Відкрити головне меню
Колишня будівля ВХУТЕМАС, нині РАЖ. Мясницька вул. 21б

Вищі художньо-технічні майстерні (рос. Высшие художественно-технические мастерские, рос. ВХУТЕМАС) — московський навчальний заклад, утворений 1920 року в Москві шляхом об'єднання Першого і Другого Державних вільних художніх майстерень.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Восени 1918 року під час реорганізації системи художньої освіти на базі Імператорського Строгановського Центрального художньо-промислового училища та Московського училища живопису, скульптури і зодчества були утворені відповідно Перші і Другі державні вільні художні майстерні (рос. ГСХМ).

Восени 1920 року Перші і Другі ДВХМ об'єднали в єдиний навчальний заклад. У новому навчальному закладі функціювало вісім факультетів: архітектурний, художній (живопис і скульптура) і виробничий (поліграфія, текстиль, кераміка, деревообробка, металообробка)[1]. Навчальні корпуси розташовувалися за адресами: вул. Рождественка 11 та вул. Мясницька 21.

За оцінкою С.О. Хан-Магомедова, творче лідерство у Вищих художньо-технічних майстернях належало викладачам архітектурного факультету, «за процесами, що відбувалися на цьому факультеті, уважно спостерігали не тільки радянські архітектори, але й художнє товариство»[2]. У 1920-1923 роках на факультеті поступово утворилися три центри, з відмінними один від одного творчими концепціями і принципами викладання:

  • академічні майстерні (Іван Жолтовський, Іван Рильський, Олексій Щусєв, Едгар Норверт, Віктор Кокорін, Леонід Веснін та інші)
  • об'єднані ліві майстерні — Обмас (Микола Ладовський, Володимир Кринський, Микола Докучаєв)
  • майстерня «експериментальної архітектури» (Ілля Голосів і Костянтин Мельников).

У 1924-1925 навчальному році була сформована майстерня Олександра Весніна, до якої перейшла частина студентів як з академічних, так і з «новаторських» майстерень[3][4].

В інші часи у Майстернях викладали Абрам Архіпов, Василь Кандинський, Дмитро Кардовський, Микола Ладовський, Волидимир Кринський, Лазар Лисицький, Костянтин Мельников, Петро Мітурич, Ніна Нісс-Гольдман, Амшей Нюренберг, Олександр Родченко, Варвара Степанова, Володимир Татлін, Володимир Фаворський, Павло Флоренський, Федір Шехтель, Петро Келін, Артур Лолєйт, Іван Єфімов, Микола Докучаєв, Григорій Чиріков та ін.

Ректорами Вищих художньо-технічних майстерень були Є.В. Равдель (1920—1923), В.А. Фаворський (1923-1926) і П.І. Новицький (1926; у 1926-1930 — ректор ВХУТЕІНу).

У 1926 році Вищі художньо-технічні майстерні було реорганізовано у Вищий художньо-технічний інститут (рос. ВХУТЕИН).

У літературіРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Жадова Л.О. ВХУТЕМАС — ВХУТЕИН. Страницы истории // Декоративное искусство СССР. — 1970. — № 11.
  • Хан-Магомедов С.О. ВХУТЕМАС. М.: Ладья, 2000. ISBN 5-7068-0085-5
  • Хан-Магомедов С.О. Сто шедевров советского архитектурного авангарда. — М.: Билингва, Едиториал УРСС, 2005. — 456 с. — ISBN 5-354-00892-1.
  • История промышленного дизайна, ВХУТЕМАС
  • Хан-Магомедов С. О. Архитектура советского авангарда: Книга 1: Проблемы формообразования. Мастера и течения. — М.: Стройиздат, 1996. — 709 с. — ISBN 5-274-02045-3.
  • Архитектура ВХУТЕМАС: Работа архитектурного факультета ВХУТЕМАСа 1920—1927 / Ред., предисл. П. И. Новицкий. — М., 1927.

ПосиланняРедагувати