Відкрити головне меню

Іван Владиславович Жолтовський (пол. Jan Żółtowski; біл. Іван Жалтоўскі; рос. Жолтовский Иван Владиславович; нар. 27(15) листопада 1867, Пінськ, тепер Брестська область, Білорусь — пом. 16 липня 1959, Москва) — білоруський, радянський архітектор, теоретик, педагог, почесний член АН БРСР, академік Академії архітектури СРСР, дійсний член Академії будівництва і архітектури СРСР.

Жолтовський Іван Владиславович
біл. Іван Жалтоўскі
Ivan zholtovsky.jpg
Народження 15 (27) листопада 1867[1]Пінськ, Мінська губернія, Російська імперія
Смерть 16 липня 1959(1959-07-16)[1][2] (91 рік)Москва, СРСР[1]° пневмонія
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Навчання Вище Художнє Училище при Російській Імператорській Академії Мистецтв (1898)
Діяльність архітектор, реставратор
Найважливіші споруди A.G.Tarasov house[d]
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За бойові заслуги» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Заслужений діяч мистецтв РРФСР[d]

Сталінська премія
Ідентифікатори і посилання
Structurae 1006047

Джерела:
  • Велика радянська енциклопедія, 1969—1978[d]
Жолтовський Іван Владиславович у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

У 1898 році Іван Жолтовський захистив дипломний проект «Народний дім» (спроектовано їдальня, театр і бібліотека) у майстерні професора Антонія Томишка, за який отримав у 1908 році  звання академіка художника-архітектора. Після закінчення Петербурзької Академії мистецтв у 1909 році переїхав до Москви.

26 жовтня (8 листопада) 1909 року Івана Жолтовського обрано академіком архітектури за його значні досягнення і досвідченість у художній діяльності. 1910 року разом з Ігорем Грабарем та Іваном Рильським був членом журі конкурсу фасадів у Москві.

1910 року та 1923—1926 роках вивчав архітектуру Італії.

Викладав у вищих мистецьких навчальних закладах Москви, зокрема у:

У 1933—1939 роках очолював архітектурну майстерню № 1 Мосради, 1945—1959 — архітектурну школу-майстерню інституту «Моспроект». Керував інститутами «Воєнпроект» і «Діпромісто».

ТворчістьРедагувати

1891—1892 роках Іван Жолтовський приймав участь у будівництві об’єктів Феодосійської залізниці в Криму, подавав заявки на архітектурні конкурси спільно з Стефаном Галензовским. Зберіглись їх нереалізовані конкурсні проекти надгробних пам’ятників Костянтину Тону в Санкт-Петербурзі й Самюелю Ганеману в Парижі.

Творчість Івана Жолтовського формувалась на досягненнях архітектури Античності, епохи Відродження, на традиціях давньоруського зодчества. Визначний майстер класичного напряму в архітектурі ХХ ст. змоделював власну творчу систему пропорційних і гармонійних співвідношень на основі архітектурного надбання Високого Відродження; був послідовником російського палладіанства[3].

Серед численних робіт Івана Жолтовського:

  • будинок купця Гаврила Тарасова на Спиридоновці, Москва (1909—1910) — розкішна садиба в традиціях італійського ренесансу. Про замовника нагадує латинський напис на парадному фасаді «GABRIELUS TARASSOF FECIT ANNO DOMINI…». Цифри з датою будівництва втрачені. Зараз у садибі розміщено Інститут Африки.
  • будинок Скакового товариства на вулиці Бігова (1903—1905)
  • будівлі Першої Сільськогосподарської виставки (1923)
  • будинок Держбанку (1929)
  • житлові будинки у Москві, традиційно званих «будинками Жолтовського»
  • проект дзвіниці костелу Розарію Діви Марії в Пінську.

Брав участь у генеральній реконструкції Москви. Після Великої Вітчизняної війни - у відновленні Гомеля.

За його проектами були забудовані деякі міста України. Спроектовано санаторій в Євпаторії (1953), санаторій «Гірське повітря» в Ялті (1951–1964), кілька громадських споруд у Львові.

За конкурсний проект театру в Катеринославі у 1900 році отримав ІІІ премію у співавторстві з Л. Браїловським; за конкурсний проект машинного залу Дніпрогесу у 1929 року отримав ІІ премію.

ВиданняРедагувати

Автор праць з теорії та практики архітектури:

  • «Проекты и постройки», Москва, 1955
  • переклад трактату італійського архітектора XVI ст. А. Палладіо «Четыре книги об архитектуре» (Москва, 1938).

Нагороди, званняРедагувати

  • Академік архітектури (1909)
  • Дійсний член Академії будівництва й архітектури СРСР (1939)
  • Почесний член АН Білоруської РСР (1947)
  • Заслужений діяч науки і мистецтв РСФРР (1932)
  • Заслужений діяч мистецтв Білоруської РСР (1944)
  • Лауреат Сталінської премії ІІ ступеня (1950). 

ДжерелаРедагувати

  • Памяти И. В. Жолтовского: Некролог // СиА. 1959. № 8
  • Круглов М. Зодчий. К 100-летию со дня рождения И. В. Жолтовского // Сов. культура. 1968, 2 марта
  • Тимофієнко В. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століття. К., 1999
  • Айрапетов Ш. А. О принципах архитектурной композиции И. В. Жолтовского. Москва, 2004
  • Харэўскі С. В. Творчая спадчына архітэктара Івана Жалтоўскага [Текст] // Искусство и культура. — 2013. — № 2 (10). — С. 25-31. — Бібліягр.: с. 31 (9 назв.).

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Усачёва К. В. Жолтовский Иван Владиславович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1972. — Т. 9 : Евклид — Ибсен. — С. 231.
  2. Structurae
  3. Жолтовський Іван Владиславович - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua (ua). Процитовано 2018-08-15.