Тон Костянтин Андрійович

Тон Костянти́н Андрі́йович (рос. Тон Константин Андреевич, 26 жовтня (6 листопада) 1794(17941106) — 25 січня (6 лютого) 1881) — російський архітектор, придворний архітектор імператора Миколи I. Ректор Імператорської академії мистецтв. Автор численних архітектурних проєктів у багатьох містах Росії, творець так званого «російсько-візантійського стилю» храмового зодчества, що набув широкого поширення в правління Миколи I.

Костянтин Андрійович Тон
рос. Константин Андреевич Тон
Костянтин Тон. 1820-ті роки
Народження26 жовтня (6 листопада) 1794(1794-11-06)
Смерть25 січня (6 лютого) 1881(1881-02-06) (86 років)
ПохованняВолковський цвинтарd
КраїнаРосійська імперія
НавчанняПетербурзька академія мистецтв (1815) і Петрішулеd
Діяльністьархітектор, викладач університету
Архітектурний стильпсевдоросійський стиль
Найважливіші спорудиХрам Христа Спасителя у Москві
ЧленствоАкадемія витончених мистецтвd і Московське архитектурне товариствоd
ЗакладПетербурзька академія мистецтв
УчніQ79336664?
Нагороди
орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня з імператорською короною орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня орден Святої Анни II ступеня з імператорською короною орден Білого Орла
Large gold medal of the Imperial Academy of Arts
Брати, сестриAlexander Thond і Тон Андрій Андрійович
CMNS: Тон Костянтин Андрійович у Вікісховищі

Відомий своїми роботами в Санкт-Петербурзі та в Московському Кремлі, головним чином своїм основним дітищем — храмом Христа Спасителя в Москві.

Біографія

ред.

У 1803 році Костянтин був прийнятий вихованцем Імператорської академії мистецтв і з 1808 року вивчав у ній архітектуру під керівництвом головного наставника Андрія Вороніхіна. У 1815 році закінчив академічний курс зі званням художника 1-го ступеня і малою золотою медаллю за проєкт будівлі сенату. На початку 1818 року Тон склав за заданою академією програмою проєкт ярмарки, за що був направлений на шість років на стажування у Італію. У 1828 році був зарахований до Кабінету Його Величності з утриманням по 3000 рублів на рік. У 1830 році Тон отримав звання академіка і посаду професора 2-го ступеня за частиною архітектури. Протягом 24 років Тон займався викладацькою діяльністю в архітектурному класі академії, під його керівництвом здобули освіту понад двісті молодих зодчих, серед яких К. Маєвський, К. Рахау, Б. Йогансон, В. Кенель, Л. Шперер і М. Макаров. У 1854 році був призначений ректором академії мистецтв.

17 березня 1844 року Тону було подаровано спадкове дворянство[1].

Помер 25 січня 1881 року, похований на Волковському кладовищі в Санкт-Петербурзі[2]

Будинки, побудовані за проєктами Тона

ред.

Будівлі в стилі класицизму

ред.

Храми та церкви в Україні

ред.
  • 1852 — церква Успіння Богородиці у селі Тулиголове
  • 1852 — храм Стрітення Володимирської ікони Пресвятої Богородиці в селі Могриця Сумського району Сумської області
  • 1860 — церква у смт Седнів Чернігівської області
  • 1861 — церква Св. Іллі у селі Циблі Київської області
  • 1862 — церква Свв. Бориса і Гліба у місті Вишгород Київської області
  • 1862 — церква Св. Димитрія у селі Жуляни

Російсько-візантійські храми Петербурга і околиць

ред.
 
Введенська церква Семенівського полку в Петербурзі в 19 ст.
  • 1830—1837 — Храм святої великомучениці Катерини в Єкатерингофі
  • 1834—1842 — Введенська церква Семенівського полку
  • 1835—1840 — Катерининський собор у Царському Селі
  • 1836—1839 — Петропавлівська церква Уланського полку в Петергофі
  • 1840—1845 — Преображенська церква гренадерського полку
  • 1842—1849 — Благовіщенська церква Кінного полку
  • 1849—1855 — Мироньєвська церква Єгерського полку

Російсько-візантійські споруди в Москві і провінції

ред.
 
Великий Кремлівський палац

Тон також розробив типові проєкти кам'яних міських церков і селянських будинків для казенних поселень.

Залізничні споруди

ред.

Примітки

ред.
  1. Часть 11 Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи, с. 149. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Тон Константин Андреевич. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 18 серпня 2016.

Посилання

ред.