов'яний солдатик» Всеволода Данилевича за однойменною казкою Ганса Крістіана Андерсена (худ. Микола Данько. Вистава — лауреат фестивалю «Каспійський берег» (м. Астрахань) у номінації «За кращу режисуру»)[46]
- 2009 — «Сонячний промінчик» Атанаса Попеску (худ. Микола Данько)[47]
- 2011 — «Сон літньої ночі» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра (худ. Микола Данько)[48]
- 2012 — «Гидке каченя» Володимира Синакевича за однойменною казкою Ганса Крістіана Андерсена(худ. Микола Данько)[49]
- 2013 — «Гуси-лебеді» моновистава Е. Благініної за мотивами народної казки (худ. Микола Данько)[50]
- 2013 — «Дюймовочка» Михайла Урицького за однойменною казкою Ганса Крістіана Андерсена (худ. Віра Задорожня)[51]
- 2013 — «Півтори жмені» Неллі Осипової (худ. Баріят Умарова)[52]
- Тульський державний театр ляльок
- 2009 — «Непохитний олов'яний солдатик» Всеволода Данилевича за однойменною казкою Ганса Крістіана Андерсена (худ. Неллі Полякова)[53]
- 2010 — «Слоненя» Галини Владичіної за мотивами казки Редьярда Кіплінга (худ. Микола Данько)[54]
- 2012 — «Чарівна лампа Аладдіна» Олександра Чупіна за мотивами арабських казок (худ. Микола Данько)
- 2013 — «Чарівна скрипка» Сергія Ковальова за мотивами білоруських казок (худ. Микола Данько)[55]
- Різні театри
- 2000 — «Любов до трьох апельсинів» Вікторії Сердюченко за однойменною п'єсою Карло Ґоцці (Краснодарський крайовий театр ляльок) (худ. Людмила Рестенко)
- 2014 — «Царівна-жаба» А. Дєжурова за мотивами народної казки (Республіканський театр ляльок, м Йошкар-Ола) (худ. Микола Данько)[56]
Білорусь ред.
- Мінський обласний театр ляльок «Батлейка», м. Молодечно
- 2004 — «Коник-Горбоконик» за мотивами казки Петра Єршова (худ. Ольга Сідоренко)
Молдова ред.
- Кишиеівський республіканський театр ляльок «Licuric»
- 2017 — «Герой для Білочки» Михайла Бартенєва (худ. Віра Задорожня, композитор Анатолій Шух)
- Кишинівський муніципальний театр ляльок «Гугуце»
- 2019, 20 вересня — «lebedele sălbatice» / «Дикі лебеді» Михайло Урицький за казкою Ганса Крістіана Андерсена (худ. Микола Данько, комп. В'ячеслав Полянський)
Словаччина ред.
- Ляльковий театр у Кошицях (Bábkové divadlo Košice, м. Кошиці)
- 2017 — «Sloník» / «Слоненя» за мотивами казки Редьярда Кіплінга (худ. Микола Данько)[57][58]
Литва ред.
- «На колесах», м. Паневежис
- 2014 — «Pusantros saujelės» / «Півтори жмені» Неллі Осипової (худ. Олексій Мітрофанов)[59]
Нагороди та визнання ред.
| Рік | Премія | Номінація | Вистава | Результат |
|---|---|---|---|---|
жовтень |
«Каспійський берег» (м. Астрахань) |
(Дагестанський державний театр ляльок) |
Перемога | |
жовтень |
«Інтерлялька—2013» (м. Ужгород)[60][61][62] |
(Київський муніципальний академічний театр ляльок) |
Перемога | |
березень |
(Київський муніципальний академічний театр ляльок) |
Перемога | ||
серпень |
INSPIRATION The international Theatre Arts Competition-Festival (м. Турку, Фінляндія)[65][66] |
(Дагестанський державний театр ляльок) |
Перемога | |
березень |
(Київський муніципальний академічний театр ляльок) |
Перемога | ||
Київський муніципальний академічний театр ляльок |
Перемога | |||
(Київський муніципальний академічний театр ляльок) |
Перемога | |||
жовтень |
(Teatr Baj Pomorski, м. Торунь, Польща)[69] |
(Київський муніципальний академічний театр ляльок) |
Перемога | |
(театральний союз Молдови) |
(Кишинівський муніципальний театр ляльок «Гугуце») |
Перемога |
Література ред.
- Сергій Єфремов, Богдана Бойко. Наш театр лялок (Київському муніципальному академічному театру ляльок — 30 років). — ISBN 978-966-01-0580-5.
Примітки ред.
- ↑ Радіопрограма українського радіо «Прості істини», ведуча Тамара Отовська. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Радіопрограма українського радіо «За лаштунками» від 15 березня 2015 року, ведуча В.М. Доленко. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Підприємство Театр казки «Арлекіно». Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Катерина КОНСТАНТИНОВА (12 жовтня 2018). Михайло Урицький: «У нас не контрактна система, а рабовласницький лад» (укр.). «Дзеркало тижня» №38. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 2022-1-19.
- ↑ Вікторія ІЛЬКІВ (4 червня 2015). Ой, летіли дикі гуси… (укр.). «Ж-л «Театрально-концертний Київ» (червень-липень, 2015). Архів оригіналу за 30 вересня 2017. Процитовано 2017-9-30.
- ↑ Міколаївській театр ляльок. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Мария ГУДЫМА (21 листопада 2013). Оскар для розовой мамы (рос.). «Вечерняя Одесса». Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 2017-9-30.
- ↑ Певец Гасан стал героем фестиваля [Архівовано 17 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Ирина СУВОРОВА (24 вересня 2014). Вечера на патриаршей (рос.). Г-та «Йошкар-Ола». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2017-9-30.
- ↑ Татьяна ДАНИЛОВА (20 вересня 2012). В фарватере «Серебряного осетра» (рос.). Областные Вести. Архів оригіналу за 3 серпня 2014. Процитовано 2017-9-30.
- ↑ Набережночелнинский государственный театр кукол готовит к показу два спектакля [Архівовано 18 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (4 вересня 2020). ШМІТТологія українського театру (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 2022-1-29.
- ↑ ІІІ Фестиваль сучасної драматургії презентує відеозапис читки «Намалюй мені літак». Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ Закарпатський «Тричі славний розбійник Пинтя» переміг на всеукраїнському огляді-конкурсі вистав театрів ляльок. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ В Києві пройшов День української казки. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Кафедра акторського мистецтва та режисури театру ляльок. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ З історії Вінницького обласного театру ляльок. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ «Ранок з Культурою» від 07.09.2017
- ↑ Виктория Куренкова Иван Ковальчук Крымский театр кукол, 80-е, 90-е годы [Архівовано 13 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Театр сказки «Арлекино». О театре [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ «Киевскую Пектораль» вручили лучшим в театральном искусстве (рос.). «Дзеркало тижня». 26 березня 2013. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 2017-9-30.
- ↑
Репортаж с премьеры спектакля «Коза-Дереза» в программе «Наш час» на YouTube
- ↑ «Оскар». Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ «"Легенда про північне сяйво". Реінкарнація». Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ «Перська мініатюра оживе на сцені Київського муніципального академічного театру ляльок». Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Новини: Культура 14 грудня 2017. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 20 грудня 2017.
- ↑ Николаевский кукольный театр. «Гадкий утёнок» [Архівовано 9 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Николаевский кукольный театр. «Гуси-лебеди» [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ «Оскар и Розовая Дама» на фестивале «Подільська лялька-2013»
- ↑ Людмила ТОМЕНЧУК (14 мая 2013). Михаил Урицкий (рос.). «Артерия творчества». Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 2017-9-30.
- ↑ Одесский театр кукол. «Оскар и Розовая Дама» [Архівовано 25 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Одесский театр кукол. «Слонёнок» [Архівовано 4 травня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Инна ИЩУК (30 января 2015). Слоненок — черно-белая премьера Одесского театра кукол (рос.). Отдыхаем и путешествуем. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 2017-9-30.
- ↑ Київський державний академічний театр ляльок. «Гуси-лебеді». Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Прем'єра вистави «Гидке каченя». Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Полтавський театр ляльок. «Попелюшка». Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Київський національний академічний театр оперети «Пригоди Буратіно». Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 1 жовтня 2017.
- ↑ «Пригоди Буратіно» — прем'єра Національної оперети України у програмі «Ранок з Культурою». Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Волгоградский театр кукол «Гасан, искатель счастья» [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Кот на Эйфелевой башне (рос.). KM.RU. 12 мая 2006. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 2017-9-30.
- ↑ Волгоградский театр кукол «Соловей» [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Волгоградский областной театр кукол. Открытие нового сезона театра кукол [Архівовано 31 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Екатерина КАЩЕЕВА (2010 год). Волгоград (рос.). Страстной бульвар, 10 №8-128/2010. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 2017-9-30.
- ↑ Набережночелнинский театр кукол. «Полторы горсти» [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Набережночелнинский театр кукол. «Стойкий оловянный солдатик» [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Е. ЛЫСЕНКО (12 октября 2010). Лауреаты фестиваля театров кукол «Каспийский берег» (рос.). «Волга» №151 (25826). Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 2017-9-30.
- ↑ Дагестанский театр кукол «Солнечный лучик» [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Дагестанский театр кукол «Сон в летнюю ночь» [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Дагестанский театр кукол «Гадкий утёнок» [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Дагестанский театр кукол «Гуси-лебеди» [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Дагестанский театр кукол «Дюймовочка» [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Дагестанский театр кукол «Полторы горсти» [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Тульский государственный театр кукол. «Стойкий оловянный солдатик» [Архівовано 2 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Тульский государственный театр кукол. «Слонёнок» [Архівовано 12 травня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Хохлик, Карлсон и Снегурочка [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Александра МЕДВЕДЕВА (20 августа 2014). «Шум за сценой» и другие театральные сюрпризы (рос.). Марийская правда. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 2017-9-30.
- ↑ Michail Uryckij: SLONÍK [Архівовано 4 травня 2019 у Wayback Machine.] (словац.)
- ↑ Barbora Krajč Zamišková (12 травня 2017). Opäť sloník! (словац.). Slovenské centrum AICT. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Pusantros saujos [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (лит.)
- ↑ В Ужгороде стартовал фестиваль театров кукол Інтерлялька-2013 [Архівовано 30 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Протокол засідання журі XIV Міжнародного фестивалю театрів для дітей «Інтерлялька—2013». Архів оригіналу за 21 лютого 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Алла ПІДЛУЖНА (17 жовтня 2013). «Інтерлялька-2013»: від етнотрадицій до шоу (укр.). «День» №188. Архів оригіналу за 30 вересня 2017. Процитовано 2017-9-30.
- ↑ Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (27 березня 2013). «Яка ж то каторжна робота — оцей театр…» (укр.). «Україна молода» №46. Архів оригіналу за 30 вересня 2017. Процитовано 2017-9-30.
- ↑ Режиссёр Михаил Урицкий (лучшее детское представление «Дюймовочка») во время церемонии награждения победителей «Киевской пекторали-2012», Киев, 25 марта 2013 года[недоступне посилання]
- ↑ Дагестанские кукольники с триумфом выступили на фестивале в Финляндии [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ SEM Consulting Oy. Winners 2014. Архів оригіналу за 30 вересня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ Олексій КУЖЕЛЬНИЙ (28 березня 2016). Доблесть театру — вбивати війну! (укр.). Г-та «День». Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 2017-9-30.
- ↑ Лауреати Театральної Премії «Київська Пектораль» — 2015. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 30 вересня 2017.
- ↑ PROTOKÓŁ POSIEDZENIA KOŃCOWEGO JURY PROFESJONEGO XXIII MIĘDZYNARODOWEGO FETSIWALU TEATRÓW LALEK SPOTKANIA [Архівовано 17 вересня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
Посилання ред.
- Михайло Урицький на сайті Київського муніципального академічного театру ляльок [Архівовано 30 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Михайло Урицький [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.] на порталі «Театральна риболовля»
- Репортаж телеканалу «РенТВ» (Набережні Челни) про дві постановкі Михайла Урицького в міському театрі (рос.)
- «Перша пісня Оле-Лукоє» з вистави «Стійкий олов'яний солдатик» (м. Махачкала, 11 листопада 2012)
- Стаття Вікторії ІЛЬКІВ «Ой, летіли дикі гуси...» в журналі «Театрально-концертний Київ», червень-липень, 2015 [Архівовано 30 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Спадщина режисера Бориса Азарова і шляхи розвитку Кримського театру ляльок — лекція Михайла Урицького з історії Кримського академічного театру ляльок