Васильєв Євген Олексійович

український архітектор (1778-1833)

Васильєв Євген Олексійович (1773 Петербург, Російська імперія — 1833 Харків, Харківська губернія, Російська імперія) — український архітектор, багато років працював у Харкові.

Васильєв Євген Олексійович
Народився1778
Богодухів, Харківська губернія, Російська імперія
Помер1833
Харків, Харківська губернія, Російська імперія
Країна Російська імперія
Діяльністьархітектор, викладач університету
Alma materПетербурзька академія мистецтв
Вчене званняпрофесор[d]
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна

Біографія

ред.

Народився у Петербурзі в родині оберофіцера.

Навчався у Петербурзькому гірничому училищі, учень Дж. Кваренгі та А. І. Порто.

У 1796 р. призначений губернським реєстратором в Санкт-Петербурзький магістрат.

З квітня 1800 року служив у Комісії з постачання резиденції припасами, отримав чин колезького реєстратора.

Потрапивши у немилість імператора Павла I, за його указом від 23 січня 1801 р. призначений губернським секретарем у Богодухівський повітовий суд (Богодухів Харківської губернії). Однак це призначення не було виконано в зв'язку з вбивством Павла I.

У квітні 1802 р. отримав чин титулярного радника і був зарахований до Кабінету Його Імператорської Величності.

У листопаді 1803 р. був призначений ад'юнктом цивільної архітектури в Харківський університет, був його архітектором та згодом — екстраординарним професором (з 1817)[1].

У січні 1812 р. отримав чин надвірного радника. Протягом ряду років одночасно з роботою в Харкові спостерігав за будівлями навчальних будівель в Воронежі, Курську, Суджі та Херсонській губернії.

У 1820—1827 рр. — архітектор будівельного комітету Харкова.[2]

У вересні 1832 р. через хворобу не зміг бути присутнім під час огляду імператором Миколою I університетських будівель. Імператор побачив тріщину в стіні залу бібліотеки університету і зажадав звільнити Васильєва. Тріщина сталися не через помилки в проектуванні або будівництві, а внаслідок просідання ґрунту через складування в 1827 році великої кількості заготовлених правлінням університету дров біля стін бібліотеки. У заглибленні почала накопичуватися вода, яка проникала у фундамент будівлі. Васильєв вказував правлінню університету на необхідність усунути заглиблення, однак цього не було зроблено. Крім того, негативний вплив на фундамент і стіну бібліотеки спричинила прибудова, яку спроектував у 1831 р. А. А. Тон.

Васильєв був відправлений у відставку з 10 жовтня 1832 р

Помер у Харкові у 1833 р..

Після смерті Васильєва його вдова Любов Андріївна добилася перегляду справи про його відставку. У січні 1834 р. їй була призначена пенсія в розмірі річної платні чоловіка, і додатково по 300 рублів на рік їй і синові, починаючи з дня відставки Васильєва.

Онука архітектора Ольга Сократівна Васильєва, дружина письменника Чернишевського М.Г. [3]

Архітектурні проєкти

ред.

Примітки

ред.
  1. Університетська Свято-Антоніївська церква (м. Харків, 1831, Є. О. Васильєв). Центр краєзнавства імені академіка П.Т.Тронька. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
  2. Васильєв Євген Олексійович (1778–1833). Центр краєзнавства імені академіка П.Т.Тронька. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 26 січня 2021.
  3. Від Гоголя до Чернишевського, або Як доля пов`язала Харків з життям відомого письменника. Слобідський край (укр.). Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 17 листопада 2021.
  4. 02 Історія Свято-Дмитрівської церкви - Свято-Дмитрівська парафія м.Харків. sites.google.com. Процитовано 26 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. Новогородов В.Е. (1990). Золотой венец старого Харькова. Харьков: Прапор. с. 26—32. ISBN 5-7766-0206-8.

Джерела

ред.