Відкрити головне меню

Тон Андрій Андрійович

Тон Андрі́й Андрі́йович (* 19 січня 1800, Москва, Російська імперія — † 1858, Харків, Російська імперія) — російський та український архітектор і викладач університету, який жив і працював у Харкові.

Тон Андрій Андрійович
Народження 19 січня 1800(1800-01-19)Москва, Російська імперія
Смерть 1858Харків, Російська імперія
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Діяльність архітектор, викладач університету
Праця в містах Харків
Архітектурний стиль Класицизм і неоренесанс
Найважливіші споруди Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка
Вчене звання професор[d] і академік
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Тон Андрій Андрійович у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

Народився в сім'ї Андрія Тона, обрусілого німецького майстра золотих справ із Петербургу .

Був братом Костянтина Тона — придворного архітектора російського царя Миколи І, який відомий своїми архітектурними роботами у Петербурзі та Москві. Ще один брат — Олександр — також був архітектором.

У 1821 році закінчив Петербурзьку Академію мистецтв.

Викладав архітектуру в Харківському університеті, працював на посаді архітектора в Харківському інституті шляхетних дівчат. З 1829 — ад'юнкт, з 1837 року — професор університету, з 1842 року — академік архітектури.

Міський архітектор Харкова з 1837 до 1845 року. Брав участь у розробці генерального плану Харкова у 1837 році, був членом міської будівельної комісії.

Після смерті архітектора Євгена Васильєва закінчував дзвіницю-пам'ятник Успенського собору на честь перемоги над Наполеоном І. За його проектами в Харкові споруджено будинок драматичного театру (тепер театр ім. Т. Шевченка).

Реалізовані проектиРедагувати

У Харкові:

  • Будинок Павлових на вул. Катеринославській (нині Полтавський шлях № 13, 1832 р;)
  • Духовна семінарія на вул. Семінарській, 46 (1836—1851 рр..);
  • Театр, вул. Сумська, 9 (1841 р.);
  • Храм Усікновення глави Іоана Предтечі на вул. Єпархіальній (вул. Алчевських, № 50, у 1875 році храм перебудований А. І. Под'яковим);
  • Троїцька церква на Подолі (Троїцький пров., № 3, 1857—1859 рр..);
  • Корпуса лікарні на вул. Академіка Павлова № 46 (у співавторстві з С. Чернишовим і А. Денисенко);
  • Манеж університету на Лопанській набережній (не зберігся);
  • Будинки Мясоєдова на Рибній вул. № 24-26 (нині вул. Кооперативна, 40-і рр.. XIX ст.);
  • Будинок на вул. Катеринославській, № 15;
  • Будинок на вул. Московській (Московський проспект № 36, середина XIX ст.);
  • Будинок на вул. Московській № 44 (1838 р.), медальйони роботи архітектора М. І. Дашкевича (1910-і рр.);
  • Будинок на вул. Миколаївській № 16;
  • Перебудова особняку Є. Васильєва на розі вул. Гоголя № 2 і Провіантського пров. (нині пров. Мар'яненка, 40-і рр.. XIX ст.);
  • Перебудова будинку Альховських на Благовіщенській вулиці, № 26 (1830-ті роки);
  • Перебудова будинку Інституту шляхетних дівчат на вул. Сумскій (будинок не зберігся).

У Полтаві:

ГалереяРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. У деяких джерелах авторство приписують Костянтину Андрійовичу Тону (О. А. Белоусько «Наш край в складі Російської імперії (остання чверть XVIII — початок XIX ст.)», вид. ТОВ «АСМІ», Полтава, 1999, ст.21)