Спаська церква (Полтава)

Спаська церква — церква у Полтаві, пам'ятка історії та архітектури, знаходиться у сквері між вулицею Пилипа Орлика і вулицею Соборності.

Спаська церква
Спаська церква
49°35′03″ пн. ш. 34°33′51″ сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Полтава
Архітектор	Тон Андрій Андрійович
Початок будівництва	1705
Кінець будівництва	1706
Відбудовано	1845
Належність	православ'я
Єпархія	Полтавська єпархія УПЦ (МП)
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України
Адреса	м. Полтава, вул. Соборності, 10
Спаська церква (Полтава) (Полтавська область)
Спаська церква у Вікісховищі

Історія

Перша церква на честь Спаса Нерукотворного Образу у Полтаві була дерев'яною. Невідомо, коли вона була побудована, а найдавніша письмова згадка про храм в актових книгах Полтавського городового уряду датована 1669 роком. Ймовірно, що то була перша і єдина на той час церква у Полтаві. Знаходилася посеред міста і у межах фортеці . Була ця церква придільною дерев'яної церкви на честь Преображення Господнього, котра побудована після нападу татар 1695 року. Преображенський храм згорів 6 вересня 1705 року, а скоро затим був відновлений завдяки старанням Іоана Світайла за допомоги Івана Іскри із матеріалів придбаної у Хрестовоздвиженського монастиря розібраної церкви.

У 1704 році поблизу Курилівської брами Полтавської фортеці згоріла Преображенська церква. У 1706 році настоятель І. Світайло за допомогою Івана Іскри спорудив на її місці невелику тимчасову Спаську церкву, а з матеріалу розібраного Здвиженського собору Полтавського Хрестоздвиженського монастиря планував спорудити нову Преображенську. Невдовзі І. Світайла, який проходив у справі страчених Василя Кочубея та Івана Іскри, було заслано на Соловки, звідки він повернувся у 1710 році. За цей час Спаська церква набула меморіального значення. За переказами, після Полтавської битви тут відбувся молебень, на якому був присутній Петро І, на площі біля церкви у 1709 році поховали загиблих захисників фортеці. Поруч з Спаською церквою спорудили нову Преображенську. В 1811 році останню розібрали, а начиння перенесли до Спаської церкви. У 1837 році Полтаву відвідав Олександр II. На гроші, які він пожертвував на збереження пам'ятки, та ті, що було зібрано шляхом підписки, у 1845 за проектом харківського архітектора А. Тона над дерев'яною церквою звели мурований футляр у вигляді однобанної церкви. У 1847 році перед західним входом спорудили муровану двох'ярусну дзвіницю. У 1890 році територію обведено огорожею з мурованими стовпчиками і кованими ґратками. У Спаській церкві зберігалися старовинні книжки, зокрема, євангелія 1644 і 1698 років друку; «Анфологіон...» львівського видання 1651 року та інші. Серед ікон було сім, написаних у 1676 році іконописцем Герасимом Німим.

У 30-х роках XX століття Спаська церква закрита, розібрана дзвіниця. Відновила діяльність у 1945 році.

Галерея

• 

  

  1840-і роки

  Спаська церква до 1830 р.
• 
  Спаська церква (поч. XX ст.)
• 
  Головний іконостас (1909)
• 
  Дзвіниця

Література

• «Полтавщина:Енциклопедичний довідник». Довідник. (За ред. А.В.Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 886-887 (укр.)
• Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— С. 515.
• Бучневич В. Е. Записки о Полтавѣ и ея памятникахъ. Составил В. Е. Бучневич (Автор книгъ о Кременчугѣ, Ромнахъ и многихъ изследованій о Полтавской губерніи). Изданіе второе, исправленное и дополненное. Съ планомъ Полтавской битвы и достопримѣчательностями г. Полтавы. Полтава. Типо-Литографія Губернскаго Правленія. 1902.— 449 с.

Рудинський М. Архитектурне обличчя Полтави. — Полтава, 1919.— 36 с.