Толкачов Зіновій Шендерович
Зіно́вій Ше́ндерович Толкачо́в (25 лютого 1903, Щедрін — 30 серпня 1977, Київ) — український радянський графік і живописець; член Спілки радянських художників України. Батько художників Іллі та Анелі Толкачових.
| Толкачов Зіновій Шендерович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Зиновий Толкачёв | ||||
 | ||||
| Народження | 12 (25) лютого 1903 Щедрін[d], Мінська губернія | |||
| Смерть | 30 серпня 1977[1][2] (74 роки) | |||
| Київ, Українська РСР, СРСР | ||||
| Країна |  Російська імперія СРСР | |||
| Жанр | портрет | |||
| Навчання | Вищі художньо-технічні майстерні (1920), Комуністичний університет імені Артема і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури (1930) | |||
| Діяльність | художник, викладач | |||
| Вчитель | Кончаловський Петро Петрович, Осмьоркін Олександр Олександрович і Кричевський Федір Григорович | |||
| Відомі учні | Гаккебуш Катерина Михайлівна, Гливенко Володимир Леонтійович, Куценко Павло Якович, Фільберт Олександр Олександрович, Кукуруза Сергій Васильович і Голубович Василь Васильович | |||
| Працівник | Всеукраїнський художній інститут | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Партія | РКП(б) | |||
| Діти | Толкачов Ілля Зіновійович і Толкачова Анель Зіновіївна | |||
| Учасник | Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна | |||
| Роботи в колекції | Національна галерея Вірменії | |||
| Нагороди |  | |||
|
| ||||
Біографія
ред.Народився 12 [25] лютого 1903 року в єврейській землеробській колонії Щедріні Бобруйського повіту Мінської губернії Російської імперії (тепер село Жлобинського району Гомельської області Білорусі) в сім'ї слюсарая-ремісника. Після закінчення двокласного ремісничого відділення Київського казенного єврейського училища навчався в художній школі. Через важке матеріальне становище сім'ї був змушений залишити школу. Працював учнем майстра з розпису вивісок, потім в «мальовничій артілі» Мана, де малював кіноафіші[3].
Брав участь у Громадянській війні в Росії, працював у політвідділі 14-ї армії[3]. У 1919—1920 роках навчався у ВХУТЕМАСі в Москві, був учнем Петра Кончаловського, Олександра Осьмьоркіна. 1920 року повернувся до Києва, працював завідувачем політпросвіти Подільського, а потім Шулявського райкомів комсомолу. Член РКП(б) з 1922 року. 1923 року направлений на навчання до Комуністичного університету у Харків. З 1925 по 1927 рік служив у Червоній армії[3].
У 1927—1930 роках навчався у Київському художньому інституті у Федора Кричевського. У 1933—1935 роках викладав у ньому (доцент з 1933 року). Серед учнів: Катерина Гаккебуш, Володимир Гливенко, Василь Голубович, Василь Кукуруза, Павло Куценко, Олександр Фільберт.
Під час німецько-радянської війни був фронтовим художником, брав участь у звільненні в'язнів табору смерті Майданек в 1944 році і концтабору Аушвіц в 1945 році[3].
Нагороджений медалями і Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Леніна, № 68 («Роліт»), квартира № 40. Помер у Києві 30 серпня 1977 року.
Творчість
ред.Працював у галузях монументального мистецтва, станкової та книжкової графіки, виконував плакати, карикатури до часопису «Перець». Серед робіт:
- настінні розписи в Комсомольському клубі на Подолі у Києві (1921, не збереглися)[4];
- його шрифт використано у написі «Ленін» на мавзолеї у Москві[5];
- серії літографій: «Ленін — маса» (1924—1928), «Трипільська трагедія» (1937), «Окупанти» (1941—1943), «Квіти Освенціма» (1945), «Майданек» (1944—1945), «Освенцім» (1961—1963);
- ескіз композиції, присвяченої І з'їздові комсомолу України (1930-ті);
- портрети комуністичних діячів, українських письменників: Артема (Федора Сергєєва), Олексія Гастєва (1923), Василя Блакитного, Василя Чумака (1929), Юрія Яновського (1948), Юрія Смолича (1948), Леоніда Первомайського, Володимира Сосюри;
- малюнки до творів Шолом-Алейхема;
- проєкт меморіалу в пам'ять трагедії в Бабиному Яру. Три варіанти. У співавторстві з архітектором Йосипом Каракісом, скульпторами Яківом Ражбою і Євгеном Жовніровським (1966);
- плакати
- «Зійшла зоря, брати діждались волі» (1939);
- «Ой і буде морда бита Гітлера-бандита» (1941);
- картини
- «Шевченко-солдат» (1949);
- «Осінь в Першотравневому саду» (1960);
- «Портрет сина» (1962);
- «Пісня» (1970—1977);
- ілюстрації до книг
- «Мати» Максима Горького;
- «На Західному фронті без змін» Еріха Ремарка;
- «Як гартувалася сталь» Миколи Островського (1935);
- п'єси «Правда» Олександра Корнійчука (1939);
- «Два сини» Марка Вовчка (1950);
- «Матінка Кураж та її діти» Бертольта Брехта (1965, туш).
Брав участь у виставках: республіканських — з 1927 року, всесоюзних — з 1926 року, закордонних — з 1929 року, зокрема:
- виставка «Велика скорбота» в Києві та Москві (1928—1931);
- виставка серії робіт «Містечко» (1939; за мотивами творчості Шолом-Алейхема);
- виставки в містах Польщі (1945—1946; Люблін, Ряшів, Краків, Катовиці, Лодзь, Варшава);
- персональна виставка в будівлі Музею мистецтв меморіального комплексу «Яд Вашем» (24 лютого 2000);
- персональна виставка «Забуттю не підлягає» в Харківському музеї Голокосту (2011).
У мистецтві
ред.Живописний портрет Зіновія Толкачова у 1968 році написав художник Олександр Костенко[6].
Примітки
ред.- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #135777011 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Faceted Application of Subject Terminology
- ↑ а б в г Толкачёв Зиновий / Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- ↑ Український радянський енциклопедичний словник, 1968, с. 497, Т. 3.
- ↑ Ганна Черкаська. Кияни Зіновій та Ілля Толкачови / UAHistory.
- ↑ Л. Г. Лисенко. Костенко Олександр Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7.
Література
ред.- Холостенко Євген. Зіновій Толкачов. — Харків, 1933;
- Толкачов Зиновій Шендерович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — С. 497.;
- Толкачов Зіновій Шендерович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 461.;
- Толкачов Зіновій Шендерович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 229.;
- Толкачов Зіновій // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1980. — Кн. 2, [т. 9] : Тимошенко — Хмельницький Богдан. — ISBN 5-7707-4049-3.;
- Толкачов Зіновій Шендерович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Толкачов Зіновій Шендерович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 581. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Толкачов Зіновій Шендерович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 587. — ISBN 5-88500-071-9.;
- Андрейканіч А. І. Толкачов Зіновій Шендерович // Антологія українського плаката першої третини ХХ століття. — Косів : Видавничий дім «Довбуш», 2012. — С. 103. — ISBN 966-5467-23-4.